Ухвала суду № 64124793, 10.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 січня 2017 року м. Київ К/800/31525/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служба України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів №22-0 від 15 березня 2016 року та наказ начальника Головного управління ДФС у Житомирській області №80-0 від 15 березня 2016 року, поновити його на посаді начальника Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу

В обґрунтування своїх вимог вказує, що займав посаду начальника Овруцької ОДПІ ГУ Міндоходів в Житомирській області, яка була реорганізована в Овруцьку ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області, а тому не підлягає звільненню у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Вказує, що він не відмовлявся від зайняття посади в реорганізованому податковому органі, проте посада начальника йому не пропонувалась взагалі, у зв'язку з чим вважає, що його права порушено просить про задоволення позову.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів №22-0 від 15 березня 2016 року та наказ начальника Головного управління ДФС у Житомирській області №80-0 від 15 березня 2016 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області з 15 березня 2016 року. Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 березня 2016 року по 18 липня 2016 року.

Державна фіскальна служба України подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 9 грудня 2016 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде йому повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 13 грудня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 з 6 листопада 2006 року працював на посаді начальника Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції, з 3 червня 2013 року був призначений у порядку переведення на посаду начальника Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

16 липня 2015 позивача попереджено про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією через два місяці після.

Листом ГУ ДФС у Житомирській області від 5 червня 2015 року №2450/8/06-30-04-22 на ім'я голови ДФС України було направлено подання на призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області в порядку переведення.

29 вересня 2015 року Головним управлінням власної безпеки ДФС України за наслідками опрацювання матеріалів та враховуючи відмову позивача від проходження добровільного психофізичного інтерв'ю із використанням поліграфу у зв'язку із наявними медичними висновками щодо стану здоров'я, не рекомендовано призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Разом з тим, рекомендовано розглянути питання про його переведення на посаду з менш психоемоційним навантаженням.

Державною фіскальною службою України враховано рекомендації ГУ власної безпеки ДФС України матеріали про призначення на посаду начальника інспекції повернуто без розгляду.

10 березня 2016 року ГУ ДФС у Житомирській області було запропоновано позивачу наступні вакантні посади: начальника відділу аудиту Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області; тимчасово вакантну (на період відпустки по догляду за дитиною) головного державного інспектора з питань юридичної роботи Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області; головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Позивач у вказаному повідомленні зазначив, що погоджується із переведенням на посаду начальника Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та відмовляється від запропонованих посад.

Наказом Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів №22-о від 15 березня 2016 р. ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією та зміною істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Житомирській області №80-о від 15 березня 2016 р ОСОБА_1 вважати таким, що звільнений 15 березня 2016 року з посади начальника Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією та зміною істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України трудовий договір припиняється у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Судами встановлено, що, позивача було попереджено про переведення на іншу посаду у зв'язку із реорганізацією Овруцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області або про наступне звільнення із займаної посади згідно.

Відповідно до частиною 3 статті 32 Кодексу законів про працю України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено судам, що припинення трудового договору пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У зв'язку з тим, що в даному випадку відбулась реорганізація шляхом приєднання Овруцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Овруцької ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, суди дійшли правильного висновку, що дія трудового договору позивача мала бути продовжена у Овруцькій ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області на посаді, яку займав позивач, оскільки така посада була збереженою.

Отже звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці є незаконним, а тому оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.

За правилами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Час вимушеного прогулу з 16 березня 2016 року по 18 липня 2016 року становить 83 робочих днів, згідно довідки Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області №2174/06-16-05-10 від 14.07.2016 середньоденна заробітна плата позивача - 193,41грн, отже середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 16053,03грн.

З урахуванням викладеного, висновки судів про задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Державної фіскальної служба України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк