Рішення № 64125780, 11.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017Справа №910/19272/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна»до1. Приватного акціонерного товариства «Фоззі-Рітейл» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Ейч-Арт»простягнення 6 459,27 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Вівсяник А.М.від відповідача 1:Аверіна В.Є.від відповідача 2:Аверіна В.Є.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (надалі - ТОВ «Компарекс Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Фоззі-Рітейл» (надалі - ПАТ «Фоззі-Рітейл») та Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Ейч-Арт» (надалі - ТОВ «МКК Ейч-Арт») про стягнення 6 459,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідачів вартості збільшення розміру винагороди за ліцензійним договором №1249/02-14 від 01.02.2014 р. у розмірі 6 459,27 грн. внаслідок зміни курсу долара США по відношенню до національної валюти України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.11.2016 р.

Розгляд справи неодноразово відклався з незалежних від суду обставин.

Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву представник відповідачів вказує на те, що станом на момент повного та фактичного виконання зобов'язання з оплати суми винагороди за договором№1249/02-14 від 01.02.2014 р., зобов'язання з оплати курсової різниці у відповідачів не існувало, оскільки позивачем не було направлено відповідачу акту узгодження ліцензій в порядку, визначеному таким договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 11.01.2017 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачів в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014 р. між ТОВ «Компарекс Україна» (субліцензіар) та Акціонерним товариством «Фоззі Рітейл», правонаступником якого є ПАТ «Фоззі Рітейл» (клієнт), за участю ТОВ «МКК Ейч-Арт» (далі - афілійована особа) укладено ліцензійний договір № 1249/02-14 (надалі - «Договір»), за змістом п. 2.1 якого субліцензіар зобов'язується в рамках ліцензійної угоди надати клієнту та афілійованим особам ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмними продуктами Microsoft, тимчасові ліцензії Software Assurance, а клієнт та афілійовані особи зобов'язуються прийняти право на користування програмними продуктами, що зазначені в додатку № 1 і оплатити їх в строки і на умовах, встановлені в розділі 3 договору.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість договору складається з суми коштів, що сплачується як винагорода клієнтом та афілійованими особами субліцензіару за надання права користування програмними продуктами, зазначеними в додатку № 1. Порядок та строки виплати винагороди за ліцензії зазначені в додатку № 2 до договору.

Як передбачено умовами додатку № 2 до Договору, винагорода сплачується клієнтом та афілійованими особами, зокрема, ТОВ «МКК Ейч-Арт», щомісячно не пізніше 10 числа місяця у розмірі 644,53 грн. на місяць.

За змістом п. 3.6 Договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного договору більш ніж на 2 % порівняно з курсом НБУ на дату платежу, сума несплаченого роялті підлягає перерахунку по наступній формулі: С= В х (К2/К1), де В - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного договору, що підлягає сплаті; С - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами договору після перерахунку; К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання договору; К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного акту узгодження ліцензій згідно з п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.7 Договору у випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6 договору, субліцензіар зобов'язаний направити клієнту акт узгодження ліцензій, а клієнт зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня одержання акту узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні акти є невід'ємними частинами договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2015 р., але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 7.1 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного договору позивач надав право на користування ліцензіями.

25.02.2016 р. позивач на адресу ПАТ «Фоззі-Рітейл» направив вимогу № 45 від 25.02.2016 р., в якій просив сплатити винагороду з урахуванням зміни курсу долара США, у відповідь на що ПАТ «Фоззі-Рітейл» направило на адресу позивача лист № 90, яким повідомив, що оскільки договір на момент пред'явлення вимоги припинив свою дію, зобов'язання за договором були виконані в повному обсязі до закінчення дії договору, вимоги (акти) з приводу оплати курсової різниці, передбаченої п. 3.6, п. 3.7 договору, до закінчення дії договору не надсилались субліцензіаром товариству, а тому у ПАТ «Фоззі-Рітейл» відсутні підстави для здійснення оплати за вимогою № 45 від 25.02.2016 р.

24.05.2016 р. позивач направив на адресу відповідача заяву від 20.05.2016 р., згідно якої просив в порядку п. 3.6. та п. 3.7 договору сплатити винагороду у розмірі 6 459,27 грн. згідно рахунків та актів узгодження, що додані до заяви.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідачів сплатити різницю суми винагороди за користування ліцензіями внаслідок збільшення національної валюти України стосовно долара США в порядку п. 3.6 Договору.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. за № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Таким чином, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

За змістом п. 3.6 Договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного договору більш ніж на 2 % порівняно з курсом НБУ на дату платежу, сума несплаченого роялті підлягає перерахунку по наступній формулі: С= В х (К2/К1), де В - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного договору, що підлягає сплаті; С - сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами договору після перерахунку; К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання договору; К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного акту узгодження ліцензій згідно з п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.7 Договору у випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6 договору, субліцензіар зобов'язаний направити клієнту акт узгодження ліцензій, а клієнт зобов'язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня одержання акту узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні акти є невід'ємними частинами договору.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що Договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі.

Відтак, укладаючи ліцензійний договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу.

Відповідно до умов п. п. 3.6, 3.7 укладеного ліцензійного договору позивач просив стягнути з відповідачів перераховане роялті за 8-й та 9-й періоди ліцензування.

Судом встановлено, що зобов'язання з оплати суми винагороди за 8- період відповідачем-2 повністю виконано 11.02.2015 р. (часткові оплати 11.12.2014 р., 14.01.2015 р. та 11.02.2015 р.), а за 9-й період виконано 03.06.2015 р.

Відповідно до пункту 7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2015 р., але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Тобто, строк дії договору прив'язується до факту існування зобов'язань. Зобов'язання з оплати останньої кінцевої суми винагороди за користування ліцензією за договором було виконано відповідачем 2 лише 03.06.2015 р.

Як встановлено судом, позивачем були складені акти узгодження ліцензій у зв'язку зі зміною курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долара США саме за вказаний вище період, до закінчення строку дії Договору, і саме в строк дії ліцензійного договору виникли зобов'язання відповідачів стосовно оплати перерахованої винагороди (роялті), які відповідачі не виконали в повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 6 459,27 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачами обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення їх від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відповідно до ст. 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як передбачено умовами додатку № 2 до Договору, винагорода сплачується клієнтом та афілійованими особами, зокрема, ТОВ «МКК Ейч-Арт», щомісячно не пізніше 10 числа місяця у розмірі 644,53 грн. на місяць.

З урахуванням викладеного, в порядку ст. 540 Цивільного кодексу України обов'язок по оплаті збільшеного розміру винагороди покладається на обох відповідачів (клієнта та афілійовану особу) в рівних частках.

Твердження представника відповідачів про те, що акти узгодження ліцензій були направлені позивачем вже після закінчення календарного строку дії Договору, не може бути підставою для звільнення його від обов'язку виконання зобов'язання зі сплати курсової різниці, оскільки розмір винагороди (роялті) був збільшений саме в рамках строку дії вказаного договору, що не суперечить положенням його п. 3.7 та умовам оплати.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Компарекс Україна» про стягнення з ПАТ «Фоззі-Рітейл» та ТОВ «МКК Ейч-Арт» заборгованості у розмірі 6 459,27 грн. є правомірними та обґрунтованим, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фоззі-Рітейл» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 33870692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4-Б, код ЄДРПОУ 36273889) заборгованість у розмірі 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКК Ейч-Арт» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка,15-Г, оф. 4 код ЄДРПОУ 33870692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4Б, код ЄДРПОУ 36273889) заборгованість у розмірі 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2016 р.

Суддя В.П. Босий