Постанова № 64124240, 17.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 876/9535/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах громадянина Грузії ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2016 року у справі за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Грузії ОСОБА_3 про примусове видворення,-

В С Т А Н О В И В:

16.08.2016 року позивач - Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Грузії ОСОБА_3, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог в судовому засіданні суду першої інстанції, просить примусово видворити громадянина Грузії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2016 року позов задоволено. Примусово видворено громадянина Грузії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що громадянин Грузії ОСОБА_3 перебуває на території України незаконно, документів, коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги, родичів на території України не має. Відповідач не відноситься до осіб, яким надано статут біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. Таким чином, позовні вимоги щодо примусового видворення відповідача є обґрунтованими.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 в інтересах громадянина Грузії ОСОБА_3 оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_3 Гіоріа знаходиться в зареєстрованому шлюбі із громадянкою України ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 09.09.2016 року. Незабаром подружжя очікує спільну дитину, довідками долученими до апеляційної скарги підтверджується стан дружини та строк вагітності.

Апелянт звертає увагу, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обов'язкові обставини - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення та ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

При цьому, зазначає, що обов'язковість попереднього прийняття уповноваженим органом державної влади України рішення про примусове повернення має на меті, зокрема, надання особі, щодо якої таке прийнято, строку та можливості добровільно покинути територію України. А факт ухилення від виїзду після прийняття цього рішення може бути встановлено та підтверджено лише після закінчення строку, наданого іноземцю чи особі без громадянства.

Однак, Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України після затримання громадянина Грузії не приймав рішення про його примусове видворення із наданням строку добровільного виконання цього рішення.

Таким чином, апелянт стверджує, що позивачем не дотримано встановленого законодавством порядку видворення іноземців і осіб без громадянства з території України.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1, 2, ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 13 серпня 2016 року відповідач - громадянин Грузії, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку за незаконний перетин державного кордону.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами: копією протоколу про адміністративне затримання відповідача від 13.08.2016 року; копією протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів відповідача від 13.08.2016 року, актом приймання-передавання паспортного документу від 13.08.2016 року.

В силу частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статусу іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

За приписами частини 1 статті 30 даного Закону України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове видворення.

Згідно Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Разом з цим, пунктом 1.6. вищезазначеної інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Тобто наявні у справі матеріали не підтверджують обставин, на які посилається суд першої інстанції, як на підставу прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з отриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для примусового видворення громадянина Грузії ОСОБА_3 за межі України, оскільки позивачем не приймалось рішення про примусове видворення відповідача, а отже відсутні підстави для висновку про ухилення громадянина Грузії ОСОБА_3 від виїзду з України.

Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст. 195, п.п.1, 2, ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах громадянина Грузії ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 серпня 2016 року у справі №308/8441/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Грузії ОСОБА_3 про примусове видворення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б.Хобор

Р.П. Сеник