Ухвала суду № 64124056, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17450/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Примачук Л.Ф.;

відповідача: Баталова О.-М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.15р. у справі №826/17450/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Офісу великих платників податків ДФС України (правонаступник Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.08.15р. №0001792202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентом - ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Представник апелянта у судовому засіданні заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на Офіс великих платників податків ДФС України, яке судом задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., за результатами якої складено акт від 30.07.15р. №824/28-10-42-30/13669756.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.08.15р. №0001792202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 786 739 грн., в т.ч.: за основним платежем - 3 857 826 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 928 913 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 3 857 826 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що під час перевірки було виявлено розбіжність між показниками податкового кредиту позивача та податкового зобов'язання ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» за липень 2014 року у сумі - 3 857 826,24 грн., яка виникла за рахунок того, що ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» не задекларовані податкові зобов'язання за відповідний період. ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» не подавались до контролюючих органів декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість за липень 2014 року; згідно Додатку №4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати» - 1 працюючий; свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.11.14р., причина анулювання: 36 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; інші види діяльності - оптова торгівля одягом і взяттям; оптова торгівля побутовими електротоварами і електронною апаратурою побутового призначення; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програним забезпеченням; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; ремонт електронної апаратури та інші види діяльності.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» було укладено договір купівлі-продажу від 14.07.14р. №14/07, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар у кількості і асортименті відповідно до видаткових накладних.

Під товаром слід розуміти комп'ютери, комплектуючі до них, кабель, картриджі лазерні, комутатори, одяг (брюки, костюми, сорочки), взуття, сумки, чохли та сумки для ноутбуків.

Відповідно до додаткової угоди до договору купівлі продажу від 17.07.14р. сторони погодили, що місце передачі товару здійснюється у письмовій формі шляхом обміну листами за підписом представників або шляхом прийняття до виконання письмової пропозиції однієї із сторін іншою стороною.

Позивач надіслав продавцю листа, у якому погодив місце приймання-передачі товарів на складі ТОВ «МТІ» в с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, 1-а, Києво-Святошинський район.

Матеріали справи містять видаткові накладні від 25.07.14р. №РН-0000001 та №РН-0000002 на загальну суму 23 146 957,46 грн., у т.ч. ПДВ - 3 857 826,24 грн. та податкові накладні від 25.07.14р. №1 та №2 на загальну суму 23 146 957,46 грн., у т.ч. ПДВ - 3 857 826,24 грн., які розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання обумовлених договором товарів, а саме: містять найменування товару, підписи відповідальних осіб та печатки підприємств, отже відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV.

Розрахунки за отримані товари проводились у безготівковій формі.

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав також лист ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» за підписом директора Заїки В., у якому підтверджується постачання товару, а також повідомлено, що реалізований товар був придбаний за кордоном відповідно до контракту з «VITAL BUSINESS INC» від 19.06.14р. №VI-19-14 та розмитнений в Київській міській митниці згідно з митними деклараціями. До листа додано контракт та митні декларації. Вказані документи дозволяють встановити походження товару та ідентифікувати товар, що у свою чергу виключає припущення податкового органу про безтоварність господарських операцій по ланцюгу поставки.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що у податкового органу відсутні будь-які зауваження до достовірності первинних документів, складених за результатами господарських відносин позивача з його контрагентом - ТОВ «ТОРГ ВЕСТ».

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платник ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Як свідчать обставини справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.15р. у справі №826/9936/15, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.15р., скасовано запис внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Торг Вест» від 12.11.14р. №10691430005031737; скасовано рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 12.11.14р. №229/26-54-18-06-12 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торг Вест»; зобов'язано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві поновити реєстрацію ТОВ «Торг Вест» платником податку на додану вартість з 13.11.14р. (а/с 208 - 209, том ІІ)

Згідно з даними офіційного веб-сайту ДФС України станом на 01.10.15р. ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» перебуває на обліку в органах доходів і зборів та не має податкового боргу (а/с 207, том ІІ).

Вказане спростовує доводи апелянта про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТОРГ ВЕСТ».

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

У даному випадку, як свідчать обставини справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товари придбавались позивачем у межах власної господарської діяльності з метою їх реалізації та отримання прибутку.

Так, позивач придбавав товари у ТОВ «ТОРГ ВЕСТ» з метою подальшої реалізації через власну роздрібну мережу, у тому числі «Інтертоп», «Плато», «Проторія», «ECCO», «Ermenegildo Zegna», «Lenovo» та оптовим покупцям.

Комп'ютери, комплектуючі до них, кабель, картриджі лазерні, комутатори, кабель позивачем реалізовано у подальшому третім особам (ПП «Вінець», ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «Єврокопі», ТОВ «Комел», ТОВ «РИМ2000», ТОВ «Розетка. УА» та ін.) одяг, взуття та аксесуари реалізовано через роздрібну мережу, зокрема магазини «Ermenegildo Zegna», «Інтертоп», «Плато», «ECCO», «Timberland».

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності матеріали справи містять копії відповідних договорів купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі, фіскальні чеки щодо подальшого продажу товарів, видаткові накладні на відпуск товарів зі складу для магазинів роздрібної мережі, виписки банку.

Також не заслуговують на увагу і покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «ТОРГ ВЕСТ», з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник податку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарській операції на час її виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.15р. у справі №826/17450/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.15р. у справі №826/17450/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 18.01.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.