Ухвала суду № 64123826, 17.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Карпенко О.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року справа №234/15625/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: Голованік М.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року по справі №234/15625/16-а (головуючий І інстанції Карпенко О.М.) за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій щодо відмови позивачу та її чоловіку в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг протиправними; скасування рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язання виплатити щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до заяви від 26.02.2016 року по 05.07.2016 року.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії щодо відмови у наданні щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 26 лютого 2016 року; скасовано рішення від 06.03.2016 року №933 про відмову в призначенні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 26 лютого 2016 року, а саме з 06.03.2016 року по 05.07.2016 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог в частині опису повноважень органів місцевого самоврядування та органу Державної міграційної служби України, що не стосується предмета спору, що є порушенням вимог ст..11 КАС України. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги постанову КМУ від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщеним осіб» та постанову КМУ від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Відповідач також вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст..23 Бюджетного кодексу України було стягнуто з нього судовий збір, оскільки власних додаткових надходжень, окремого рахунку та додаткового фінансування управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради не має.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 15 лютого 2016 року була зареєстрована у базі даних внутрішньо переміщених осіб та одержала довідку від 15.02.2016 року №1426/68219. Чоловік позивача ОСОБА_5 також взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, що засвідчується довідкою від 15.02.2016 року №1426/68219.

Позивач 26.02.2016р. звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районі проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на себе та чоловіка ОСОБА_5.

Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради рішенням від 06 березня 2016 року було відмовлено позивачеві в призначенні допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, на підставі п.6,7 постанови КМУ від 01.10.2014 року №509 та п.2,3,8 Постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 та відповідно листа МСПУ №75610114-161/081 від 20.01.2016 року( відсутній штамп ДМС).

Позивач 01.07.2016р. звернулась до відповідача з заявою (на підставі п.5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого КМУ від 08.06.2016 року №365), на підставі якої позивачеві було призначено допомогу з липня 2016р..

Спірним питанням у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяви від 26.02.2016р. , з підстав відсутності на зворотному боці довідки відмітки територіального підрозділу ДМС про реєстрацію місця проживання.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини другої статті 4 цього Закону підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг(далі Порядок №505), згідно п.2,п.3 якого грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

За приписами п.3 цього Порядку для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п.71. Порядку № 509 (в редакції, чинній на час відмови позивачу у призначенні адресної допомоги), уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка. Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

З 13.01.2016р. набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 921-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 921-ІІІ), пунктом 1 ст. 1 якого довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону № 921-VIII доповнена частина 1 статті 4 Закону №1706-VII, яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Законом № 921-ІІІ було вилучено зі статті 5 Закону №1706-VII частини 2-6, якими передбачались повноваження територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) щодо проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Законом № 921- VIII виключено пункт 5 частини 2 статті 9 Закону № 1706-VII, норма якого передбачала обов'язок внутрішньо переміщеної особи один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що з часу набрання чинності Законом № 921-VIII, а саме з 13.01.2016 р., проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 року № 888-VIII (який набрав чинності 29.12.2015 року) повноваження з реєстрації місця проживання та місця перебування віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування, а не органів ДМС України

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з 13.01.2016 року, в силу Закону № 921-ІІІ, у внутрішньо переміщених осіб відсутній обов'язок проставляти відмітку про місце проживання у територіальних підрозділах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а тому вимоги відповідача щодо обов'язкової наявності такої відмітки у довідці позивача на час звернення з заявою від 26.02.2016 року, є безпідставними. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Пунктом 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону № 921-VIII визначено необхідність Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України його нормативно-правові акти не були приведені у відповідність із внесеними до Закону змінами.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, з огляду на принцип законності - пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, колегія суддів вважає таким, що не відповідає діючому законодавству.

Колегія суддів також звертає увагу, що пунктами 6,7,12 Порядку № 505 визначений виключний перелік підстав за якими допомога не призначається та її виплата припиняється, серед яких відсутня така підстава як відсутність відмітки територіального підрозділу ДМС на зворотньому боці довідки про взяття на облік.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст..94 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами ч.1 якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення по цій справі ухвалене на користь ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача судовий збір 551,20 грн.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року по справі №234/15625/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року по справі №234/15625/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 січня 2017 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 січня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г.Гаврищук

Судді: А.А.Блохін

М.Г.Сухарьок