Ухвала суду № 64125002, 12.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року м. Київ К/800/13985/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Смоковича М.І.,

Єрьоміна А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі №265/539/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області, в якому просила визнання дій відповідача незаконними та зобов'язати провести перерахунок пенсії позивачки із врахуванням її стажу в районах Крайньої Півночі з 10 серпня 1984 року по 4 червня 1990 року як пільгового з районним коефіцієнтом 1,6, починаючи з 8 січня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано відповідачеві всі необхідні документи, які підтверджують її стаж роботи в районах Крайньої Півночі та користуванні відповідними пільгами, а тому відповідач необґрунтовано відмовив їй у перерахунку песії.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 березня 2016 року у справі № 235/539/16-а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії за період з 08.01.2010 року по 31 липня 2015 року залишено без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 березня 2016 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 10.08.1984 року по 04.06.1990 року в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат, з 01 серпня 2015 року.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя з 8 січня 2010 року та отримує пенсію за віком.

Відповідно до копії трудової книжки позивач працювала з 10 серпня 1984 року по 4 червня 1990 року на Південно-Якутській геологорозвідувальній ПГО «Якутськгеологія» (район Крайньої Півночі) нормувальником та інженером з нормування праці на підставі відповідних наказів, та яка була звільнена за власним бажанням.

При цьому з розрахунку стажу роботи позивачки вбачається, що період роботи ОСОБА_4 з 10 серпня 1984 року по 4 червня 1990 року не було зараховано їй як пільговий стаж 1 рік за 1 рік 6 місяців.

15 січня 2016 року позивачка звернулась із заявою до представників відповідача із вимогою зарахувати їй як пільговий стаж період її роботи в районах Крайньої Півночі з 10 серпня 1984 року по 4 червня 1990 року, однак отримала відмову у проведені перерахунку її пенсії на підстав відсутності підтвердження набуття позивачкою права на пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано відповідних довідок та трудового договору, які підтверджують її право на користування пільгами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього пиводу зазначає наступне.

Згідно з п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до п.п. «б» п. 7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до трудової книжки позивач працювала в період з 10.08.1984 по 04.06.1990 року на Південно-Якутській геологорозвідувальній ПГО «Якутськгеологія» (район Крайньої Півночі) нормувальником та інженером з нормування праці на підставі відповідних наказів. Зазначений факт підтверджено даними трудової книжки (запис №13). Відповідно до запису №15 позивачку звільнено з 04.06.1990 року.

Відповідно до чинного законодавства район ПГО «Якутськгеологія» відноситься до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 р. № 1029, в редакції Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 р. і від 26.09.1967 р. про пільги для осіб, які працюють у цих районах і місцевостях .

Підпунктом «д» п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачає, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Враховуючи, що період роботи позивача з 10.08.1984 року по 04.06.1990 року в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою, що міститься у матеріалах пенсійної справи позивача і яка підтверджує право позивача на користування пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у пільговому розрахунку стажу.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: