Ухвала суду № 64129864, 18.01.2017, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/1653/16-ц

Номер провадження 2/540/13/17

18.01.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Порохні І.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

на підставі ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 17 січня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -

в с т а н о в и в :

в грудні 2016 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що у вересні 2016 року їй стало відомо про смерть її матері ОСОБА_2, яка померла 19.11.2014 року в селі Бічура Бічурського району Республіки Бурятія (Росія) та яка з 30.06.2010 року зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона з матірю не спілкувалася останні декілька років та про її смерть дізналася з поштового повідомлення від ОСОБА_3, в якому містилося свідоцтво про смерть мами. Після смерті мами залишилось спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай) розміром 6,19 умовних кадастрових гектарів, вартістю 26643 грн КСП «Славутич» на території Михайлівської сільської ради Машівського району. Враховуючи складність ситуації, вона звернулась за розясненнями на телефон «гарячої лінії» Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та отримавши розяснення, що спадкування права на земельні ділянки, розташовані на території України, регулюється правом України та щодо місця відкриття спадщини, звернулась до приватного нотаріуса Машівського районного нотаріального округу з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину, на що отримала відмову з тих підстав, що строк для прийняття спадщини пропущений.

Вважає що причини пропуску строку для подачі заяви до нотаріальної контори були обєктивні, непереборні, істотні труднощами. Зокрема, спадкодавець, починаючи з червня 2010 року і по день смерті проживала на території іноземної держави (Росія), документ, підтверджуючий смерть мами, вона отримала лише у вересні 2016 року та до цього часу про смерть мами їй було невідомо, а тому просить суд визначити додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. При цьому пояснила, що на Україну приїхала з батьками в 1993 році. Мати заробила собі пай і вийшла на пенсію, але оскільки пенсія була малою, а мати до цього часу працювала в Сибірі, тому вона в 2010 року знову поїхала в Сибір, а на її, позивачки, імя зробила довіреність про отримання коштів за пай. У неї також є сестра ОСОБА_4, яка проживає в Сибірі, а їхній батько помер в 2005 році. В Сибірі мати проживала у батьковому будинку, з пояснень сестри спадщина не відкривалась.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав заяву (а.с. 25), в якій просить справу слухати без участі представника сільської ради, з рішенням суду згодні.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про її народження серії І-АЖ № 392019 (а.с.7).

Як видно з копії паспорту № 81 10 338180 виданого 30.06.2010р. ТП УФМС Росії по республіці Бурятія в Бічурському районі, ОСОБА_2 народилася 10.09.1947 року, є громадянкою ОСОБА_5 Федерації та з 30.06.2010 року була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 Республіка Бурятія (а.с.12,13).

19.11.2014р. ОСОБА_2 померла в с. Бічура Бічурського району Республіки Бурятія (Росія), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-Ж № 731525 від 09.12.2014р. (а.с.9).

Згідно довідки виконкому Михайлівської сільської ради № 02-33/381 від 02.09.2016р. ОСОБА_2 неможливо зняти з реєстрації, оскільки вона зареєстрованою по Посвідці на постійне місце проживання не значиться (а.с. 14). В той час, згідно довідки цієї сільської ради № 02-54/1194 від 13.12.2016р. вона рахується зареєстрованою по сільській раді з 24.12.1993р. по даний час (а.с. 20).

Суд критично відноситься до довідки сільської ради про наявність зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 на території України на даний час, оскільки з копії її паспорту вбачається, що вона є громадянкою іншої держави та з 30.06.2010р. зареєстрована в ОСОБА_5 Федерації.

За життя ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) розміром 6,19 умовних кадастрових гектарів, вартістю 26643 грн КСП «Славутич» на території Михайлівської сільської ради Машівського району, що підтверджується копією сертифікату серії ПЛ № 0320219 від 18.12.1997р. (а.с. 15), яким на підставі доручення, посвідченого 05.08.2011 року нотаріусом нотаріальної палати Республіка Бурятія Бічурського нотаріального округу, користувалася позивач ОСОБА_1 (а.с.15-17).

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Машівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за № 83/01-16 від 12.12.2016р. та № 7/01-16 від 13.01.2017р. позивачем пропущений строк для подачі заяви на прийняття спадщини в установленому законом порядку, з наведених підстав спадкова справа не заводилася (а.с.19, 32).

Як убачається з розяснення Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 06.12.2016 року (а.с.18), відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні правом України.

Згідно ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону, спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Статтею 71 вказаного Закону передбачено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Статтею 45 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних сімейних і кримінальних справах укладеної у Мінську 22.01.1993 визначено, що право спадкування майна, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї статті, визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої спадкоємець мав останнє постійне місце проживання. Право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.

Оскільки ОСОБА_2 померла 19.11.2014р. в с. Бічура Бічурського району Республіки Бурятія (Росія), на час смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3 там була і зареєстрована, тобто місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України - село Потатіно Бічурського району Республіка Бурятія.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_2 була зареєстрована та померла на території ОСОБА_5 Федерації, саме цієї крани вона була громадянкою, а відтак місцем відкриття спадщини є її останнє місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Таким чином, позивач повинна була звернутися з заявою про прийняття спадщини за останнім місцем проживання її матері, тобто на території РФ, що вбачається зі ст. ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст. 1221 ЦК України, а при спадкуванні нерухомості, тобто отриманні свідоцтва про право на спадщину, застосовувалося б законодавство України.

В той час, відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Частиною 1 статті 1270 цього Кодексу передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Таким чином, заяву про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 мала подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини до 20 травня 2015 року.

Згідно ст. 1272 ч.3 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, правила ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Даючи оцінку доказам у справі, враховуючи те, що позивач не прийняла спадщину після померлої матері через відсутність інформації про смерть спадкодавця, в той час вказана обставина не є поважною причиною, оскільки перешкод для подачі нею заяви не було, а відтак суд не вбачає підстав для визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини.

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України викладеній у справі № 6-1215цс16 від 14.09.2016р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 1221, 1272 ЦК України, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 18 січня 2017 року

Суддя :