Постанова № 64126982, 17.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.01.2017 справа №913/603/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівУшенко Л.В. Гези Т.Д., Мартюхіної Н.О.при секретарі судового засідання: Браславець Ю.Ю.за участю представників сторін:від позивача - від відповідача (скаржник) -Проскуряков Н.В.; ОСОБА_6 розглянувши апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від20.10.2015 р.у справі№ 913/603/15 (суддя Байбак О.І.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської областіпростягнення 143 212,81 грн.

У судовому засіданні 12.01.2017 р. оголошувалася перерва до 17.01.2017 р. до 10 год. 45 хв.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської області заборгованості за кредитним договором № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. у сумі 143 212,81 грн., з яких: 110 469,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 32 714,35 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14,74 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 9,52 грн. - розмір пені за несвоєчасне погашення відсотків, 3,16 грн. - сума 3 % від суми простроченого кредиту, 2,04 грн. - сума 3% від суми прострочених процентів.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.08.2015 р. позов було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 913/603/15.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2015 р. у справі №913/603/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» м. Київ заборгованість за кредитним договором № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. в загальному розмірі 95 182,81 грн. з яких: 62 439 грн. - сума заборгованості за кредитом; 32 714,35 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14,74 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 9,52 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 3,16 грн. - сума 3 % річних від суми прострочених кредиту; 2,04 грн. - сума 3 % річних від суми прострочених процентів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської області звернулася з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ повністю. Рішення суду першої інстанції вважає незаконним, необґрунтованим та таким, яке не відповідає нормам чинного законодавства.

Для розгляду апеляційної скарги була сформована колегія суддів у складі: головуючий - суддя Ушенко Л.В., суддя Геза Т.Д. та Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2016 р. апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської області була прийнята до провадження, судове засідання призначено на 12.01.2017 р.

12.01.2017 р. через канцелярію суду до початку судового засідання від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу - без задоволення.

В судове засідання 12.01.2017 р. з'явився представник скаржника, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 12.01.2017 р. було оголошено перерву до 10:45 17.01.2017 р.

17.01.2017 р. через канцелярію суду перед початком судового засідання від представника скаржника надійшло письмове клопотання, яке фактично є додатковими поясненнями по справі.

Після перерви в судове засідання 17.01.2017 р. з'явилися представник скаржника та представник позивача. Представник відповідача надав для огляду оригінал кредитного договору. Судом та представником скаржника в судовому засіданні був оглянутий оригінал кредитного договору № КФ-2006637 від 07.06.2013 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.06.2013 р. між позивачем (далі - кредитор, банк) та відповідачем (далі - позичальник) укладено договір кредиту № КФ-2006637 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «кредит» у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Пунктом 1.1.1. кредитного договору визначено, що надання кредиту здійснюється в сумі 172 908,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 26,99 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06.06.2016 р. включно, на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.1.2. кредитного договору, повернення кредиту здійснюється у валюті надання кредиту, рівними частинами, до 10 числа кожного місяця, в сумі 4 803,00 грн., починаючи з 10 липня 2013 р. та з кінцевим терміном повернення кредиту, визначеним в п. 1.1.1. цього договору. Останній платіж в рахунок погашення кредиту сплачується в розмірі фактичного залишку заборгованості за кредитом.

У випадку невиконання позичальником будь-якого з зобов'язань передбачених п.3.3.14. цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 31,99% річних та починає застосовуватися до взаємовідносин Сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) виконання умов передбачених п. 3.3.14 цього договору. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру процентної ставки за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору (п. 1.1.3 кредитного договору)

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, видача кредиту на цілі, визначені в п. 1.2 цього договору, проводиться шляхом перерахування кредиту з позичкового рахунку, відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника НОМЕР_6 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, згідно з письмовою заявою позичальника.

Пунктом 2.1.2 визначено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника в сумі кредиту.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом на залишок заборгованості за кредитом (непогашену суму кредиту) за фактичну кількість днів користування кредитом, за методом «факт/факт», тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці (28, 29, 30, 31) та році (365/366). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

У випадку, якщо останній день місяця припадає на вихідний, святковий або неробочий день, нарахування процентів здійснюється напередодні (п. 2.2.1 кредитного договору).

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний при настанні обставин, зазначених в статті 5 цього договору, достроково повернути наявну заборгованість за кредитом, сплатити кредитору проценти, комісії та можливу неустойку (штраф, пеню) в розмірах та порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій а також прострочення строків повернення кредиту (частини кредиту) визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язань сплатити у повному обсязі проценти і комісію передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого зобов'язання за цим договором є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього надає під розписку позичальнику або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку невиконання зазначеної у вимозі суми та в термін зазначений у вимозі кредитор по закінченню цього терміну має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом за власним вибором кредитора у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, та/або пред'явити позов у відношенні позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього договору з будь-якого майна позичальника.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.6 кредитного договору).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Факт надання банком кредитних коштів позичальнику на підставі договору кредитної лінії № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. підтверджується меморіальним ордером № 37336445 від 07.06.2013 р. та випискою про рух коштів на рахунку позичальника.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом підтверджується випискою про рух коштів на рахунку, наявною в матеріалах справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в кредитному договорі встановлено як кінцевий строк повернення кредиту - 06.06.2016 р., так і строк (терміни) виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - починаючи з 10.07.2013 р. по 06.06.2016р. щомісячно по 4 803,00 грн. до 10 числа кожного місяця; для процентів за користування кредитом в строк, передбачений в п. 2.2.2 кредитного договору - щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого повернення заборгованості за кредитом.

Таким чином, сторони в договорі визначили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які конкретизують обов'язок боржника повернути борг частинами та встановлюють відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Пунктом 3.3.5 Кредитного договору визначено, що позичальник при настанні обставин, зазначених в статті 5 цього договору, в тому числі неналежному виконанні будь-яких зобов'язань за цим договором, зобов'язаний достроково повернути наявну заборгованість за кредитом, сплатити кредитору проценти, комісії та можливу неустойку (штраф, пеню) в розмірах та порядку, передбачених цим договором.

Місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідач не виконав і станом на 01.08.2015 р. заборгованість за тілом кредиту становила 110 469,00 грн., сума заборгованості за відсотками становила 32 714,35 грн., однак стягнув з відповідача лише прострочену заборгованість за тілом кредиту згідно з графіком погашення кредиту у сумі 62 439,00 грн. станом на момент звернення до суду, відмовивши в стягненні 48 030,00 грн. залишку неповерненого кредиту з посиланням на передчасність заявлених вимог позивачем в цій частині, оскільки строк виконання цих зобов'язань ще не настав, і доказів направлення відповідачу вимоги про дострокове виконання зобов'язання не надано.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що право вимоги дострокового повернення кредиту позивач має право реалізувати лише з дотриманням порядку, визначеного в п. 5.3 кредитного договору, згідно з яким у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, процентів, комісії та можливих штрафних санкцій, для чого кредитор повинен надати позичальнику під розписку або надіслати рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу.

У випадку невиконання позичальником відповідної вимоги в обумовлений в ній строк, права кредитора вважаються порушеними і в нього виникає право дострокового стягнення кредиту в судовому порядку.

Однак такий висновок місцевого господарського суду не відповідає положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України та ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ненадіслання кредитором (банком) в досудовому порядку письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту не є перешкодою для реалізації права позикодавця звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду, оскільки обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до позичальника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою прямо передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, а також суперечити ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 110 469,00 грн. в повному обсязі, тому рішення суду першої інстанції в цій частині вимог підлягає зміні.

Відповідачу також нараховані відсотки за користування кредитом за період з 07.06.2013р. по 03.08.2015 р. у сумі 74 487,54 грн., з яких погашено відповідачем 41 773,19 грн. Заборгованість становить 32 714,35 грн., яку місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеною і стягнув з відповідача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14,74 грн. за період з 11.07.2013 р. по 18.07.2013 р. та пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 9,52 грн., нараховану за період з 11.07.2013 р. по 15.12.2013 р.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що є собою, яка переселилася з м. Антрациту Луганської області на контрольовану Україною територію, підприємницьку діяльність здійснювала до 2014 року в м. Антрациті Луганської області і тому вважає, що суд повинен був застосовувати норми ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якою підстав для нарахування пені на суму заборгованості за кредитним договором позивач не мав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що для звільнення фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, перелічених в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», від сплати пені та штрафів потрібна наявність сертифікату про форс-мажорні обставини, оскільки звільнення від сплати штрафних санкцій з неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором даної категорії осіб прямо передбачено ст. 2 вказаного Закону.

Зазначеним законом, що є спеціальним, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14,74 грн. нарахована за період з 11.07.2013 р. по 18.07.2013 р., пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в сумі 9,42 грн. - за період з 11.07.2013 р. по 18.07.2013 р., в сумі 0,04 грн. за 11.12.2013 р. та пеня в сумі 0,06 грн. - за період з 12.12.2013р. по 15.12.2013 р., тобто за період до початку проведення антитерористичної операції. Нарахування пені за період з 14.04.2014 р. відповідачу не здійснювалося. Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Отже, апеляційна інстанція погоджується з місцевим господарським судом, що вимоги позивача в цій частині є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про необхідність врахування форс-мажорних обставин з метою звільнення його від виконання зобов'язань за кредитним договором на період дії форс-мажорних обставин, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3 % річних за простроченим кредитом в сумі 3,16 грн. за період з 11.07.2013 р. по 18.07.2013 р., 3 % річних за простроченими процентами в сумі 9,52 грн. за період з 11.07.2013 р. по 15.12.2013 р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 110 469,00, за процентами у сумі 32 714,35 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14,74 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 9,52 грн., 3 % від суми простроченого кредиту у сумі 3,16 грн., 3 % від суми прострочених процентів у сумі 2,04 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення господарського суду Луганської області підлягає зміні.

Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення його про день, час і місце розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору учасники процесу повинні бути проінформовані належним чином про час і місце проведення судового засідання і це є гарантією права особи на судовий захист.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі за повідомленою ними господарському суду адресою, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з даними, зазначеними у позовній заяві, та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наявний в матеріалах справи, місцем проживання відповідача на момент подання позовної заяви є АДРЕСА_1. Засоби зв'язку в позовній заяві не зазначені, однак в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначені контактні телефони для здійснення зв'язку з відповідачем: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.18-20).

Дані щодо зміни місцезнаходження або поштової адреси відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції станом на 20.10.2015 р. - відсутні.

На час розгляду апеляційної скарги відповідач змінив свою адресу і знаходиться у АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2015 р. господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 913/603/15. Судове засідання було призначене на 01.09.2015 р. Суд зобов'язав сторони надати додаткові документи, пояснення та прийняти участь у звіренні розрахунків з позивачем, надати контр розрахунок.

Також в ухвалі суду було зазначено, що інформація про час та місце судового засідання додатково розміщена на сторінці суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.08.2015 р. у справі № 913/603/15 було направлено позивачу поштою за адресою, зазначеною у позовній заяві, однак вона не прийнята до пересилання. У матеріалах справи (а.с. 3) міститься витяг з офіційного веб-порталу «Судова влада України» зі сторінки господарського суду Луганської області про призначення розгляду справи № 913/603/15 на 01.09.2015 р.

11.08.2015 р. суддею Байбак О.І. та помічником судді Зоріною О.Г. складено та підписано телефонограму про те, що з метою повідомлення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи 11.08.2015 р. з 16:20 по 16:30 з номера телефона НОМЕР_3 за номером НОМЕР_1 телефонограму передати не вдалося через відсутність зв'язку з абонентом; за номером НОМЕР_2 телефонограму прийняла ОСОБА_8, яка повідомила телефон № НОМЕР_4, що належить зі слів ОСОБА_8 бухгалтеру Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 За вказаним номером телефонограму прийняла ОСОБА_9, яка повідомила, що Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в м.Антрациті Луганської області немає, та пообіцяла повідомити останню про місце розгляду справи № 913/603/15.

Будь-які інші засоби зв'язку з відповідачем в матеріалах справи відсутні.

В подальшому ухвали суду від 01.09.2015 р., 22.09.2015 р, 06.10.2015 р. розміщувалися на сторінці господарського суду Луганської області офіційного веб-портала «Судова влада України», відповідні витяги з якого містяться у матеріалах справи (а.с. 45, 60, 70). Також в матеріалах справи наявні телефонограми, відповідно до яких на номер НОМЕР_4 також передавалися повідомлення про дату та місце наступних судових засідань (а.с. 46, 59).

Вищий господарський суд України в своєму Інформаційному листі від 12.09.2014 р. №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», з урахуванням змін і доповнень в п.п. 3, 4 п. 6 зазначив, що учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов: Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Зважаючи на це, з метою дотримання принципів рівності та змагальності сторін, судом першої інстанції було вжито додаткових заходів для повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, передбачених Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14. Так, інформація про час і місце судових засідань у справі розміщувалася на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо порушення господарським судом Луганської області приписів статті 87 ГПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи скаржника колегією суддів також не приймаються як безпідставні.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2015 р. у справі № 913/603/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2015 р. у справі №913/603/15 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2015 р. у справі № 913/603/15 в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Антрацит Луганської області (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. у сумі 143 212,81 грн., з яких: 110 469,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 32 714,35 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14,74 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 9,52 грн. - розмір пені за несвоєчасне погашення відсотків, 3,16 грн. - сума 3 % від суми простроченого кредиту, 2,04 грн. - сума 3 % від суми прострочених процентів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 (АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, код НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (01014, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 3404702) заборгованість за кредитним договором № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. у сумі 143 212,81 грн., з яких: 110 469,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 32 714,35 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14,74 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 9,52 грн. - розмір пені за несвоєчасне погашення відсотків, 3,16 грн. - 3 % від суми простроченого кредиту, 2,04 грн. - 3 % від суми прострочених процентів.

Стягнути з ОСОБА_7 (АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, код НОМЕР_5) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999675; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; Рахунок отримувача: 31214206783004; Код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в сумі 2 864,25 грн.»

4. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді Т.Д. Геза

Н.О. Мартюхіна

Надруковано 5 примір.:

1.позивачу

1.відповідачу

1.ГСЛО

1.у справу

1.ДАГС