Рішення № 64131163, 16.01.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1924/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

16.01.2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Шеванюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач прийняв на себе відповідні зобов'язання щодо порядку повернення коштів банку. В порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 04.04.2016 року, ОСОБА_1 заборгував позивачу 27707,37 грн., з яких: 13997,37 грн. - заборгованість за кредитом; 11752,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. - штраф (фіксована сума); 1307,49 грн. - штраф (процентна складова). В зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просив стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

В судове засідання 16.01.2017 року учасники судового засідання не з'явились.

Представник позивача попередньо до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, в клопотанні також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 попередньо подала через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, в поданій заяві зазначила, що подані раніше письмові заперечення підтримує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у вказаних письмових запереченнях та додаткових запереченнях.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до письмових заперечень та додаткових заперечень відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки в позовній заяві безпідставно зазначено, що позивач та відповідач уклали кредитний договір, у відповідності до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку під 36% річних. Доказів, які б підтверджували факт видачі кредиту у вказаному розмірі в позовній заяві не зазначено і до матеріалів не додано. Також відсутні докази того, що відповідач отримував кредитні кошти та брав на себе зобов'язання сплачувати відсотки у розмірі 36 % річних. Відсутні докази видачі відповідачу платіжної картки. У анкеті, яку банк долучив до позову, у графі «Кредитний ліміт» вказано 5000 грн. Зі змісту наданої Анкети-заяви видно, що ОСОБА_1 виявив бажання та просив банк видати кредитну картку «Універсальна», а не платіжну. У графі «Комісія» міститься прочерк, що свідчить про її відсутність. Не вказано типу відсоткової ставки та порядку сплати процентів. Не зазначено, на який термін видається кредит та строків його повернення. Відповідач вважає, що при укладенні вказаного договору було порушено вимоги ст.ст. 638, 1055 ЦК України, якими визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений без додержання письмової форми, є нікчемним. Крім того, до матеріалів позовної заяви не долучено кредитного договору, яким передбачено істотні умови даного кредиту, а інші документи, зокрема Анкета, не містять інформації на який термін видано кошти, який порядок їх повернення, не встановлено строк платежів за кредитом чи процентами. Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами договору, оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 Вказане твердження узгоджується з правовою позицією ВСУ, яку суд висловив у постанові від 11.03.2015 року, де вказано, що у разі, коли Умови та правила не містять підпису Відповідача, то такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Таким чином, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника (відповідача), а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника і вони діяли в момент підписання заяви. Також відповідач вважає, що вимога про стягнення будь-яких процентів та штрафних санкцій є незаконною. Відсоткова ставка, яка зазначена в Анкеті-заяві не відповідає розрахунку боргу, в якому застосовані інші відсоткові ставки, які періодично збільшуються. У Анкеті-заяві та в позовній заяві вказано, що кредит видано під 36% річних. Попри це, розрахунок боргу, яким обґрунтовуються позовні вимоги, містить наступні нарахування: з початку дії кредитного договору - 30 % річних; з 01.09.2014 року - 34,8 % річних; з 01.04.2015 року - 43,2 % річних. Відповідач зазначає, що позивачем було порушено вимоги ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до якої фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Також, з тих підстав, що Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими частинами договору, стягнення коштів у розмірі 250 грн. та 1307,49 грн., які передбачені п. 8.6 Умов та правил є незаконними. Факт належності доданих до позову Умов та правил саме до даних кредитних правовідносин ставиться під сумнів не лише з тих підстав, що вони не містять підпису позичальника, а й з тих, що вони не містять інформації про дату та суб'єкта їх затвердження, а також п. 8.3 даних Правил встановлює інший розмір штрафу, ніж той, який банком заявлено до стягнення. Крім того, за своєю правовою природою, штраф не може бути виражений у сталій сумі - 250 грн., оскільки за нормами ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання. Також в позовній заяві міститься вимога про стягнення пені і комісії в розмірі 400 грн., при цьому не розділяючи вказані поняття, хоча різними є їх правова природа та строки позовної давності. Стягнення комісії Умовами та правилами, на які банк посилається взагалі не передбачено, в Анкеті, яку підписав відповідач, в графі «щомісячна комісія» стоїть прочерк. Це вказує на безпідставність вимог про стягнення пені та комісії. Крім того, позовна заява банку обґрунтовується «Тарифами банку», проте такого документа в матеріалах справи не міститься. Таким чином, оскільки істотних умов кредитування сторонами не погоджувалось, Умови та правила не являються складовою частиною укладеного між сторонами договору, то і стягнення штрафів, комісії та відсотків є незаконним. Посилання банку на факт укладення кредитного договору шляхом приєднання у відповідності до ч. 1 ст. 634 ЦК України є безпідставним та спростовується вимогою банку про стягнення комісії. Оскільки кредитний договір, який укладено за твердженням банку шляхом приєднання, передбачає не лише отримання однієї послуги - отримання кредиту, а й виконання за рахунок споживача іншої послуги - комісії, такий договір за своєю природою є договором, в якому містяться елементи договору комісії, тобто є змішаним договором, а відтак на нього поширюються вимоги до договорів, елементи яких він містить. Крім того, у відповідності до п. 3.1 розділу 3 постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, банки зобов'язані в кредитному договорі, або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту, зазначивши значення процентної ставки та порядок і метод обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу нарахування всіх комісій (тарифів), перелік і розмір інших фінансових зобов'язань, які виникають на користь третіх осіб. Також відповідач вважає, що укладений між ним та позивачем договір відноситься до категорії споживчого кредиту. Вказаний договір, у відповідності до вимог п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача», укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору було передано споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які платежі, що не вказані в кредитному договорі. За вказаних обставин відповідач вважає, що оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору у письмовій формі з додержанням усіх істотних умов кредитного договору, не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та правилами банку, Умови та правила не містять підпису відповідача, розрахунок боргу не відповідає інформації, яка міститься у позовній заяві, в матеріалах, що додані до позову, відсутня інформація та докази видачі кредиту, його розмірів та дат отримання коштів, розрахунок боргу неможливо перевірити через відсутність у ньому інформації про дати і розмір отриманих коштів. В зв'язку з зазначеним представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 37-41).

