Ухвала суду № 64124101, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2943/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року № 0039621703 та від 21.08.2015 року № 0064291704.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в квітні 2014 та 2015 року ОСОБА_3 подав до податкової інспекції податкові декларації про майновий стан і доходи за 2013 та відповідно за 2014 роки, де задекларував суми податку на доходи з фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету, у розмірах 35 790,96 грн. (за 2013 рік) та 37 796,38 грн. (за 2014 рік). Згідно даних підрядку 01.01 рядку 01 розд. ІІ («доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу») вказаних податкових декларацій та додатків 7 до розд. ІІ таких декларацій - розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб згідно пунктом «є» пункту 176.1 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування позивач визначив суми доходів у розмірі 235 195 грн. (за 2013 рік) та 248 472 грн. (за 2014 рік), нараховані (виплачені, надані) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, як нараховані (виплачені, надані) у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Суми податку на доходи фізичних осіб були розраховані позивачем самостійно за ставками 15% і 17%, та з вирахуванням з сум нарахованого доходу сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а саме у розмірах 8 466,98 грн. за 2013 рік та 8 945,04 грн. за 2014 рік).

22 липня 2014 року та 30 липня 2015 року відповідачем були проведені камеральні перевірки податкових декларацій позивача про майновий стан і доходи за 2013 і 2014 роки, за результатами яких складено акти від 22.07.2014 року № 2080/26-52-17-03/НОМЕР_3 та від 30.07.2015 року № 4030/26-52-17-03/НОМЕР_3.

В ході проведених перевірок працівниками ДПІ були використані декларації про майновий стан і доходи платника податку (позивача), відомості з Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форми № 1ДФ) за 2013 - 2014 роки, довідки про отримані доходи за 2013 і 2014 роки, видані Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв «Інпредкадри».

За висновками цих актів перевірок позивач в порушення пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 і пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України невірно визначив суми податкових зобов'язань з отриманого ним у 2013 і 2014 роках загального річного оподатковуваного доходу у сумах 235 195 грн. та відповідно 248 472 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 3 962,79 грн. за 2013 рік та на 4 200,26 грн. за 2014 рік.

З тексту листа ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.08.2014 року № 7293/у/26-52-17-03-29, наданого позивачу за результатами розгляду заперечень платника податку на висновки акта перевірки, вбачається, що нараховані (отримані) ОСОБА_3 в 2013 році доходи були кваліфіковані контролюючим органом як іноземні, оподаткування яких має здійснюватися у відповідності до норм пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (тобто, для розрахунку податку враховувалася нарахована, а не фактично отримана платником податку сума доходу).

07 серпня 2014 року на підставі акта перевірки від 22.07.2014 року № 2080/26-52-17-03/НОМЕР_3 ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0039621703, згідно якого позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 953,49 грн. (в т.ч. 3 962,79 грн. за основним платежем і 990,70 грн. за штрафними санкціями).

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039621703 було залишено без змін згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.10.2014 № 18156/7/26-15-10-09-25.

Крім того, 21.08.2015 року на підставі акта перевірки від 30.07.2015 року № 4030/26-52-17-03/2943518854ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0064291704, згідно якого позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 200,26 грн. (сума основного платежу).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, і відповідно такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

У відповідності з абз. 1 пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України в разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом «є» підпункту 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Позивачу, який протягом 2013 - 2014 років перебував у трудових відносинах з іноземним роботодавцем - Представництвом Делегації Європейського Союзу в Україні (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями аркушів трудової книжки ОСОБА_3, трудових контрактів, довідок державного підприємства «Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв» (ДП «Інпредкадри») від 23.04.2014 № 343 і від 17.11.2015 року № 895, а також виписок (індивідуальні відомості про застраховану особу) Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва від 06.08.2015 року та 10.11.2015 року (форми № ОК-5), були нараховані сума доходу за 2013 рік у розмірі 235 195 грн. (з урахуванням суми єдиного соціального внеску 8 466,98 грн.) та сума доходу за 2014 рік у розмірі 248 472 грн. (з урахуванням суми єдиного соціального внеску 8 945,04 грн.), та фактично виплачені суми доходу у розмірах 226 728,02 грн. (за 2013 рік) та 198 656,97 грн. (за 2014 рік).

Згідно з звітними податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2013 і 2014 роки загальний дохід, отриманий ним у 2013 - 2014 роках, відображено у підрядку 01.01 рядку 01 вказаних декларацій у сумах 235 195 грн. і 248 472 грн.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується факт походження сум доходів у вигляді заробітної плати позивача з джерелом їх походження з України, а тому посилання відповідача на те, що заробітна плата позивача є іноземним доходом є хибними та не відповідають вимогам податкового законодавства.

Отримані позивачем суми доходу, виплачені у 2013 і 2014 роках Представництвом Делегації Європейського Союзу в Україні, не є іноземним доходом, а є доходом у вигляді заробітної плати, отриманої з джерелом походження з України, а тому такий дохід підлягає оподаткуванню в загальному порядку, визначеному ПК України.

Такі висновки узгоджуються з висновками Вищого адміністративного суду України, що наведені в ухвалі від 09.11.2015 року № К/800/39227/14.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.