Ухвала суду № 64123782, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1002/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Туза Я.В.,

відповідача - Падуна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №125110010/2015/010129/2 від 23.10.2015; №125110010/2015/010130/2 від 23.10.2015; №125110010/2015/010132/2 від 23.10.2015; №125110010/2015/010131/2 від 23.10.2015; №125110010/2015/010137/2 від 27.10.2015; №125110010/2015/010150/2 від 02.11.2015; №125110010/2015/010153/2 від 03.11.2015; №125110010/2015/010149/2 від 02.11.2015; №125110010/2015/010143/2 від 30.10.2015; №125110010/2015/010154/2 від 03.11.2015; №125110010/2015/010155/2 від 03.11.2015; №125110010/2015/010151/2 від 02.11.2015; №125110010/2015/010165/2 від 05.11.2015; №125110010/2015/010164/2 від 05.11.2015; №125110010/2015/010152/2 від 03.11.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом невірно встановлено фактичні обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вказаним у контракті та спірних ЕМД умовам поставки CIF Klaipedia, до ціни товару не включено витрати на транспортування та страхування товару з Ісландії до міста Клайпеда (Литва), а отже заявлено неповну інформацію про ціну товару, що відповідно до ч.2 ст. 58 Митного кодексу України унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 25 грудня 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «Iceland Seafood ehf» (Ісландія) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 576-S.

ТОВ «Фоззі-Фуд» імпортувало в Україну товар, а саме рибу свіжеморожену морську - скумбрія ціла, не патрана, не піддана тепловій та кулінарній обробці, без додання харчових добавок та приправ, не консервована, розмірний ряд: 400-600г», виробник Island Seafoods ehf та до Київської митниці ДФС були подані такі митні декларації:

№ 125110010/2015/180763 від 23.10.2015 року (поставка №456-183);

№ 125110010/2015/180764 від 23.10.2015 року (поставка № 456-184);

№ 125110010/2015/180769 від 23.10.2015 року (поставка № 456-185);

№ 125110010/2015/180762 від 23.10.2015 року (поставка № 456-186);

№ 125110010/2015/180805 від 27.10.2015 року (поставка № 456-187);

№ 125110010/2015/180888 від 02.11.2015 року (поставка № 456-188);

№ 125110010/2015/180912 від 03.11.2015 року (поставка № 456-189);

№ 125110010/2015/180887 від 02.11.2015 року (поставка № 456-190);

№ 125110010/2015/180868 від 30.10.2015 року (поставка № 456-191);

№ 125110010/2015/180914 від 03.11.2015 року (поставка № 456-192);

№ 125110010/2015/180917 від 03.11.2015 року (поставка № 456-193);

№ 125110010/2015/180899 від 02.11.2015 року (поставка № 456-194);

№ 125110010/2015/180953 від 05.11.2015 року (поставка № 456-195);

№ 125110010/2015/1800952 від 05.11.2015 року (поставка №456-196);

№ 125110010/2015/180913 від 03.11.2015 року (поставка № 456-197).

На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» надало наступні документи, перелік яких вказано у графах 44 вказаних МД під кодами зазначеними поряд з кожним документом у дужках), зокрема:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602);

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги (код 3004);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007);

- рахунки-фактури (інвойси) (код 3105);

- страховий поліс (код 3530);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів(код 4104);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (код 4103);

- договір перевезення (код 4301);

- інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (код 5503);

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504);

- сертифікат про походження товару (код 7011);

- сертифікати якості (код 9000);

- договір страхування (код 9000);

- заява на транспортування (код 9000).

Крім того, позивачем подавалась попередня митна декларація, про що міститься відмітка в рядку 40 митної декларації.

Аналогічні документи були подані по всім поставкам.

Відповідач повідомив декларанта ТОВ «Фоззі-Фуд», що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; за бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання вимоги відповідача було надано прайс-листи, комерційні пропозиції, копія митної декларації країни відправлення, а також вказано, що запитуванні у позивача документи вже подавались останнім до митної декларації, а інших документів на даний момент немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.

