Рішення № 64128132, 17.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/7022/16-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 55 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного університету телекомунікацій про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2016 року,

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом та після його уточнення просила стягнути з відповідача суму не нарахованої індексації заробітної плати у період з 01 липня 2016 по 31 серпня 2016 в розмірі 1856.24 грн. та частково не виплачену вихідну допомогу у розмірі 511.74 грн., всього на загальну суму 2367.98 грн., а також просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 39702 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 жовтня 2013 вона була прийнята на роботу до Державного університету телекомунікацій на посаду провідного фахівця відділу кадрів і документозабезпечення.

31 серпня 2015 року її було звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (звільнення у зв'язку із скороченням штату).

На момент звільнення їй було нараховано за фактично відпрацьований час в липні 2015 року та серпні 2015 року заробітну плату та вихідну допомогу у розмірі 2206 грн. 76 коп. без врахування індексації за період з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року, що тягне за собою менший розмір вихідної допомоги. Частина невиплаченої вихідної допомоги підлягає стягненню із відповідача, а відповідно і середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного університету телекомунікацій на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати за липень-серпень 2016 р. в розмірі 1856.24 грн., недоплачену вихідну допомогу в розмірі 511.74 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 436,92 грн., нарахований за період двох місяців (вересень-жовтень 2015 року) після звільнення позивача, а всього 7804 грн.90 коп. Вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення середнього заробітку і ухвалити нове рішення про стягнення із відповідача на її користь 39702 грн.16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначає, що рішення в цій частині є необґрунтованим, винесеним із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Необ'єктивність суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку полягає у тому, що судом не взято до уваги ту обставину, що її вимоги щодо розміру належних їй при звільненні сум заборгованості по заробітній платі задоволені повністю. Тому, підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні немає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 14 жовтня 2013 року працювала у відповідача на посаді провідного фахівця відділу кадрів і документозабезпечення.

31 серпня 2015 вона була звільнена з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, при цьому нарахування та виплата індексації заробітної плати за період липня - серпня 2015 року відповідачем позивачу не проводились, при розрахунку вихідної допомоги така виплата не враховувалась. Представником відповідача дана обставина не заперечується.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд першої інстанції, правильно застосувавши положення ст. 116 КЗпП України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», правильно обчисливши середній заробіток ОСОБА_3, яка працювала у відповідача, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що роботодавець безпідставно не здійснив індексацію заробітної плати позивачу за липень-серпень 2015 року, що також призвело до зменшення розміру виплаченої йому вихідної допомоги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на часткове визнання позову відповідачем, дійшов помилкового висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справах №6-41цс15 від 01 квітня 2015 року та №6-113цс16 від 27 квітня 2016 року.

У даній справі позовні вимоги щодо стягнення належних при звільненні сум судом задоволені у повному обсязі, отже підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у суду не було.

Колегія суддів також враховує, що розмір середнього заробітку позивача становив 2718 грн 50 коп., а розмір недоплаченої індексації заробітної плати за липень-серпень 2015 року - 1856,24 грн., що вказує на істотність недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції у частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та збільшення суми стягнення з 5436 грн. 92 коп. до 39702 грн. 16 коп., згідно розрахунку наданого позивачем (а.с. 52).

У відповідності до положень частини 1 статті 88 ЦПК України із відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 703 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та загальної суми змінити, збільшивши суму стягнення середнього заробітку з 5436 грн. 92 коп. до 39702 грн. 16 коп., загальної суми стягнення з 7804 грн. 90 коп. до 42070 (сорок дві тисячі сімдесят) грн. 14 коп.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2016 року в частині стягнення судового збору змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступним чином: « Стягнути з Державного університету телекомунікацій судовий збір на користь держави 1378 грн. та на користь ОСОБА_2 703 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: