Рішення № 6412911, 26.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.09 Справа№ 33/42

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Борислав)

до відповідача :Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(м. Борислав)

про :стягнення 168 438 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 03 коп. (з яких: 145391,00 грн. основний борг; 13050,44 грн. пеня; 9996,59 грн. інфляційні)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 позивач (паспорт НОМЕР_2 виданий Бориславським МВ УМВС України у Львівській області)

ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 13.04.2009 р.)

Відповідача:не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Борислав) до Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43» Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(м. Борислав) про стягнення 168 438 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 03 коп. (з яких: 145391,00 грн. основний борг; 13050,44 грн. пеня; 9996,59 грн. інфляційні).

Ухвалою суду від 31.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.04.2009 р. У звязку з неявкою представника відповідача 14.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 05.05.2009 р. У звязку з неявкою представників позивача та відповідача 05.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 31.03.2009 р. та відкладення розгляду справи віл 14.04.2009р., від 05.05.2009 р. виконав, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив.

В судовому засіданні 14.04.2009 р. позивач подав до суду акт звірки з 04.08.2008 р. по 13.04.2009 р. підписаний сторонами спору, витяг про включення відповідача до ЄДРПОУ та частину витребуваних документів.

Представники позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 31.03.2009 р. та відкладення розгляду справи віл 14.04.2009р., від 05.05.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4242647, яким йому було направлено ухвалу від 14.04.2009 р. про відкладення розгляду справи на 05.05.2009 р. і котре ним отримане 04.05.2009 р.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.03.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 05.05.2009 р. повернулись до суду з відмоткою поштового відділення про повернення по закінченню терміну зберігання.

Відповідно до витягу про включення відповідача до ЄДРПОУ Серія АВ № 859283 виданої 16.04.2009 р. державним реєстратором виконавчого комітету Бориславської міської ради Гриневич Б.В. Дочірнє підприємство «Будівельне управління № 43»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(код ЄДРПОУ 01272290) зареєстроване за адресою вказаною у позовній заяві, а саме: вул. Коновальця, 11, м. Борислав, Львівська область, 82300.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04 серпня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Будівельне управління №43»ВАТ «Прикарпатбуд»було укладено договір виготовлення та поставки металопластикових виробів № 12 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно п.3.1 Договору, асортимент, ціна та сума замовлення погоджується сторонами і вказується у накладних.

На виконання умов Договору та згідно виписаних накладних (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) позивач впродовж 2008 року відвантажив, а відповідач згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) отримав товарів на загальну суму 370 138,00 грн.

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар в сумі 224 747,00 грн., що підтверджується відповідними банківським виписками (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Загальна сума заборгованості відповідача за відвантажені позивачем товари станом на 20.03.2009 року становить 145 391,00 грн.

13 квітня 2009 року сторонами підписано Акт звірки з 04.08.2008 р. по 13.04.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 391,00 грн. (оригінал долучено до матеріалів справи).

Згідно з умовами Договору (п.2.4) відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу повну оплату придбаних товарів впродовж 20 календарних днів від дати отримання товару.

Згідно п.п. 4.1.1 п.4.1 Договору, за несвоєчасну оплату вартості товару відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню, 3 % річних та інфляційні.

За неналежне виконання відповідачем зобовязань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 13050,44 грн. пені та 9996,59 грн. інфляційних.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений товар не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України, не заперечив, явку повноважного представника не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, Акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.04.2009 р. підписав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Борислав) до Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(м. Борислав) про стягнення 168 438 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 03 коп. (з яких: 145391,00 грн. основний борг; 13050,44 грн. пеня; 9996,59 грн. інфляційні) обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно квитанції № 219 від 25.03.2009 р., позивачем сплачено в сумі 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 38 коп.

Згідно квитанції № 220 від 25.03.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Борислав) до Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(м. Борислав) про стягнення 168 438 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 03 коп. (з яких: 145391,00 грн. основний борг; 13050,44 грн. пеня; 9996,59 грн. інфляційні) задоволити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(вул. Коновальця, 11, м. Борислав, Львівська область, 82300; код ЄДРПОУ 01272290) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 168 438 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 03 коп. (з яких: 145391,00 грн. основний борг; 13050,44 грн. пеня; 9996,59 грн. інфляційні), 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 38 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.05.2009 р.

Суддя