Ухвала суду № 64128684, 17.01.2017, Вишгородський районний суд Київської області

"17" січня 2017 р. Справа № 363/3979/16-ц

УХВАЛА

17 січня 2017 року Вишгородського районний суд Київської області в складі головуючого-судді ЧірковаГ.Є., при секретарі Гавриленко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вишгороді цивільну справу за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання незаконними та скасування наказів та витребування земельних ділянок з незаконного володіння,

встановив:

в суді ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подали заяви про вступ у справу, як треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Свої вимоги мотивували тим, що передача у власність спірних земельних ділянок впливає на їхні права, які є володільцями сусідніх земельних ділянок, коли спірні земельні ділянки водного фонду знаходяться в безпосередній близькості від води і мають бути загальнодоступними.

При цьому ОСОБА_9 вважав, що він як громадянин України згідно ст. 13 Конституції України вправі вступити в справу стосовно спору про земельні ділянки в прибережній захисній смузі.

Заслухавши заперечення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

За змістом вимог цивільного процесуального законодавства суд в порядку ЦПК України розглядає приватноправові спори, що виникають між конкретними, визначеними тими чи іншими субєктами цивільних (земельних в цій справі) правовідносин.

Реалізація прав громадян на землекористування закріплених в Конституції України здійснюється через конкретні механізми, закріплені в Законах і Кодексах України.

Тобто Конституція України в статі 9 і 13 закріплює загальні засади, які своє безпосереднє втілення (спосіб реалізації тих чи інших прав) знаходять у нормах Кодексів та Законів України і виниклих на їх підставі юридичних фактів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Тобто в особи повинно виникнути в спосіб визначений Законом те чи інше право, а дії особи повинні його породити.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Отже підставою заінтересованості конкретної особи є їх матеріально-правові відносини, які виникли у особи з однією із сторін по справі.

В суді в порядку ЦПК України захистові підлягають не загальні, декларативні права осіб, а насамперед конкретні, що виникли (тобто реалізовані) на підставі тих чи інших правовідносин і юридичних фактів між субєктами цих правовідносин та в спосіб визначений Законом.

Посилання особи на сам тільки факт громадянства України є недостатнім для вступу в той чи інший цивільний спір, що виник між конкретними сторонами стосовно земельних правовідносин.

Слід зазначити, що згідно Закону України «Про прокуратуру», прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Саме на прокуратуру покладається обовязок захисту таких порушених прав у вказаній сфері, і це право прокурором реалізовано шляхом предявлення цього цивільного позову.

Вказаний позов подано прокурором в інтересах держави і як слідує з його обґрунтувань на захист саме тих земельних ділянок, що мають перебувати у власності держави. Саме прокурору в даному випадку надано право на представництво інших осіб в суді згідно вимог Закону України «Про прокуратуру» та статей 45-46 ЦПК України.

З викладених у клопотаннях доводів та наведених обґрунтувань не можна дійти висновку, що у вказаних осіб виникли конкретні права та обовязки й безпосередньо з приводу спірних земельних ділянок, а також про те, що з однією із сторін у справі в них виникли матеріально правові відносини.

Саме тільки посилання на наявність у володінні сусідніх земельних ділянок поряд із спірними земельними ділянками водного фонду підставою для вступ у справу бути не може.

За таких обставин, беручи до уваги викладене не можна вважати, що прийняте у справі рішення може вплинути на права та обвязки осіб, що подали клопотання, щодо однієї із сторін у справі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 35, 210 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні поданого клопотання відмовити.

Ухвала згідно вимог ст. 293 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Суддя: