Ухвала суду № 64124283, 17.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 876/8646/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія» до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2016 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія» звернулося з позовом до Головного управління ДФС України у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

№ 0000662201 від 25.03.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362621,00 грн., в тому числі за основним платежем - 241 747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120 874,00 грн.;

№ 0000672201 від 25.03.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 69 070,00 грн., в тому числі за основним платежем - 55 256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 814,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Львівській області від 25.03.2016р. № 0000662201 та № 0000672201.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Камерія» та його контрагентом - ТОВ «Продмаркет 2012» підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними, банківськими виписками, договором купівлі-продажу, податковими накладними, актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2013 рік по 2014 рік; товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, актами прийому-передачі послуг, актами прийому-передачі (повернення) матеріальних цінностей; договорами: консигнації, про відповідальне зберігання, про надання транспортно-експедиційних послуг, купівлі-продажу, оренди автомобіля, на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Таким чином, позивачем до справи надані всі первині документи, які підтверджують факт реалізації товару від ТОВ «Камерія» до ТОВ «Продмаркет 2012», які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наявні у справі докази по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами повністю відображають зміст та обсяг зафіксованих ними господарських операцій придбання товарів (робіт, послуг). Поставки товару носили уречевлений характер і були повністю проплачені, власність товару - ТОВ «Камерія» і сама фактична наявність товару не оспорюється.

Висновки відповідача про нереальність господарський операцій одержані на підставі податкової інформації про контрагента ТОВ «Продмаркет 2012» лише згідно акту про неможливість проведення документальної перевірки.

Суд першої інстанції зазначає, що позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Крім того, суд першої інстанції звертає увагу, що позивач реалізовував цемент власним автотранспортом, на який відповідно було списання паливо-мастильних матеріалів. Факт того, що ТОВ «Камерія» здійснювало поставку власними та орендованими транспортними засобами, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростований, а в справі наявні відповідні таких перевезень, в тому числі і акти списання палива.

Відсутність деталізованої розшифровки списання палива, не є самостійною підставою для спірного донарахування відповідачем податкового зобов'язання позивачу. Крім цього, відповідач законодавчого не обґрунтовує можливість деталізованої розшифровки станом на час вчинення господарських операцій та прийняття спірного рішення, адже ще з 2011 року чинне законодавство України не вимагає обов'язкової наявності подорожніх листів, і відповідно покілометрового деталізованого списання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДФС України у Львівській області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено укладення договору купівлі-продажу від 22.04.2013 року № ДГ-0000023 між ТОВ «Камерія» та ТОВ «Продмаркет 2012». На виконання умов вказаного договору позивачем оформлено видаткові накладні на поставку цементу на загальну суму 1101500,0 грн., в т.ч. ПДВ 183583,33 грн.

Згідно податкової інформації від 25.06.2014 року за № 1502/26-59-22-01/37881509 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет 2012», отриманої від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, така складена з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ «Продмаркет 2012» за місцезнаходженням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

Проведеним аналізом податкових накладних встановлено, що в період проведення взаєморозрахунків ТОВ «Камерія» реалізовувало цемент ТОВ «Продмаркет 2012», в той же час ТОВ «Продмаркет 2012» реалізовувало ТМЦ та послуги іншої категорії, що свідчить про проведення операцій ТОВ «Продмаркет 2012» з метою надання податкової вигоди третім особам за рахунок формування податкового кредиту від ТОВ «Камерія».

Крім того, проведеним аналізом податкових накладних згідно з даними АІС «Податковий блок» встановлено розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків вищезазначений контрагент придбавав у ТОВ «Камерія» цемент, однак в подальшому його реалізацію не відображав (відображено реалізацію ТМЦ іншої номенклатури).

Апелянт стверджує, що відсутність факту реалізації ТОВ «Продмаркет 2012» цементу для контрагентів-покупців свідчить про неможливість її отримання у ТОВ «Камерія».

В ході перевірки встановлено відсутність поставок цементу, що свідчить про укладення договорів поставки та купівлі продажу між ТОВ «Камерія» та ТОВ «Продмаркет 2012» без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою повноти визначення ТОВ «Камерія» податкових зобов'язань за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. встановлено їх заниження на загальну суму 241747 грн.

Апелянт вказує на те, що перевіркою ТОВ «Камерія» не підтверджено реальність виконання операцій згідно з договором купівлі-продажу з ТОВ «Продмаркет 2012».

ТОВ «Камерія» виписано податкові накладні на адресу ТОВ «Продмаркет 2012» на загальну суму 1101500,0 грн., в т.ч. ПДВ 183 583,33 грн.

Податок на додану вартість в сумі 183583,33 грн., згідно з виданими ТОВ «Продмаркет 2012» податковими накладними на загальну суму 1101500,0 грн., включено до реєстру виданих податкових накладних відповідно до Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та відповідно до складу податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди».

Крім того, згідно з даними бухгалтерського обліку відображено списання собівартості реалізованих товарів (списано з балансу підприємства), що свідчить про те, що вказані товари були безоплатно передані невстановленим особам за справедливою вартістю (за справедливу вартість прийнята ціна, зазначена в накладних на оприбуткування товару).

Апелянт звертає увагу, що операції з безоплатного постачання товарів невстановленим особам не є діяльністю, спрямованою на отримання доходу і з метою оподаткування належать до операцій, що не є господарською діяльністю платника ПДВ.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 12.02.2016р. по 03.03.2016р. Головним управління ДФС України у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Камерія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 34/13-01-14-01/23270570 від 12.03.2016р., згідно висновків якого перевіркою встановлено нвступні порушення:

- вимог п.п.14.1.13, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14; п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.6, п.138.8, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 55256,00 грн., в т.ч.: за 2013 рік на суму 55256,00 грн.;

- вимог п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.189.1, ст.189 п.198.5, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 241747 грн. в.т.ч. за квітень 2013 року - на суму 69112,00 грн., травень 2013 року - на суму 32384,00 грн., червень 2013 року - на суму 79240,00 грн., липень 2013 року - на суму 1301,00 грн., серпень 2013 року - на суму 8788,00 грн., вересень 2013 року - на суму 25752,00 грн., грудень 2013 року - на суму 25170,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Головним управління ДФС України у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення:

№ 0000662201 від 25.03.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362621,00 грн., в тому числі за основним платежем - 241 747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120 874,00 грн.;

№ 0000672201 від 25.03.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 69 070,00 грн., в тому числі за основним платежем - 55 256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 814,00 грн.

Встановлено, що 22.04.2013 року між ТзОВ «Камерія» та ТзОВ «Продмаркет 2012» укладено договір купівлі-продажу № ДГ-0000023 між ТОВ «Камерія» та ТОВ «Продмаркет 2012».

Реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Продмаркет 2012» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:

- видатковими накладними, оформленими між ТОВ «Камерія» як Постачальником та ТОВ «Продмаркет 2012» як Одержувачем;

- банківськими виписками від 29.04.2013 року, від 27.06.2013 року, 22.05.2013 року;

- договором купівлі-продажу №ДГ-0000023 від 22.04.2013 року, укладеним між ТзОВ «Камерія» та ТзОВ «Продмаркет 2012», предметом якого є зобов'язання пердати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору;

- податковими накладними оформленими між ПАТ «Миколаївцемент» як продавцем та ТОВ «Камерія» як Одержувачем;

- актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2013 рік по 2014 рік.

- товарно-транспортними накладними, оформленими між ТОВ «Камерія» як Замовником та ПАТ «Миколаївцемент» як Вантажовіправником;

- товарно-транспортними накладними, оформленими між ТОВ «Камерія» як Замовником та ТОВ «Простудія», ТОВ «Галицький будівельний гарант», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Горизонт-Захід», ПП «Захід-Бетон-Буд», ПП «ІЛД УА», ТОВ «Галицька будівельна гільдія» ДП «Моноліт» ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Будівельні технології ХХІ століття» як Вантажоодержувачами;

- актами виконаних робіт, видатковими накладними, актами прийому-передачі послуг, актами прийому-передачі (повернення) матеріальних цінностей;

- договором консигнації № ККК 14-01 від 03.06.2014 року;

- договорами № 0514 від 30.05.2014 року про відповідальне зберігання, № 1 від 01.03.2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг, № 041214 від 04.12.2014 року купівлі-продажу, № 1 від 02.01.2013 року оренди автомобіля, №№ 2, 6 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, купівлі-продажу № 230514 від 23.05.2014 року, купівлі-продажу товарів, найму (оренди) автомобіля;

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пп.138.4, 138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 та ст.141 ПКУ; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 ПКУ.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, за правилом п.138.4 ст.138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; а за змістом п.138.5 ст.138 ПКУ інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.6 ст. 138 цього ж Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В силу п.138.8 ст. 138 цього ж Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до п.138.10.3. п.138.10. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

За приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 189.1. ст. 189 цього ж Кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5. статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5. ст. 198 цього ж Кодексу, Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28. пункту 197.1. статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (зі змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

У матеріалах справи є всі первині документи, які підтверджують факт реалізації товару від ТзОВ «Камерія» до ТзОВ «Продмаркет 2012», які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наявні у справі докази по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами повністю відображають зміст та обсяг зафіксованих ними господарських операцій придбання товарів (робіт, послуг). Поставки товару носили уречевлений характер і були повністю проплачені, власність товару - ТзОВ «Камерія» і сама фактична наявність товару не оспорюється.

Разом з тим, висновки відповідача про нереальність господарський операцій одержані на підставі податкової інформації про контрагента ТОВ «Продмаркет 2012» лише згідно акту про неможливість проведення документальної перевірки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що із матеріалів справи видно, що позивач реалізовував цемент власним автотранспортом, на який відповідно було списання паливо-мастильних матеріалів. Факт того, що ТОВ «Камерія» здійснювало поставку власними та орендованими транспортними засобами, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростований, а в справі наявні відповідні таких перевезень, в тому числі і акти списання палива.

Відсутність деталізованої розшифровки списання палива, не є самостійною підставою для спірного донарахування відповідачем податкового зобов'язання позивачу. Крім цього, відповідач законодавчого не обґрунтовує можливість деталізованої розшифровки станом на час вчинення господарських операцій та прийняття спірного рішення, адже ще з 2011 року чинне законодавство України не вимагає обов'язкової наявності подорожніх листів, і відповідно покілометрового деталізованого списання.

Крім того, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, вони були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних і допустимих доказів про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовни вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія» до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2016р. № 0000662201 та № 0000672201 та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №813/1305/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія» до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.01.2017 року.