Ухвала суду № 64124083, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2373/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Куракін Ю.В.;

відповідача: Савенок О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.16р. у справі №810/2373/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Ельба» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.04.16р. №0002491501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за березень 2015 року, складено акт від 30.03.16р. №130/10-07-15-01/31826636.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.04.16р. №0002491501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 207 898 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 471 932 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 735 966 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету на суму 1 471 932 гр. та про заниження податкових зобов'язань за березень 2015 року по взаємовідносинах з:

- ТДВ «ТХОРІВСЬКЕ» (податковий номер 3376929) на суму ПДВ - 430 844,99 грн.;

- ТОВ «КРАТОС-АГРО» (податковий номер 34049803) на суму ПДВ - 116 846,04 грн.

- ТОВ «Агросейв» (податковий номер 37606187) на суму ПДВ - 806 947,97 грн., які підтверджені податковими накладними зареєстрованими в Єдиному Реєстрі податкових накладних ПАТ Компанії «Ельба». Також підприємством неправомірно зменшено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 117 293 грн., від'ємним значенням, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному рестрі податкових накладних.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проведена з порушеннями норм Податкового кодексу України та не у спосіб встановлений законодавством, а викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зі змісту пп.75.1.1 п.п 75.1 ст.75 Податкового кодексу України вбачається, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України).

Акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).

Пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.13р. за №165 (далі - Методичні рекомендації № 165 від 14.06.2013), визначено особливості проведення камеральних (електронних) перевірок податкової звітності з податку на додану вартість.

Так, згідно з п. 3.1.1. Методичних рекомендацій встановлено, що податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є:

3.1.1.1. перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації;

3.1.1.2. перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

У складі декларації з ПДВ подаються додатки. У рядках декларації зазначено код додатка, який подається у разі заповнення даних відповідних рядків. Так,

додаток Д1- подається у разі заповнення рядка/рядків 8.1, 8.1.1 та 16.1 - 16.1.3;

додаток Д2 - рядка 22;

додаток Д3 - рядка 23;

додаток Д4 - рядка 23.1;

додаток Д5 - рядка/рядків 1, 10, 14.1, 15;

додаток Д6 - рядка/рядків 3, 4, 5, службове поле 10;

додаток Д7 - рядка/рядків 15, 16.4 (перевіряється заповнення рядків).

За наявності вказаних додатків обов'язковим є безпосереднє співставлення наявних у них показників з відповідними показниками податкової декларації;

3.1.1.3. перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду, а саме:

рядка 21.1 - значенню рядка 20.2,

рядка 21.2 - значенню рядка 24 (з урахуванням графи 6 уточнюючих розрахунків попереднього звітного (податкового) періоду).

Значення рядка 21.3 звіряється з сумою, зазначеною в акті перевірки, складеному у звітному (податковому) періоді.

Тобто, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути тільки дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Під методологічною помилкою, у свою чергу, слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки.

У разі ж, якщо дослідженню підлягають документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки. За наявності підстав та для цілей з'ясування обставин формування відповідних показників податкової звітності на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, у встановлених Податковим кодексом України випадках, зокрема визначених у п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проводиться документальна перевірка з відповідним інформуванням платника податків про її проведення, що, у свою чергу, надає право останньому надавати пояснення та їх документальне підтвердження.

Так, в силу вимог пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту акту камеральної перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про те, що в порушення п.185.1 ст. 185, 187.1 ст.187, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України у ПАТ «Компанія «Ельба» не декларувало податкові зобов'язання у розмірі 1 354 639грн.: по ТДВ «ТХОРІВСЬКЕ» на суму ПДВ 430 844,99 грн., ТОВ «КРАТОС - АГРО» на суму ПДВ 116 846,04 грн., ТОВ «Агросейв» на суму ПДВ 806 947,97 грн., згідно з податковими накладними, зареєстрованими Товариством.

Як вбачається із заперечень на позов та змісту апеляційної скарги, підставою для вказаних висновків слугували обставини, які встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32015110080000000057, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.15р. щодо умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах та виданні завідомо неправдивого офіційного документу генеральним директором ПАТ «Компанія «Ельба» ОСОБА_4, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212 ч.1 ст. 366 КК України.

Тобто, податковим органом фактично не перевірялись обставини щодо достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених ПКУ податків по господарських операціях з вказаними контрагентами, у порядку та у спосіб, визначений Податковим кодексом України шляхом проведення документальної перевірки, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

А тому висновки подібного виду перевірки (камеральної) не можна вважати обґрунтованими.

Окрім того, особливості регулювання проведення документальної перевірки, встановлені ст. 78 ПК передбачають необхідність дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, що у свою чергу має забезпечити баланс публічних і приватних інтересів, гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Так, з 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями платника податків.

Таким чином, податковий орган не може порушувати порядок проведення перевірки з особливостями, що визначені ПКУ для кожного виду перевірки і підміняти один вид перевірки іншим.

Окрім того, за змістом п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податкової декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном її отримання.

Згідно п.п. 2.1. Методичних рекомендацій № 165 від 14.06.2013 рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

У даному випадку, податкова декларація за березень 2015 року, що перевірялася податком органом, подана відповідно до квитанції №2 - 20.04.15р., реєстраційний номер №9073574273 (а.с. 33), тоді як камеральна перевірка проведена 30.03.16р., тобто з порушенням встановленого законодавством строку її проведення.

Так, згідно положень ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Поряд з цим, податковим органом при проведені камеральної перевірки не враховано по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Агросейв» розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 21.12.15р. №46 до податкової накладної №38 від 05.03.15р., який відповідно до квитанції №1 зареєстрований у єдиному реєстру податкових накладних №9262991018 від 29.12.15р. (а.с. 19-20) та згідно якого сума податку на додану вартість 806 947,97 грн. виключена позивачем зі складу податкових зобов'язань.

Відповідно до вимог п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідо правової позиції Верховного Суду України, яка в силу вимог ст. 244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, викладеної у постанові від 27.01.2015 по справі №21-425а14, невиконання вимог Податкового кодексу України при проведенні перевірки безвідносно до виду такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. Відповідно висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.15р. № К/800/37455/15).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, здійснивши 30.03.16р. камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача, оформлену актом №130/10-07-15-01/31826636, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому висновки акту перевірки не можна вважати обґрунтованими, а відтак податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі такого акта не можна вважати правомірними.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.16р. у справі №810/2373/16 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.16р. у справі №810/2373/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 18.01.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.