Вирок № 64130116, 18.01.2017, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1698/16-к

Провадження №1-кп/548/9/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожко В.П.,

за участю секретаря - Листопад В.Л.,

прокурора - Пасюти А.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченої - Трембача В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальну справу № 12015170330000404 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Шкурати Пирятинського району Полтавської області, жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, одруженої, маючої на утриманні непрацездатну сестру ОСОБА_4, 1949 року народження, не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_2 12.07.2015 року близько 17 год. 00 хв., керуючи власним транспортним засобом - мопедом марки «Хонда Діо», без державного номерного знаку, по грунтовій дорозі в с. Єньки Хорольського району Полтавської області перед виїздом на головну дорогу, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій перед початком перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та п. 16.1 ПДР, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, не переконалася в безпеці свого маневру, не надала переваги в русі мопеду «Дельта», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням потерпілого ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з цим транспортним засобом, в результаті чого потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді численних скалково-вдавлених переломів лицьового черепа зліва, вінцевого відростку верхньої щелепи, малого крила основної кістки, гемосинуситу, емфіземи м'яких тканей голови, забою головного мозку легкого ступеню, гематоми слизової оболонки і щоки, припухлості м'яких тканин обличчя.

При розгляді справи в суді обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнала повністю та дала детальні показання з приводу вчинення інкримінованого їй злочину, які повністю відповідають обставинам, викладеним слідчими органами в обвинувальному акті. У вчиненому розкаялася, пообіцяла подібного в подальшому не робити. Заявлений цивільний позов прокурора обвинувачена визнала в повному обсязі. Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 визнала частково, захисник обвинуваченої зазначив, що вимоги цивільного позивача щодо стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки в підтвердження збитків потерпілим надано лише довідку фізичної особи-підприємця про вартість заміщення пошкоджених деталей мопеда, замість суми реально понесених витрат потерпілого. Питання стосовно відшкодування моральної шкоди обвинувачена ОСОБА_2 просила вирішити на розсуд суду, захисник обвинуваченої також зазначив, що остання передала потерпілому суму коштів в розмірі 8 000 грн., які можуть вважатися компенсацією за моральну шкоду, оскільки витрати на лікування потерпілого є предметом цивільного позову прокурора.

Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, її винність у вчиненні інкримінованого злочину доводиться наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні письмових доказів:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні, який пояснив, що 12 липня 2015 року рухався на власному мопедові марки «Дельта» д.н.з. НОМЕР_2в с. Єньки Хорольського району по асфальтованій дорозі. Раптом з правого боку із за посадки з польової дороги в поперек його руху виїхала обвинувачена на своєму моторолерові. Не маючи змоги уникнути зіткнення він став різко гальмувати, проте це не допомогло, внаслідок чого сталося зіткнення. Далі він впав і нічого не пам'ятає. Коли прийшов до тями, побачив, що до нього підійшли жителі с. Єньки, надавали йому медичну допомогу. Разом з потерпілою його доставили до Хорольської ЦРЛ. Вказав, що проходив лікування як в м. Хорол, так і в м. Полтава. Зазначив, що обвинувачена сплатила йому лікування в повному обсязі. Моральну шкоду мотивував тим, що внаслідок отриманих травм проходив болісне лікування, вказана подія негативно відобразилася на його здоров'ї, бо він є інвалідом 2 групи, він тривалий час не міг користуватися своїм транспортним засобом.

- рапортом помічника начальника Хорольського РВ - оперативного чергового чергової частини штабу майора міліції ОСОБА_5 від 12.07.2015 року, про повідомлення від чергової медсестри приймального відділення Хорольської ЦРЛ про те, що доставлений з тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 після ДТП;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.07.2015 року, фототаблицею до нього та схемою ДТП, в якому засвідчена дорожня обстановка після вчинення ДТП, місце зіткнення та розташування осипу деталей транспортних засобів на проїзній частині;

- висновком судово-медичної експертизи № 5 від 12.01.2016 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_1 у вигляді численних скалково-вдавлених переломів лицьового черепа зліва, вінцевого відростку верхньої щелепи, малого крила основної кістки, гемосинуситу, емфіземи м'яких тканей голови, забою головного мозку легкого ступеню, гематоми слизової оболонки і щоки, припухлості м'яких тканин обличчя утворилися від дії тупих предметів або при ударі об такі і могли утворитися при ДТП при вказаних обставинах та у вказаний строк, та кваліфікуються як ушкодження середньої ступені тяжкості, які спричини тривалий розлад здоров'я;

- протоколом огляду транспортного засобу від 10.08.2016 року, яким встановлено наявність пошкоджень на належному потерпілому ОСОБА_1 мопеді «Дельта», державний реєстраційний номер НОМЕР_1;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.08.2016 року та схемою до нього, в якому потерпілий ОСОБА_1 зазначив місце та обставини, за яких відбулося ДТП за його участю;

- протоколом огляду від 10.08.2016 року та схемою до нього, в якому обвинувачена ОСОБА_2 зазначила місце та обставини, за яких відбулося ДТП за її участю;

- протоколом огляду транспортного засобу від 25.10.2016 року та фототаблицею до нього, яким встановлено технічний стан належного обвинуваченій ОСОБА_2 скутера «Хонда Діо» без державного реєстраційного номера;

- висновком автотехнічної експертизи № 336 від 29.09.2016 року, з якої слідує, що в даній дорожній обстановці вбачаються невідповідності в діях ОСОБА_2 з вимогами п.п. 10.1, 16.11 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, в діях потерпілого ОСОБА_1 порушень вимог правил дорожнього руху не вбачається, також зазначено, що останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування;

- речовими доказами по справі.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, є вірною, так як обвинувачена ОСОБА_2, 12 липня 2015 року близько 17 години, керуючи власним моторолером марки «Хонда Діо» без державного номерного знаку, при виїзді на головну дорогу не надала переваги в русі мопеду «Дельта», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням потерпілого ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з цим транспортним засобом, в результаті чого потерпілий ОСОБА_1 отримав СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує тяжкість вчиненого нею злочину, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає, перше притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, часткове відшкодування спричиненої злочинними діями шкоди, вік обвинуваченої, щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої суд враховує - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Посилання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Трембача В.В на обставину необізнаності останньої, про те що водієм транспортного засобу з яким вона допустила зіткнення є особа похилого віку, як на підставу неврахування цієї обтяжуючої покарання обставини при призначенні їй покарання не заслуговують на увагу, так як згідно ч.2 ст. 67 КК України суд не вправі, навіть з урахуванням характеру вчиненого злочину, не врахувати при призначення покарання, обставини, передбачені п. 6 ч.1 ст. 67 КК України (вчинення злочину, щодо особи похилого віку).

Незважаючи на наявність обтяжуючої покарання обставини, суд, враховуючи такі обставини, як перша судимість, часткове відшкодування завданих матеріальних збитків, вчинення злочину з необережності, відсутність тяжких наслідків, позицію потерпілого, який просив призначити потерпілій мінімальне покарання, вважає, що ці обставини суттєво пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, а тому з урахуванням особи обвинуваченої, яка сама є особою похилого віку, має на утриманні хвору сестру, з урахуванням майнового стану обвинуваченої, суд вважає необхідним застосувати ст. 69 КК України та обрати обвинуваченій більш м'яке покарання за вчинений нею злочин, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, яке буде необхідним та достатнім для перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, не підлягає призначенню обвинуваченій ОСОБА_2, оскільки свідоцтво на право керування транспортними засобами їй ніколи не видавалось.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова), при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Так, потерпілим ОСОБА_1 по справі заявлено цивільний позов про відшкодування завданих злочином матеріальної шкоди в сумі 6 650 грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 5 000 грн., який суд вважає необхідним задовольнити частково, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи ці свої позовні вимоги в частині майнової шкоди позивач зазначив, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 під час ДТП був пошкоджений належний потерпілому транспортний засіб - мопед «Дельта», державний номерний знак НОМЕР_1, та виведені з ладу наступні деталі вказаного транспортного засобу: акумуляторна батарея, диск переднього колеса, вилка передня, сигнал, повороти, дзеркала, ручка газу, щиток переднього колеса, фара, бокові кришки. Також вказав, що вартість роботи по ремонту мопеда склала 1 800 грн.

Також ОСОБА_1 вказує, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому заподіяно значні душевні страждання, пов'язані з погіршенням cтану здоров'я та пошкодженням майна, тому просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі.

Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, зокрема матеріалами кримінального провадження підтверджується та обставина, що внаслідок вчинених обвинуваченою протиправних дій потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні збитки у вигляді пошкодження деталей транспортного засобу, а саме: диску переднього колеса, передньої вилки, сигналу, поворотів, дзеркал, ручки газу, щитку переднього колеса, фари, бокових кришок, загальною вартістю 4 350 грн., що доводиться накладною № 36 від 26.12.2016 року, наданою ПП «ОСОБА_6», вказані пошкодження, є такими що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, тому ця сума матеріальних збитків підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2

На думку суду, вартість акумуляторної батареї не підлягає відшкодуванню, оскільки з матеріалів кримінального провадження, зокрема з протоколу огляду транспортного засобу від 10.08.2016 року, слідує, що дана деталь під час ДТП, вчиненої обвинуваченою ОСОБА_2, пошкоджена не була, це підтвердив в судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_1, який вказав, що акумулятор вийшов із ладу в зв'язку з його тривалим невикористанням.

Також суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на проведення робіт з ремонту належного останньому транспортного засобу - мопеду «Дельта», державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 1800 грн., оскільки потерпілим не надано належних доказів, що підтверджують здійснення ремонтних робіт мопеду та оплату вартості їх виконання.

Судом встановлено, що потерпілому внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 було заподіяно значну шкоду здоров'ю, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 5 від 12.01.2016 року, зокрема ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Лікування потерпілого спричинило значні матеріальні витрати та заподіяло ОСОБА_1 психологічний біль та переживання, наслідком чого виникла нервозність та порушення сну. Крім погіршення стану здоров'я та витрат на лікування, емоційний та психологічний стан потерпілого було ускладнено наявністю матеріальних збитків, отриманих ОСОБА_1 внаслідок пошкодження під час ДТП власного майна - транспортного засобу.

Суд констатує, що глибокі душевні страждання потерпілого стали результатом дій обвинуваченої ОСОБА_2, а шкода, завдана останньою, носить також моральний характер та, з врахуванням даних про особу обвинуваченої, її відношення до вчиненого діяння та його наслідків, поведінки під час вчинення злочину, характеру негативних наслідків, викликаних її діями, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, як під час вчинення протиправного діяння відносно нього, так і після, а також зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану потерпілого, з урахуванням вимог розумності і справедливості, має бути відшкодована в повній мірі, визначеній потерпілим, а саме в сумі 5000 грн.

Вирішуючи цивільний позов прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури про відшкодування вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Ч. 3 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Судом встановлено, що прокурором пред'явлено цивільний позов в інтересах Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 2 848 грн. 58 коп., що доведено у справі відповідною довідкою головного лікаря № 04-03/367 від 15.02.2016 року, і обвинуваченою ОСОБА_2 не заперечується.

Покладаючи на обвинувачену обов'язок відшкодувати понесені закладом лікування витрати, суд виходить з встановленого законом правила про те, що шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а тому вищезазначена сума підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави витрати, пов'язані з проведенням експертизи по кримінальному провадженні в сумі 703 грн. 68 коп.

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (тисяча сімсот) грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Речові докази по справі у вигляді:

-мопеду «Дельта», державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_1 - залишити цьому потерпілому як його власність;

-скутера «Хонда Діо» без державного номерного знаку, що знаходиться на зберіганні на майданчику Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області - повернути обвинуваченій ОСОБА_2 як її власність;

-уламків скла, що знаходяться на зберіганні в Хорольському ВП ГУНП в Полтавській області- знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави 703 (сімсот три) грн. 68 коп. в рахунок відшкодування вартості проведеної експертизи.

Цивільний позов прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури про відшкодування вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (одержувач: ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ: 01999106, р/р 35420201031527, МФО 831019)вартість витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 2 848(дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 58 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 (п'ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копію вироку суду, не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії цього вироку, за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Головуючий: