КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 825/1777/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
17 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №3 про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, -
У с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №3, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновку) Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, оформленого протоколом ОП № 15.00025078.0056563 від 16.08.2016;
- визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3, оформленого протоколом ОП № 15.00034085.0056563 від 05.09.2016;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 12.09.2016 № 178 о/с у частині звільнення інспектора Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_2 з 13 вересня 2016 року на службі в поліції на посаді інспектора Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня 2016 року до винесення судом постанови по справі середнього грошового забезпечення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №10 ГУНП в Чернігівській області від 16.08.2016 року залишити без розгляду, в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що атестацію позивача проведено безпідставно та протиправно, а рішення Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, оформлене протоколом ОП №15.00025078.0056563 від 16.08.2016 року, щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність та рішення Апеляційної комісії Північного регіону №3 не відповідають вимогам Закону, прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, тому підлягають скасуванню.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що з 11.11.2011 по 12.09.2016 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
07.11.2015 року наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліціїв Чернігівській області № 3 о/с ОСОБА_2 був прийнятий на службу до Національної поліції України.
Атестаційною комісією № 10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області проведено атестування позивача, що складалося з проведеного тестування та співбесіди із членами атестаційної комісії.
За результатами атестування комісією прийнято рішення, оформлене протоколом ОП № 15.00025078.0056563 від 16.08.2016 року, про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді, у зв'язку з чим він підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Не погоджуючись із цим висновком, позивач оскаржив його до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону. За результатами розгляду скарги, апеляційна атестаційна комісія Північного регіону № 3 прийняла рішення, яке оформлене протоколом ОП № 15.00034085.0056563 від 05.09.2016 року. У вказаному рішенні зазначено, що членами апеляційної атестаційної комісії вивчено скаргу і матеріали поліцейського та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подана скарга розгляду не підлягає.
12.09.2016 року Головним управління Національної поліції в Чернігівській області прийнято наказ № 178 о/с, яким позивача звільнено 12.09.2016 року зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач, уважаючи зазначені рішення та наказ протиправними, звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 3 цього Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору шляху прийняття на службу в поліції працівника міліції, а саме: шляхом видання наказу про призначення чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.
При цьому, вказаним Законом визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом.
Реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (тобто з 08 липня до 07 листопада 2015 року) і шляхом видання наказу про призначення або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.
Із матеріалів справи убачається і судом установлено, що 07.11.2015 року позивача було прийнято на службу в поліцію у відповідності до приписів пунктів 9 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вищевказаного Закону шляхом видання наказу про призначення його на посаду інспектора Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування.
Таким чином, прийнявши позивача на службу в установленому порядку, відповідач визнав його відповідність вимогам, передбаченим Законом до поліцейських.
Колегія суддів зауважує, що Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає обов'язкового проведення процедури атестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді після їх прийняття на службу до поліції, не встановлює строків її проведення та умов, окрім передбачених статтею 57 цього Закону.
Так, згідно статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Відповідно до приписів частини другої приведеної норми атестація проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналіз приведених норм свідчить на користь висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та її проведення може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Колегія суддів наголошує, що кожна з трьох підстав для проведення атестування, які передбачені ч. 2 ст. 57 Закону, повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинно бути зумовлене існуванням реальних підстав для звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби, тощо.
Отже, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено існування обставин, які, відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», можуть бути підставою для призначення та проведення атестації позивача, тобто в даному випадку були відсутні правові підстави для проведення атестації працівника, її проведення, а тому будь-які її результати не можуть визнаватись законними.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюється на відносини з тестування поліцейських.
Отже, відповідачами були порушені вимоги вказаної правової норми.
З огляду на викладене, дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають переатестуванню, є протиправними, а рішення Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді, у зв'язку з чим підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованими.
Попри наведене, оцінюючи обґрунтованість звільнення позивача зі служби, в основу якого покладено атестаційний лист, копія якого наявна в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначає Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465.
Відповідно до пункту 8 розділу IV цієї Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Пунктом 9 цього розділу Інструкції передбачено, що прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Пунктами 10 - 12 розділу IV цієї Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Відповідно до пункту 16 цього розділу Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Положеннями пункту 15 цього розділу Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно пункту 18 цього розділу Інструкції рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Пунктами 20 - 21 цього розділу Інструкції визначено, що всі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення, а також один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.