На вказані вище письмові заперечення на позовну заяву представником позивача через канцелярію суду було подано додаткові пояснення до позовної заяви (а.с. 46-51), в яких представник зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Доказом того, що відповідач отримував банківську картку є його фото з нею. З виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнавав свої зобов'язання за договором. Тобто, відповідач неодноразово користувався послугами банку, а саме: знімав та клав кошти на рахунок. Стосовно зміни кредитного ліміту, то відповідачу при отриманні картки був встановлений кредитний ліміт у розмірі 5000 грн., потім банком кредитний ліміт неодноразово змінювався і станом на 24.06.2011 року кредитний ліміт становив вже 10600 грн. Щодо правомірності зміни кредитного ліміту, то в заяві-анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 3.2), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 3.3 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що дії в частині зміни розміру кредитного ліміту здійснюються банком самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. При цьому, встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписання чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Відповідач отримував кредитні картки «Універсальні», які є платіжними (платіжна карта - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта тощо). Згідно п. 3.1 Умов обслуговування Банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам'ятці клієнта. Тобто, посилання відповідача на те, що він отримав картку «Універсальна», а не платіжну, є необґрунтованими. Щодо строку на який було отримано кредитні кошти, строку дії договору та строку дії картки, то слід звернути увагу на те, що даний кредитний продукт має певні відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний місячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Відповідно до п. 3.1 Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 08.2016 року. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. У зв'язку із відновлювальною кредитною лінією (що може використовуватись неодноразово) та визначеному у відсотках обов'язкового щомісячного платежу (може змінюватись пропорційно від величини погашень клієнта) - безпосередньо залежить строк виходу кредиту на прострочку повністю (дата останнього невиконаного щомісячного платежу), а отже і строки виконання зобов'язання та строки позовної давності вимог банку повинні обчислюватись з моменту настання строку погашення останнього чергового платежу - з 09.2016 року. Щодо нарахування пені та комісії, то за даним кредитним договором не передбачено нарахування комісії, договором визначено лише нарахування пені. Сторони встановили в п. «8.6» Договору, що при порушенні позичальником строків погашення заборгованості більш «120» днів вся заборгованість по кредиту згідно із заявою вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню у розмірі, зазначеному в Умовах договору. Відповідно до умов договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, позичальник платить банку пеню в розмірі 50 грн., що затверджено Наказом № СП-2013-6500941 від 28.01.2013 року, в подальшому розмір пені було збільшено до 100 грн. згідно з Наказом банку № СП-2013-6776448 від 19.09.2013 року. Відповідно до Умов договору нарахування за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане позичальником. Таким чином, розмір пені залежить згідно з договором від тривалості прострочення зобов'язання, а не з моменту звернення банку до суду. Тому в розрахунку заборгованості, в колонці «Пеня та комісія», зазначено лише нарахування пені. Щодо недійсності правочину, то при укладенні кредитного договору були дотримані всі умови, встановлені в ст. 203 ЦК України, а тому підстав вважати, що даний договір є недійсним, немає. Щодо форми укладеного правочину, то при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника; Умовах надання банківських послуг; Правилах користування платіжною картою та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Відповідач ознайомлений з Умовами, Правилами та Тарифами, про що свідчить його підпис на Заяві. Тарифи - це розмір винагороди за послуги Банку, вони є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватись і доповнюватись, про що власник карти повідомляється відповідно до Умов та Правил. Виконання відповідачем умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло вісім років, відповідач не звертався до позивача через неправильність нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював, що вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку. Щодо не підписання Умов та правил надання банківських послуг, то відповідач отримав кредитні кошти на підставі власної заяви, в якій зазначено, що він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були йому представлені для ознайомлення в письмовому вигляді, а також те, що своїм підписом він підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку та його місцезнаходження, він висловлює згоду з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір, він підтверджує, що вся надана ним інформація вірна, зобов'язується про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 діб з моменту їх виникнення. Відповідно до підписаної заяви, відповідач виявив бажання на отримання послуги від банку у вигляді оформлення платіжної карти. В даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ банку № 906С-169 від 23.08.2006 року, яким були затверджені зазначені умови та правила. Щодо правомірності підвищення відсоткової ставки, то згідно ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено з вказаними змінами. Зокрема, згідно п. 5.3 кредитного договору, банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobile- banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Відповідно до п. 6.3 Договору в обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Згідно п. 8.1 Правил неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором. Зазначене вказує на те, що умови про порядок внесення змін до Тарифів по кредиту були закладені з самого початку, тобто відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди. Під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис. Пунктом 6.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів банку надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам. Заяв про дострокове розірвання договору відповідач не подавав, що свідчить про згоду останнього зі змінами Тарифів. Підвищення відсоткової ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість, у разі незгоди з новою відсотковою ставкою, погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій відсотковій ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність відсоткової ставки по уже наявному боргу. Щодо заперечення в частині неправомірності розрахунку штрафу (250+%) шляхом встановленої формули, то сторони за договором передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів сплату штрафу за формулою «250» грн. + «5» відсотків від суми позову. Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата боржником штрафу за порушення строків платежу по кожному з грошових зобов'язань більш ніж на 120 днів. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова+процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань. Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності угоди). Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді штрафу відповідачем не заявлявся, а тому договір у цій частині являється дійсним. Щодо загальної вартості кредиту, то відповідач мав можливість знімати кошти та повертати їх в межах кредитного ліміту. Щодо посилання відповідача на споживчий кредит, то вважати укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір споживчим кредитом немає підстав, оскільки відповідачу було відкрито кредитну лінію без конкретних цілей на придбання продукції тощо. Враховуючи вищезазначене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В додаткових письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 78-80) представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 зазначила, що ознайомившись з поясненнями позивача, відповідач вважає їх такими, що не доводять позовних вимог виходячи з наступного: 1. У додаткових поясненнях банк зауважує, що належним доказом зняття коштів є виписка по рахунку, проте такого документа до позовної заяви чи до додаткових пояснень не додає. При цьому розрахунок заборгованості не може бути належним доказом, оскільки він не містить інформації про предмет доказування, з даного розрахунку не видно, коли і якими сумами були зняті кошти із рахунку, а відтак неможливо перевірити правильність нарахування боргу. Серед іншого, за даними розрахунку заборгованості за період з 30.09.2008 року по 26.10.2008 року на кредит відсотки не нараховувались, це видно із колонок № 4 (сальдо на яке в цей період відсотки не нараховувались) та № 12 (загальна заборгованість за процентами), при цьому, як видно із колонки № 14 (сума погашення за кредитом) 14.10.2008 року відповідач сплатив 150 грн., а розмір боргу в колонці № 4 при цьому не зменшився. Викладеним доводиться, що даний розрахунок не доводить, а навпаки спростовує розмір боргу. 2. У поясненнях позивач зауважує, що нарахування комісії за даним кредитом не передбачено, а при цьому серед позовних вимог значиться вимога про стягнення «пені та комісії» у розмірі 400 грн. Посилання банку на п. 8.6 Правил, як на підставу для нарахування пені, є безпідставним, оскільки вказаним пунктом Правил, не передбачено нарахування пені. Наказом банку № СП-2013-6776448 від 19.09.2013 року також не передбачено права банку нараховувати пеню у розмірі 100 грн. за кожне порушення. Крім того, у своїх поясненнях банк зазначає, що пеню у розмірі 50 грн. передбачено нарахувати наказом банку № СП-2013-6500941 від 28.01.2013 року. Інших наказів банку, які дають йому право нараховувати пеню і встановлювати її розмір банк не зазначає і до матеріалів справи не додає, але при цьому пеня нараховується з 01.04.2010 року. І саме з цієї дати платежі відповідача банк зараховує у погашення пені, яка не передбачена жодним документом. 3. Щодо доводів банку, що оскільки відповідач користувався карткою, то йому були добре відомі умови кредитування і він на них погодився, представник відповідача вважає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки факт користування карткою не дає підстав для такого висновку. Клієнт банку, коли проводить платіж, здійснює погашення боргу тощо, із отриманого чека не бачить, як зараховані його кошти, яка сума кошів зарахована в погашення пені, яка в погашення процентів і що пішло на тіло кредиту. У чеку також не видно розміру процентної ставки. Крім того, фраза у Анкеті-заяві щодо того, що відповідач ознайомився з Умовами та Правилами банку, не доводить того факту, що він ознайомився саме з тими Умовами і Тарифами, згідно яких банк нарахував заборгованість і які долучив до матеріалів позову. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, яку Суд висловив у постанові від 11.03.2015 року, де вказано, що у разі, коли Умови та правила не містять підпису відповідача, то такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Додатково звертає увагу суду, що Тарифів в матеріалах справи не міститься і посилання позивача на них є безпідставними. 4. «Справка об условиях кредитования» не може бути належним доказом по справі, оскільки інформація, яка в ній міститься суперечить розрахунку боргу, зокрема в частині розміру відсоткової ставки. 5. Посилання позивача на постанову Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5, в частині права банку підвищувати відсоткову ставку, є безпідставним, оскільки у пункті 28, на який посилається позивач, Вищий спеціалізований суд України висловився про зміну процентної ставки до внесення змін у ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.12.2008р. № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 10.01.2009 року. Частина ж 2 п. 28 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року визначає наступне «Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)». Викладеним доводиться, що з 10.01.2009 року позивач не має права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитом. Крім того, у відповідності до п. 3.1 розділу 3 постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року, банки зобов'язанні в кредитному договорі, або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту, зазначивши значення процентної ставки та порядок і метод обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу нарахування всіх комісій (тарифів), перелік і розмір інших фінансових зобов'язань, які виникають на користь третіх осіб. П. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору було передано споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які платежі, що не вказані у кредитному договорі. За таких обставин представник відповідача вважає, що оскільки банком не доведено факту укладання кредитного договору у письмовій формі з додержанням усіх істотних умов кредитного договору, не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами банку, Умови та Правила не містять підпису відповідача, розрахунок боргу не відповідає інформації, яка міститься у позовній заяві, в матеріалах, що додані до позову відсутня інформація та докази видачі кредиту, його розмірів та дат отримання коштів, розрахунок боргу не можливо перевірити, через відсутність у ньому інформації про дати і розмір отриманих коштів, то позовні вимоги не підлягають до задоволення, тому просить відмовити у їх задоволенні у зв'язку з недоведеністю.

В додаткових письмових поясненнях, які надійшли на електронну адресу суду (а.с. 88-91), представник позивача зазначає, що банком на підтвердження позовних вимог надані такі докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; фото відповідача з картками. Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01.05.2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн, дані зміни затверджені Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009 року. В подальшому нарахування пені змінювалося, а саме Наказом СП-2013-6500941 від 28.01.2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100грн. 05.07.2013 року Наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме: у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн. Згідно п. 5.3 кредитного договору, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Відповідно до п. 6.3. Договору в обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.1. Договору). Тобто відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку та змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів шляхом отримання інформації через Інтернет. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявному боргу. На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того, відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості вже після підвищення відсоткової ставки по кредиту, останнє з яких 21.10.2015 року, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши думки та позиції представника позивача представника відповідача, врахувавши думку та позицію представника позивача, викладену у поданих до суду письмових поясненнях, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх в сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач прийняв на себе відповідні зобов'язання щодо порядку повернення коштів банку, що підтверджується заявою позичальника, копія якої долучена до позовної заяви(а.с. 12).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Посилання представника позивача на те, що в заяві позичальника на отримання кредиту від 18.09.2008 року, яка завізована підписом відповідача та в якій зазначено, що він ознайомлений і згодний з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також погодився з тим, що заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ним і банком кредитний договір, не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. При цьому представником позивача не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови і правила надання банківських послуг містили умови про підвищення відсоткової ставки в подальшому.

Крім того, у заяві позичальника від 18.09.2008 року домовленості сторін щодо підвищення відсоткової ставки немає.

У зв'язку із цим неознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг не можна визнати необґрунтованими, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 18.09.2008 року.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови і правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15) та від 10.06.2015 року (№ 6-698цс15).

Згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права . Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

ОСОБА_1 виконував свої зобов'язання за вказаним договором, що підтверджується розрахунком, наданим банком (а.с. 4-11).

Крім того, як вбачається із вказаного розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, відсоткова ставка періодично змінювалася, а саме: 30%, 34,80%, 43,20%, однак представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності такого підвищення, оскільки згоду відповідач на такі дії не надавав, а Умови та правила банківських послуг, які передбачають таке право позивача, не містять підпису позичальника.

Згідно п.5.3 кредитного договору, на який посилається представник позивача в своїх письмових поясненнях, банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку. Однак, при цьому банк зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін повідомити клієнта. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про зміну відсоткової ставки.

Також не надано жодних доказів, що відповідач отримував інші кредитні картки, якими змінено кредитні ліміти, крім копій фото, на яких нечітко видно картки, які тримає в руках відповідач.

Також, заявою на видачу кредитних коштів від 18.09.2008 року щомісячна комісія не передбачена.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, представником позивача не доведено обставин того, що відповідач був ознайомлений та згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, що викладені в окремому документі, що відповідач надав згоду на зміну відсоткової ставки або хоча б був про це повідомлений, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилався, як на підставу своїх вимог, а обставини, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207,526, 530, 629, 634, 1049 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 158, 197, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: