Рішення № 64126285, 16.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа № 910/22570/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" доТовариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"простягнення 3 967 203 грн 44 коп.Представники: від позивача: Шемідько Г.В. - представник за довіреністювід відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" про стягнення 3 967 203 грн 44 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016, в тому числі: 3 131 894 грн 63 коп. основного боргу, 459 173 грн 40 коп. пені, 144 067 грн 15 коп. інфляційних втрат, 44 154 грн 58 коп. 3 % річних, 31 318 грн 95 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору, 156 594 грн 73 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 3 131 894 грн 63 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 459 173 грн 40 коп. пені, 144 067 грн 15 коп. інфляційних втрат, 44 154 грн 58 коп. 3 % річних, 31 318 грн 95 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору, 156 594 грн 73 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22570/16, розгляд справи призначений на 16.01.2017.

14.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

10.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

12.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. Розглянувши, подане через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача, клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не зазначив причин неможливості явки в судове засідання, крім того неможливість забезпечення явки представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Проте, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

У судове засідання 16.01.2017 з'явився представник позивача та в повному обсязі підтримав надану разом з позовною заявою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на все майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову.

Розглянувши зазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заява позивача про забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження викладених у заяві обставин, а також не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник позивача також надав пояснення по суті справи відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2016 між Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (продавець за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (покупець за договором) укладено договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Згідно з пунктом 8.1 договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки Договору) і діє до 30.04.2016 в частині постачання газу, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до пункту 1.3 договору плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці - квітні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити, складає 530,826тис. м3.

Вартість газу, що передається згідно пункту 1.3 договору, складає 2 609 912 грн 19 коп., крім того ПДВ - 521 982 грн 44 коп., разом з ПДВ - 3 131 894 грн 63 коп. (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця в 100 % розмірі до 05 червня включно.

Згідно з пунктом 2.6 договору розрахунки за газ здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на розрахунковий (поточний) рахунок продавця.

Відповідно до пункту 3.3 договору передачу фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому - передачі газу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016 позивачем у квітні 2016 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3 131 894 грн 63 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати, поставленого позивачем природного газу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий в квітні 2016 року природний газ у розмірі 3 131 894 грн 63 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару у розмірі 3 131 894 грн 63 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого у квітні 2016 року природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 3 131 894 грн 63 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 3 131 894 грн 63 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 459 173 грн 40 коп. пені та 44 154 грн 58 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 06.06.2016 по 24.11.2016, 144 067 грн 15 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2016 по 31.10.2016, а також 31 318 грн 95 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору та 156 594 грн 73 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.4 договору за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з пунктами 2.4. та 2.5. договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% (один відсоток) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 5.4 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого у квітні 2016 року природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 459 173 грн 40 коп. пені та 44 154 грн 58 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 06.06.2016 по 24.11.2016, 144 067 грн 15 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2016 по 31.10.2016, а також 31 318 грн 95 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору та 156 594 грн 73 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, поверх 11, ідентифікаційний код 39320386) на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01014, м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 6, ідентифікаційний код 33152471) заборгованість у розмірі 3 131 894 (три мільйони сто тридцять одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн 63 коп., пеню в розмірі 459 173 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 144 067 (сто сорок чотири тисячі шістдесят сім) грн 15 коп., 3 % річних в розмірі 44 154 (сорок чотири тисячі сто п'ятдесят чотири) грн 58 коп., штраф за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору у розмірі 31 318 (тридцять одна тисяча триста вісімнадцять) грн 95 коп., штраф за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору у розмірі 156 594 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 59 508 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісім) грн 05 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.01.2017

Суддя Н.Б. Плотницька