Рішення № 64129705, 12.01.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1711/16-ц

Номер провадження 2/530/99/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визнання права власності на садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визнання права власності на садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та їх представник, ОСОБА_3, підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача, Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі і просить розгляд справи провести без його участі.

Заслухавши позивачів, їх представника, зачитавши заяву відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України: Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, враховуючи місцезнаходження, позов предявляється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено що, 31 березня 2015 року помер ОСОБА_4, свідоцтво про смерть серії І-КЕ № 291095 (а.с.4).

За життя ОСОБА_4, 24.02.2015 року склав заповіт, яким належну йому частину будинку за адресою вул.Вишнева, 115 в с.Велика Павлівка заповів ОСОБА_2, а земельну частку (пай) заповів ОСОБА_5 (а.с.20).

Позивачка, його дружина, ОСОБА_1 проживала з ним у спільному будинку і вела з ним спільне господарство та фактично прийняла спадщину, володіючи спадковим майном.

У копії спадкової справи мається заява ОСОБА_1, подана у визначений законом строк. Вона звернулась до Зіньківської нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь своєї дочки, ОСОБА_5.

На замовлення ОСОБА_2 БТІ було виготовлено технічний паспорт на садибний житловий будинок по вул.Вишневій, 115 в с.Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області, який в цілому складається з будівель та споруд позначених на плані земельної ділянки в технічному паспорті літерами: А-1 житловий будинок; Б сарай; б1 сарай; В сарай, б гараж, в погріб, Г,г літня кухня, №1 ворота огорожі; №2 огорожа; №3 трубопровід (а.с.14-19).

В технічному паспорті власником зазначено ОСОБА_4, підставою було свідоцтво про право власності, видане виконкомом Великопавлівської сільської ради від 20.03.1990 року за №75.

Згідно довідки Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області 897 від 03.10.2016 року будинковолодіння в селі Велика Павлівка, вул.Вишнева, 115, Зіньківського району, Полтавської області, згідно погосподарської книги №14 станом на 01.07.1990 року, відносилось до типу колгоспного двору. Його членами на 01.07.1990 року були: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 6).

На звернення позивачів до Зіньківської державної нотаріальної контори по питанню оформлення спадщини, їм було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове господарство (а.с.13).

Відповідно до довідки Великопавлівської сільської ради №1171 від 23.11.2016 року на день смерті ОСОБА_6, 31.03.2015 року разом з ним в господарстві №115 по вул.Вишнева, в с.Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області була зареєстрована та поживала ОСОБА_1 (а.с.5).

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок №115 по вул.Вишневій в селі Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області площею 0,25га не приватизована і перебуває у власності Великопавлівської сільської ради (а.с.9).

Під час дослідження матеріалів спадкової справи 183/2015 суд встановив, що позивач, ОСОБА_4 на протязі шести місяців після відкриття спадщини написала тільки одну заяву до нотаріальної контори про відмову від своєї частки у спадковому майні на користь дочки ОСОБА_5. Інших заяв вона не писала.

Позивач, ОСОБА_4 також просить у своїх позовних вимогах визнати за ОСОБА_2 право власності у цілому за домоволодінням, яке розташоване в с.В.Павлівка, Зіньківського району Полтавської області вул.. Вишнева, 115, при цьому не отримавши права власності на свою частку. Відповідно до чинного законодавства, суд не може перебирати на себе функції других державних установ, які мають право це вирішувати.

В звязку з цим, в частині позовних вимог ОСОБА_4 про відмову від своєї частки у праві власності на домоволодіння, яке розташоване в с.В.Павлівка, Зіньківського району Полтавської області вул.Вишнева, 115, яке належить їй по закону слід відмовити.

В частині позовних вимог, а саме відмови від своєї частки на домоволодінням, яке розташоване в с.В.Павлівка, Зіньківського району Полтавської області вул.Вишнева, 115, в порядку спадкування після смерті чоловіка, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід відмовити, так як вона в установлений законом термін уже відмовилася на користь дочки, ОСОБА_5.

Суд бере до уваги, що згідно технічного паспорта на господарство, яке розташоване в с.В.Павлівка, Зіньківського району Полтавської області вул.Вишнева, 115, домоволодіння з урахуванням зносу станом на 28.10.2016 року вартість становить - 166513 грн. (а.с.14-19).

Згідно стислого викладу результату звіту, домоволодіння , яке розташоване в с.В.Павлівка, Зіньківського району Полтавської області вул.Вишнева, 115 має станом на 30 листопада 2016 року має вартість -36650,00 коп.(а.с.21).

Позивачі та представник у своїх письмових поясненнях та поясненнях у судовому засіданні посилались саме на стислий виклад результату оцінки господарства.

Суд не бере до уваги доводи позивачів в звязку з тим, що ними не надано доказів того, що за місяць оцінки одного і того ж господарства упала ринкова вартість у декілька раз. При цьому не було пошкоджено господарські будівлі, не було форс мажорних обставин та не проходили бойові дії на території села ОСОБА_7.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідност.58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На основі викладеного суд приходить до висновку, що потрібно брати до уваги оцінку майна, яка була надана позивачами разом із позовною заявою та не брати до уваги стислий виклад, повний текст якого так і не було надано до суду.

На основі викладеного суд підходить критично до заяви відповідача, що він визнає позовні вимоги позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю.

Відповідно до ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про ведення в дію Закону «Про власність» (885-12) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. Окрім цього відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні.

Згідно зі ст.5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс України PCP (в редакції 1991 року), Закон України PCP «Про власність» (в редакції 1991 року).

Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773 на присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за місцем розташування житлового будинку, має площу 0,254 га. (а.с.12).

Відповідно до ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

В контексті звернення позивачів до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, з врахуванням визнання відповідачем позову, що не порушує прав та інтересів інших осіб, є підстави для задоволення позову.

За змістом ч.1ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 2ст.88 ЦПК Українивизначено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеноїчи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч.3ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

У відповідності до ст.. 213 ЦПК України, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ч. 4 ст. 3, ч.3 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.16, ст. 328, 376, 392 Цивільного кодексу України,ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 80, 212-223 ЦПК , п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визнання права власності на садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканцем села Велика Павлівка, вулиця Вишнева, 131 а, Зіньківського району, Полтавської області, право приватної власності на 2/6 частини житлового будинку, який розташований за адресою: село Велика Павлівка, вулиця Вишнева, 115, Зіньківського району, Полтавської області, який в цілому складається з будівель та споруд позначених на плані земельної ділянки в технічному паспорті літерами: А-1 житловий будинок; Б сарай; б1 сарай; В сарай, б гараж, в погріб, Г,г літня кухня, №1 ворота огорожі; №2 огорожа; №3 трубопровід в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, який помер 31.03.2015 року.

Стягти з Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, що розташована в с.Велика Павлівка, Зіньківського району Полтавської області, ІК 13955999 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканцем села Велика Павлівка, вулиця Вишнева, 131 а, Зіньківського району, Полтавської області 555 (п»ятсот п»ятдесят п»ять) гривень 04 коп.. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 13.01.2017 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_9