Ухвала суду № 64124305, 16.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 р. Справа № 876/8948/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові міжрегіонального головного управління ДФС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Континіум-Трейд» звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові міжрегіонального головного управління ДФС у Львівській області з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 № 0001314702/10923, № 0001314702/10924, № 0001314702/10925, № 0001314702/10926.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок господарських взаємовідносин з ПП «ЯП-Імперіал» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій є протиправними, зроблені без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях щодо відсутності фактичної поставки товарів від згаданого контрагента. Реальність взаємовідносин між позивачем та ПП «ЯП-Імперіал» підтверджується належними первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

З таким рішенням не погодився відповідач - СДПІ, подавши апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята без врахування фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав та доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує аналогічно доводами, які наведені в запереченні на позовну заяву, при тому зазначаючи, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не вжив визначених КАС України заходів щодо перевірки фактичних обставин справи шляхом витребування додаткових доказів, що призвело до висновків суду, які суперечать наявним у справі матеріалам і такі не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено, що СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Континіум-Трейд» з питань господарських відносин з ПП «ЯП-Імперіал» за липень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, про що складено акт №235/28-06-14-00/33170637 від 26.07.16, яким зафіксовано наступні порушення позивача: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого, занижено податок на додану вартість на суму 1253055 грн та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 452005 грн за липень 2015 року; положення (стандарти) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за № 27/4248; п.п.134.1.1 п.134.1 ст134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1438756 грн та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 532209 грн за 2015 рік.

На підставі акту перевірки №235/28-06-14-00/33170637 від 26.07.16 контролюючим органом 11.08.2016 винесено податкові повідомлення-рішення: №0001314702/10923, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1438756 грн; №0001304702/10924, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 532209 грн; №0001294702/10925, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1879582,50 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 1253055 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 626527,50 грн; №0001284702/10926, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість в розмірі 452005 грн.

ТОВ «Континіум-Трейд» заперечувало даний акт перевірки, однак такі заперечення податковим органом не були враховані.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення безпідставними та протиправними, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржувану постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено недобросовісності дій позивача, чи наявності у нього мети на уникнення від оподаткування операцій з ПП «ЯП-Імперіал».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх такими, що винесені з повним з'ясуванням усіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно абзацу четвертого п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що податковим періодом, в якому у покупця товарів/послуг виникає право на включення суми податку до складу податкового кредиту є період, в якому йому були передані такі товари/послуги чи відбулось списання коштів з його банківського рахунку на оплату таких, однак, лише при наявності у такого платника належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Досліджуючи правомірність винесення контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта перевірки № 235/28-06-14-00/33170637 від 26.07.2016, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Як встановлено судом, між ТОВ «Континіум-Трейд» та ПП «ЯП-Імперіал» укладено Договір купівлі-продажу від 14.07.15 №2015/PR/07, згідно з умовами якого Продавець (ПП «ЯП-Імперіал») зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця (ТОВ «Континіум-Трейд») товари, вказані в специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (п.1.1. Договору).

На виконання умов договору сторонами було складено специфікацію № 1 від 14.07.15. Згідно з п.1 специфікації Продавець передає (поставляє) Покупцю товар - сік чорничний концентрований освітлений натуральний в кількості 38000 кг на суму 10230360 грн, у т.ч. 1705060 грн ПДВ. Відповідно до п. 3 специфікації умови поставки - (ІНКОТЕРМС - 2010): EXW Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 274а, 81500. Відповідно до п.5 Специфікації за поставлений товар Покупець зобов'язаний провести оплату протягом 180 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору та специфікації ПП «ЯП-Імперіал» передано ТОВ «Континіум-Трейд» означений товар, що підтверджено актом прийому-передачі товару №1 від 14.07.15 р. та видатковою накладною від 14.07.15 р. ВН №14071. У зв'язку з поставкою товару ПП «ЯП-Імперіал» видало Покупцеві (ТОВ «Континіум-Трейд») податкову накладну №14071 від 14.07.15 р.

Розрахунки між ТОВ «Континіум-Трейд» та ПП «ЯП-Імперіал» проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку.

ТОВ «Континіум-Трейд» включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ з вартості ТМЦ згідно з податковою накладною, виписаною ПП «ЯП-Імперіал» за липень 2015 року в розмірі 1705060 грн, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

Крім того, судом встановлено, що товар в подальшому був переданий на зберігання ТОВ «Яблуневий Дар» (Зберігач) відповідно до договору зберігання товару від 26.05.14 р. №27/М/2014.

Згідно Договору зберігання №27/М/2014 позивачем передано ТОВ «Яблуневий Дар» сік чорничний концентрований освітлений натуральний у кількості 38000 кг. Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі товару на зберігання б/н від 14.07.15 р. В подальшому актом прийому-передачі товару із зберігання б/н від 17.07.15 р. ТОВ «Яблуневий Дар» (Зберігач) передано від ТОВ «Континіум-Трейд» (Поклажодавець) сік чорничний концентрований освітлений натуральний у кількості 38000 кг.

Зазначений товар надалі був проданий позивачем за межі митної території України покупцю GRAY MAGNET LTD, що підтверджено долученим до матеріалів справи договором від 14.07.15 р. №1407/15, специфікацією від 14.07.15 р. № 1, специфікацією № 2 від 15.07.15р. та вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з ПП «ЯП-Імперіал», оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарської операції ТОВ «Континіум-Трейд» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Вказана обставина не заперечується й відповідачем та підтверджується висновками наявного в матеріалах справи Акту ГУ ДФС у Волинській області № 7/03-20-22-06/33170637 від 11.01.16 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Континіум-Трейд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно з повідомленням ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Відтак, судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо наявності у позивача первинних документів по здійснених господарських операціях з ПП «ЯП-Імперіал».

Разом з тим, відповідачем при формуванні висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства вказується, що згідно з базою даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжності між даними, задекларованими ТОВ «Континіум-Трейд» та даними постачальника ПП «Яп-Імперіал» на суму 1705060 грн за липень 2015 року.

При проведенні перевірки, податковим органом використано узагальнену податкову інформацію, яка складена ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 14332/13-04-2204 від 06.11.15 щодо ПП «ЯП-Імперіал» за липень 2015 року. Згідно з такою інформацією ПП «ЯП-Імперіал» зареєстровано податкові накладні за липень 2015 року, в тому числі податкову накладну № 13 від 15.07.15 (зареєстрована 22.07.15) на суму ПДВ 1705060 грн, яка виписана ТОВ «Континіум-Трейд». Заниження вказаним контрагентом податкових зобов'язань по ПДВ за липень 2015 року відбулось у зв'язку з розірванням податковим органом договору про визнання електронних документів, а отже і неприйняттям податкової декларації за вказаний період.

За таких обставин податковий орган прийшов до висновку про заниження ПП «ЯП-Імперіал» сум податкових зобов'язань при продажу товарів (послуг) за липень 2015 року на загальну суму 16706141 грн та про відсутність права в позивача на формування витрат та податкового кредиту по операціях з цим контрагентом.

Проте, як встановлено судом, податкова накладна № 13 від 15.07.15 р., що стала підставою для відображення позивачем суми ПДВ у складі податкового кредиту, оформлена належним чином та була зареєстрована ПП «ЯП-Імперіал» в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.07.15 р., а також як зазначено вище контрагент позивача хоч з порушенням строків, а саме 22.07.2015р. все ж зареєстрував дане податкове зобов'язання за липень 2015р., відтак позивачем правомірно врахована при обчислені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Беручи до уваги представлені первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з ПП «ЯП-Імперіал», колегія суддів вважає, що такі оформлені належним чином і містять необхідні реквізити, які повністю відображають зміст господарської операції ТОВ «Континіум-Трейд» з контрагентом ПП «ЯП-Імперіал» та не містять недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Необхідно поголитись з критичною оцінкою судом першої інстанції щодо доводів відповідача в частині скасування реєстрації платника ПДВ ПП «ЯП-Імперіал», оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 у справі № 813/5739/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області № 144 від 03.09.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «ЯП-Імперіал».

Слід зазначити, що платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог податкового законодавства, здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат за можливі порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено, а допущені порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальника товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Однак у даній справі, податковим органом (відповідачем) не доведено існування таких обставин щодо узгоджених протиправних дій позивача з його контрагентом, які спрямовані на безпідставне отримання податкових вигод.

Окрім цього, обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом (постачальником) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи , що позивачем спростовано завищення ним розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, не підлягають до застосування штрафні санкції.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до не спростованого переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки позивач надав достатні та без запереченні докази в обґрунтування обставин на спростування прийнятих оскаржуваних податкових-повідомлень рішень в повному обсязі. У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, що у свою чергу не дає підстави вважати правомірними прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові міжрегіонального головного управління ДФС України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду 31.10.2016 року у справі № 813/2906/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 17.01.2017р.