Таким чином, атестація поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості.
При проведенні атестації для визначення її результатів атестаційною комісією враховується, зокрема, відгук безпосереднього керівника поліцейського, показники його службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, результати тестування та співбесіди.
За підсумками атестації складається атестаційний лист із висновком комісії щодо відповідності поліцейського займаній посаді.
Як установлено судом, атестаційною комісією прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає й підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, пояснення відповідача та матеріали справи підтверджують, що передумовою прийняття такого рішення були результати тестування позивача, під час якого він набрав 36 балів зі 120 можливих, а також наявність дисциплінарних стягнень за період служби в органах внутрішніх справ.
Колегія суддів зауважує, що ані вищезгаданий атестаційний лист, ані протокол засідання атестаційної комісії не містять жодних обґрунтувань висновку про невідповідність позивача займаній посаді.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав позитивні рекомендації (про відповідність займаній посаді) безпосереднього керівника. При цьому, останнім в довідці про результати службової діяльності в поліції, характеризується виключно позитивно: має хорошу професійну підготовку, сумлінно виконує свій службовий обов'язок, має гарну фізичну підготовку, вогнепальною зброєю володіє на достатньому рівні, користується заслуженим авторитетом а повагою серед своїх співробітників.
Наведені обставини, відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських мали бути враховані атестаційною комісією. Однак, мотивів їх неврахування, а також обґрунтованості позиції атестаційної комісії про неможливість подальшого перебування позивача на службі матеріали справи не підтверджують.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 розділу IV Інструкції наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду.
Разом із тим, колегія суддів констатує, що, дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідності саме звільнення його зі служби в поліції, й не розглянула можливості переведення на нижчу посаду.
Статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Так, не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Матеріали атестування не підтверджують існування вищевказаних обставин, які виключають можливість позивача проходити службу в поліції.
Колегія суддів наголошує, що вищевказаною Інструкцією визначена послідовність дій атестаційних комісій, перелік документів, які мають складатись та досліджуватись, коло критеріїв, за якими особа, яка проходить атестування, визнається такою, що відповідає або не відповідає займаній посаді. При цьому, ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Інструкція не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Вирішуючи відповідні питання, як суб'єкт владних повноважень, атестаційна комісія зобов'язана діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Неухильне дотримання вимог закону є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність підстав для проведення атестації позивача та необґрунтованість її результатів свідчать про безпідставність та неправомірність звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відтак, наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 12.09.2016 року №178, відповідно до якого позивача було звільнено зі служби в поліції з 07 листопада 2015 року через службову невідповідність, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення).
Таким чином, наявні підстави для задоволення даного позову.
Доводи апелянта щодо залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №10 ГУНП в Чернігівській області від 16.08.2016 року колегія суддів не приймає до уваги, ураховуючи наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що строк звернення до суду з позовом про скасування рішення (висновку) атестаційної комісії у разі, якщо до звернення до суду була використана апеляційна процедура в апеляційній атестаційній комісії і при цьому атестована особа отримала за результатами тестування менше 60 балів, починає перебіг з моменту ознайомлення особи з рішенням (висновком) атестаційної комісії.
Як убачається із матеріалів справи позивачем було подано скаргу на рішення атестаційної комісії до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, про розгляд якої 05.09.2016 року зазначеною комісією складений протокол, з яким позивача ознайомлено не було. Про порушення своїх прав позивач дізнався в день ознайомлення з наказом про його звільнення з поліції - 12.09.2016 року, а з адміністративним позовом до суду звернувся 10.10.2016 року, що підтверджується штампом Чернігівського окружного адміністративного суду про отримання позовної заяви за вхідним номером 10836.
Таким чином, позивачем дотримано строки звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, встановлені ст. 99 КАС України.
Окрім того, покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що по даній справі суд першої інстанції не уповноважений надавати оцінку об'єктивності рішення колегіального органу, який здійснює дискреційні повноваження також не заслуговують на увагу, ураховуючи наступне.
Зважаючи на пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.
Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
Отже. доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У х в а л и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Кузьмишина
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Кузьмишина О.М.
Пилипенко О.Є.
Судове рішення № 64123967, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 17.01.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 825/1777/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: