Вирок № 64128574, 17.01.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

17.01.2017

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5353/16-к

Провадження № 1-кп/361/74/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Батюка В.В.,

при секретарі Колотаєвській С.П.

з участю : прокурора Ліллемяе А.А.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110130001602 від 30.04. 2016 року, про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Майори Біляєвського району Одеської області, українця, громадянина України, не працює , проживає АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2016 року приблизно о 01 годинні 00 хвилин, у темну пору доби, ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем марки «SCANIA R 124» номерний знак НОМЕР_2, з причепом марки «WIelton NS34K», номерний знак НОМЕР_3, які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідно, належать громадянину Польщі ОСОБА_5, рухаючись поза межами населеного пункту у лівій смузі руху по 32 км + 120 м, автодороги «Київ - Чернігів», що територія Броварського району Київської області, у напрямку від м. Київ до м. Чернігів, зі швидкістю близько 77 км/год, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, перед здійсненням повороту праворуч, для подальшого підйому на шляхопровід, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині, чим порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху України, та виконуючи перестроювання із лівої у праву смугу руху, для подальшого підйому на шляхопровід, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку у правій смузі руху, чим порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався позаду в попутному напрямку у правій смузі руху.

В результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів п.п. 2.3 б), 10.1, 10.3 та п. 10.4 Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.02, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 транспортні засоби було механічно пошкоджено, а водій ОСОБА_6, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: відкритого багатоуламкового подвійного перелому кісток правої гомілки у верхній та нижній третинах зі зміщенням уламків, внутрішньогосуглобового перелому правої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, уламкових переломів лівої сегневої кістки у верхній третині та кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням уламків, переломовивиху кісток правої стопи, переломів 6 та 7 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії. Чисельних саден на обличчі, струс головного мозку, травматичного та гемарічного шоку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в пред'явленому обвинувачені визнав повністю та пояснив, що він дійсно 30 квітня 2016 року приблизно о 01 годинні, керуючи автомобілем «SCANIA», з причепом рухався в у темну пору доби в напрямку від м.Києвадо до м. Чернігова. На території Броварського району йому необхідно було рухатись на шляхопровод, який веде в потрібному напрямку. Дану інформацію про те куди саме їхати він дізнався у інших водіїв по рації. Біля необхідного виїзду на шляхопровід він помилився , трохи його проїхав а потім почав здійснювати поворот праворуч, щоб виїхати на шляхопровід. В цей час він не помітив вантажного автомобіля, який рухався позаду і той автомобіль допустив наїзд на його автомобіль. Просить не наказувати його суворо, врахувати, що він визнав свою вину, розкаюється в скоєному, він добровільно частково відшкодував завдану шкоду. Цивільний позов ОСОБА_6 він визнав повністю, цивільний позов ОСОБА_7 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди визнає частково , в меншому розмірі.

Учасники судового процесу не заперечують проти того, щоб визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки обвинувачений вину визнає і факт порушення правил дорожнього руху та їх наслідки не заперечує.

За таких обставин, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням документів, що характеризують його особу та доказів, що підтверджують цивільний позов ОСОБА_7

Таким чином, суд приходить висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у порушенні ним вимог правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, доведена повністю, тому він повинен нести за такі дії кримінальну відповідальність .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує: - за ч.2 ст. 286 КК України .

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд , у відповідності до ст. ст. 66 КК України , визнає його щире каяття та часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, що він позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся в скоєному. Обвинувачений, як особа не являється небезпечним для суспільства, має постійне місце проживання та роботи. Тому суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні йому покарання у відповідності із санкцією 286 ч.2 КК України, в виді позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд не вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4 додаткову міру покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки він вчинив злочин з необережності , без обтяжуючих обставин, і позбавлення такого права в умовах нестабільної економічної ситуації в країні, позбавить його засобів існування.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувались, в обранні вказаній особі до набрання вироком законної чинності запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, суд на даний час підстав не вбачає.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, заподіяною витратами на лікування в розмірі 47407,95 грн. та моральної шкоди -100 000 грн, доведений, визнаний обвинуваченим і підлягає задоволенню повністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ПЗУ Україна» шкоди, заподіяною життю та здоров»ю ОСОБА_6 доведений, і підлягає задоволенню повністю за наступними підставами.

Згідно ст..128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоди, має право пред»явити позов до обвинуваченого чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діянням обвинуваченого. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормою ч. 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а частиною 2 цієї статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винним у вчиненні злочину, який трапився 30.04.2016 року, в результаті якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, суд визнає ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність його, як водія транспортного засобу «SCANIA R 124» номерний знак НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на умовах страхового сертифікату «Зелена картка» PL\01\5764276 від 13.01.16, дійсний до 25.09.2016р у страховій компанії «Powszechny Zaklad Ubezpieczen S.A.» (Польща), представником якої в Україні згідно листа Моторного (транспортного) страхового бюро України є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) .

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року (в ред. станом на 30.09.14) (надалі по тексту - Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У статті 1 Закону № 1961-IV, зокрема у п. 1.3 передбачено, що потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

ОСОБА_6 , відповідно до ст. ст. 1195, 1197 ЦК України, має право на відшкодування матеріальних збитків внаслідок понесених витрат на лікування та придбання медичних препаратів та ліків, що передбачено п. 24.1 ст. 24 Закону № 1961-IV в розмірі 158 537 грн, що підтверджено позивачем копіями медичних висновків, квитанціями та касовими чеками , та втрачений ним дохід внаслідок втрати працездатності, що передбачено п.п. 26.1 та 26.2 ст. 26 Закону № 1961-IV , в розмірі -93 870 грн . Даний розмір позивачем визначено у відповідності до ст..1197 ЦК Украни, виходячи з його середнього заробітку 3 352,5 грн, і стягнення втраченого заробітку(доходу) повинно здійснюватись на час його непрацездатності з 30.04.16 по 01.10.18, оскільки до 01.10.2018 року він визнаний інвалідом 1 групи .

Згідно до п. 9.3 ст. 9 Закону № 1961-IV розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг, яке було зареєстровано у Мінюсті 27 січня 2016 року під № 145/28275: № 3470 «Про внесення змін у розпорядження Держфінпослуг від 9 липня 2010 № 566 «Про деякі питання здійснення ОСЦПВ», були збільшені розміри страхових сум по договорам ОСЦПВ за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, до - 200 000 грн на одного потерпілого. Тому стягненню з відповідача підлягає 200 000 грн, а решту, на підставі ст..1194 ЦК України з ОСОБА_4

Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди 131 857 грн, заподіяною пошкодженням належного їй транспортного засобу частково визнаний обвинуваченим доведений позивачем належними доказами, а саме звітом № PZU\1728\16PL-UA\49 про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортних засобів, згідно якого розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу марки «МАН 8.180» номерний знак НОМЕР_1 становить 293 957 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_4 моральної (немайнової) шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити їх частково за наступними підставами.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Винність ОСОБА_4 доведена в судовому засіданні і тому він повинен відшкодовувати моральну шкоду.

Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому суд виходить з того, що в результаті вчиненого злочину, було пошкоджено майно потерпілої і вона протягом тривалого часу не має змоги використовувати дане майно, отримувати прибутки та необхідності витрачати свій час для вирішення питань відшкодування шкоди та ремонту автомобіля, що спричиняє її моральні страждання.

Враховуючи принципи розумності і справедливості, що шкода буза завдана необережними діями, а також майновий стан обвинуваченого, з урахуванням характеру дій особи, що заподіяла шкоду та доводів позивача про заподіяння їй значних моральних страждань, суд вважає що позов ОСОБА_7 про відшкодування їй моральних збитків підлягає задоволенню частково, на суму 15 000 грн.

Процесуальні витрати на залучення експертів, у зв»язку з проведенням експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази, вказані в обвинувальному акті : автомобілі - підлягають поверненню власникам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.65, 127, 128,129,130,349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання , встановивши йому строк випробовування в два роки. Та покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів пробації; повідомляти органи пробації про зміну місця проживання роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди -47407,95 грн; у відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн., а всього стягнути 147 407,95 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ПЗУ Україна» , код ЄДРПОУ 20782312 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди - 200 000 грн .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 - у відшкодування матеріальної шкоди -131 857 грн, у відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн., а всього стягнути 148 857 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати : 3960,2 грн -за проведення експертиз.

Речові докази: автомобіль «SCANIA R 124» номерний знак НОМЕР_2, з причепом марки «WIelton NS34K», номерний знак НОМЕР_3 та автомобіль НОМЕР_1 залишити в користуванні власників.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Броварського міськрайонного суду.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.

Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.

Суддя В.В.Батюк