Відповідачем, на підставі наданих позивачем документів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

№125110010/2015/010129/2 від 23.10.2015 року (поставка № 456-183);

№125110010/2015/010130/2 від 23.10.2015 року (поставка №456-184);

№125110010/2015/010132/2 від 23.10.2015 року (поставка №456-185);

№ 125110010/2015/010131/2 від 23.10.2015 року (поставка № 456-186);

№ 125110010/2015/010137/2 від 27.10.2015 року (поставка № 456-187);

№125110010/2015/010150/2 від 02.11.2015 року (поставка № 456-188);

№ 125110010/2015/010153/2 від 03.11.2015 року (поставка № 456-189);

№ 125110010/2015/010149/2 від 02.11.2015 року (поставка № 456-190);

№ 25110010/2015/010143/2 від 30.10.2015 року (поставка № 456-191);

№125110010/2015/010154/2 від 03.11.2015 року (поставка № 456-192);

№125110010/2015/010155/2 від 03.11.2015 року (поставка № 456-193);

№125110010/2015/010151/2 від 02.11.2015 року (поставка № 456-194);

№125110010/2015/010165/2 від 05.11.2015 року (поставка № 456-195);

№125110010/2015/010164/2 від 05.11.2015 року (поставка № 456-196);

№125110010/2015/010152/2 від 03.11.2015 року (поставка №456-197).

Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір сплаченого мита та ПДВ по даним поставкам на 1 357 196,18 грн.

В оскаржуваних рішеннях митного органу вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що наданні документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності); невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України; не подано додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Також, в рішеннях зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В частині другій статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьої цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.

Вказані норми кореспондуються з пунктом 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України ).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах №21-127а15 та №21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень частини другої статті 161 та статті 244-2 КАС України.

Відповідно до статті VII пункту2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Відповідно до статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

За приписами частини другої статті 361 Митного кодексу України органи доходів та зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до них, а також обсягу митного контролю.

Обов'язковість застосування АСАУР передбачено також положеннями стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Пунктом 4.5.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 1360/21672 (далі - Порядок 631) визначено, що при здійсненні митного оформлення МД виконується, зокрема, така митна формальність, як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).

Судом встановлено, що у спірному митному оформленні, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачем було проведено контроль із застосуванням АСАУР відповідно до статті 337 Митного кодексу України .

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466) (далі - Порядок 684).

Модуль АСАУР імплементовано до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» (далі - ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 № 48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товарів. Саме за допомогою ПІК «Інспектор - 2006» під час перевірки електронної копії ВМД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.

Відповідно до розділу 1 розділу IV Порядку 684 за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про: назву митної формальності; підрозділ/посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік; підстави включення митної формальності до переліку; вид митної формальності (обов'язкова, обов'язкова за умови, у разі потреби); повідомлення до митної формальності.

Відповідні коди містяться у класифікаторі митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.

В постановах від 15.10.2013 у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі № 21-342а13 Верховний Суд України зазначає, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Судом встановлено, що при подачі позивачем зазначених вище митних декларацій при внесенні електронних копій спірних митних декларацій спрацювали наступні профілі ризиків: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Під час перевірки та аналізу даних митних декларацій, а також відпрацювання згенерованих АСАУР митних формальностей, у відповідності з пункту 6 розділу 2 наказу ДФС України від 11.09.2015 №689 було здійснено аналіз щодо: включення всіх витрат; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Митного кодексу України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок).

У результаті аналізу наданих декларантом документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, митницею виявлені розбіжності, зокрема наступні.

Згідно пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.12.2013 № 456-S, для даної поставки передбачені умови поставки CIF/FCA Клайпеда (Литва). В інвойсах та у митних деклараціях зазначені умови поставки CIF Klaipedia (порт призначення). Декларантом включено до ціни товару транспортні витрати з місця навантаження (Клайпеда, Литва) до кордону та витрати страхування. Проте є підстави вважати, що до митної вартості не включені додаткові витрати (навантаження в країні продавця, послуги зберігання тощо) та експедиторські витрати (оскільки рахунок виставила транспортна організація, а не експедитор, тобто не включаючи ще витрати на експедитора товару).

За даними умовами поставки, обов'язки продавця є виконаними, коли він доставив товар до міста Клайпеда. При цьому, за умовами пункту А.6 умов поставки CIF згідно Інкотермс, Продавець зобов'язаний нести витрати на транспортування та страхування товару до міста Клайпеда, які включаються до ціни товару. Однак, фактично ціна спірного товару, яка вказана у інвойсах, включає в себе лише вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, навантаження та митне оформлення в країні продавця, про що вказано у пункті 2 контракту від 25.12.2013 № 456-S.

Таким чином, всупереч вказаним у контракті та спірних ЕМД умовам поставки CIF Klaipedia, до ціни товару не включено витрати на транспортування та страхування товару з Ісландії до міста Клайпеда (Литва), а отже заявлено неповну інформацію про ціну товару, що відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості.

Відповідно до наданого страхового полісу від 21.10.2015 № 6467 (додаток 3 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611) страховий тариф становить 0,16%. Однак пунктом 3.6.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 передбачений страховий тариф у розмірі 0,2%.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.4 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 свідчать, що зазначена у полісі страхова премія не є кінцевою, оскільки фактична страхова премія оплачується за виставленими страховиком рахунками-фактурами.

Крім того, зазначена у страхових полісах страхова сума свідчить про заниження позивачем заявленої митної вартості товарів. Зокрема, як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, позивачем заявлено за наведеними вище ЕМД митну вартість нижчу, ніж зазначена як страхова сума у полісах страхування.

За пунктом 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення.

Враховуючи той факт, що пунктом 2 контракту від 25.12.2013 №456-S витрати на митне оформлення та інші додаткові витрати вже включено до інвойсної вартості, то, як правильно зауважено судом першої інстанції, страхова сума фактично розраховується за вартістю, вказаною в інвойсі з додаванням транспортних витрат за інвойсом + орієнтовна вартість транспортних витрат за наявними необ'єктивними відомостями, що не співвідноситься зі страховою сумою зазначеною у полюсах.

При цьому, відповідно до пункту 3.2 договору страхування страхова сума заявляється саме Страхувальником, тобто позивачем.

Позивачем не було надано в повному обсязі транспортні документи, що містять та підтверджують відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Зокрема, не надано Акту виконаних робіт, платіжного документу щодо оплати послуг за перевезення за рахунком від 22.10.15 № СФ-0001093, тоді як пунктом 5.2. договору про перевезення зазначено, що всі платежі за виконані послуги здійснюються на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт та виставленого рахунку.

Враховуючи вимоги п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якою платникам податків забороняється формування митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, та Порядку 599 позивач зобов'язаний надавати до митного оформлення такий Акт виконаних робіт, оскільки саме на основі цього документу здійснюються платежі та саме Акт, на відміну від рахунку, містить всі реквізити первинного документу.

Однак, у спірних випадках Акту виконаних робіт надано не було. В свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції, рахунки на оплату перевезення товару, наявні в матеріалах справи, датовані раніше фактичного надання послуг, що не відповідає вимогам п.5.2 договору перевезення від 25.12.2013 № ЛОГ-28 (відсутність взагалі акту виконаних робіт) та даний товар знаходився під контролем Волинської митниці.

Реквізити оплати в Заявці на перевезення 456-183 не відповідають реквізитам оплати в договорі перевезення від 25.12.2013 № ЛОГ-28.

Спірний товар переміщується на митну територію України за контрактом з іноземним контрагентом, який не є виробником цього товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що вказаний факт має вплив на визначення дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Що стосується процедури витребування додаткових документів, то відповідно до частин третьої та четвертої Митного кодексу України митний орган надсилає декларанту письмову вимогу про надання таких документів.

Судом встановлено, що листами від 23.10.2015 №2201, №2202 , № 2203, №2207, від 27.10.2015 №2223, від 02.11.2015 №2292, від 03.11.2015 №2322 , від 30.10.2015 №2280, від 03.11.2015 №2318, від 03.11.2015 №2323, від 02.11.2015 №2294 , від 05.11.2015 №2357 , від 05.11.2015 №2354, №2319 декларантом позивача додатково було надано прайс-лист б/н від 19.10.2015 та комерційна пропозиція б/н від 19.10.2015, які містять інформацію виключно щодо товарів, які поставляються спірною партією. Жодних інших витребуваних документів позивачем не надано, мотивуючи це їх відсутністю, що позбавило митницю можливості спростувати виявлені розбіжності.

На переконання митного органу вказане свідчить про те, що наданий прайс-лист та комерційна пропозиція не підтверджують заявленої митної вартості товарів, зважаючи на їх суб'єктивну спрямованість та адресність, а також, свідчить про те, що зазначена у них вартість не є дійсною.

Згідно з п. 2 (а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до п. 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Слід зазначити, що у разі, коли прайс-лист носить адресний характер, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості можливих потенційних покупців, він не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості».

Не було надано до суду жодного прайс-листа, комерційної пропозиції з кожної поставки товарів, додаткових угод №4 від 14.08.2014 та №5 від 15.12.2014 до контракту №456-S від 25.12.2013 (які подавалися до митного оформлення), Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, не надано оригінали договорів про надання послуг по організації перевезень вантажів №ЛОГ-28 від 25.12.2013 та №24 від 13.03.2012, по деяким поставкам відсутнє ветеринарне свідоцтво (прикладом є пакет документів під митною декларацією випуску товарів №125110010/2015/180771, №125110010/2015/180774, №125110010/2015/180770 тощо).

Також, колегія суддів апеляційної інстанції, хоча і не вважає беззаперечними доказами правомірності оскаржуваних рішень, проте в сукупності із наведеним вище, приймає до уваги наступні зауваження відповідача. По деяким поставкам (прикладом є пакет документів під митною декларацією випуску товарів №125110010/2015/180776 тощо) пакувальний лист на товар відрізняється за форматом від того, що подавався до митного оформлення, а саме оригінал має більший шрифт тексту (інший формат викладення тексту), та відрізняються дати (той що подавався під час митного оформлення від 19.10.2015, а в оригіналі наданий від 21.10.2015. Оригінали заявок на перевезення у пакетах документів, що стали підставою для винесення спірних рішень про коригування митної вартості товарів містять однакові відомості із заявками на перевезення, що надсилався до митниці в електронному вигляді, однак печатка та підписи уповноважених осіб на перевезення різні (підписи візуально відрізняються, інший нахил печатки тощо) та містять «задвоювання» мокрої печатки ТОВ «Фоззі-Фуд» на скановану копію ТОВ «Фоззі-Фуд». Оригінали рахунків на оплату за транспортні витрати містять однакові відомості з рахунками, що надсилалися до митниці в електронному вигляді, однак печатка та підписи уповноважених осіб на перевезення візуально знаходяться на іншому місці. Деякі оригінали документів фактично були копіями з проставленими на них мокрих печаток ТОВ «Фоззі-Фуд», зокрема інвойси не містять мокрої печатки та підпису іноземного контрагента Iceland Seafood eht (тільки сканкопії), хоча п.7.1. контракту №456-S від 25.12.2013 чітко передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю 6 екземплярів інвойсу.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що стосуються відображення у самих рішеннях про коригування митної вартості підстав їх прийняття. Жодним нормативно-правовим актом із тих, що входять до законодавства України з питань державної митної справи, не встановлено для посадових осіб митниці обов'язку деталізувати та конкретизувати кожну із вказаних у рішенні про коригування митної вартості причин його прийняття, в тому числі не визначено обсяг інформації, що має бути визначена у такому рішенні.

Судом встановлено, що у спірних рішеннях про коригування митної вартості, зазначено, що основними обґрунтованими підставами його прийняття стало: «метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення основних та додаткових документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, (дана обставина стосується обов'язкових та додаткових для подання до митного оформлення документів щодо підтвердження обов'язкових складових митної вартості та ціни товару), не виконання вимог статті 58 Митного кодексу України».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зважаючи на той факт, що додаткові документи надано не у повному обсязі, вони разом з обов'язковими документами свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товару, не підтверджено складові митної вартості, як ціна товару, витрати на навантаження та транспортування, витрати на страхування. При цьому, надані додаткові документи виявлених розбіжностей не усувають.

Керуючись частиною четвертою статті Митного кодексу України з декларантом позивача проведено процедуру консультації, що передує застосуванню другорядних методів та проводиться з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 Митного кодексу України. Факт проведення з декларантом позивача усних консультацій відображено у графах 33 спірних Рішень про коригування митної вартості товарів, як того вимагає Порядок 598.

Що стосується послідовного застосування методів визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Основний метод (ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо було застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Також, митний орган не міг застосувати наступні послідовні методи визначення митної вартості товарів, у зв'язку з відсутністю інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору; інформації щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів; інформації щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, в тому числі калькуляція ціни товару імпортованого позивачем, інформації наданої виробником товарів, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Як встановлено судом у Київській митниці ДФС була наявна інформація для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу) відповідно до статті 64 Митного кодексу України .

Джерела інформації по товару - перелік митних декларацій та рішень про коригування митної вартості на товар з тими ж фізичними характеристиками, тим самим виробником, якістю та країною виробництва зазначені в гр.33 Рішень про коригування митної вартості.

Рівень митної вартості за джерелом коригування складає 2$/кг.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем обґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому оскаржувані рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є правомірними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.01.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.