Ухвала суду № 64123598, 17.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2017 рокусправа № 820/1467/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року по справі №820/1467/16 за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд здійснити позивачу перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року), за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо).

Позов обґрунтовано тим, що 26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року в частині доповнення статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» нормою, відповідно до якої розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, встановлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Аналогічна за змістом норма закріплена в частині 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній станом на 28 березня 2015 року. Разом з тим, протягом 2014 року та з березня по вересень 2015 року фактично посадовий оклад позивача складав 1218 грн., тобто відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу заробітну плату у розмірі, встановленому статтями 144, 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що у Харківського апеляційного адміністративного суду у спірний період були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу заробітної плати відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України "Про прокуратуру") та статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"). Реалізація положень вказаних норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можлива лише за умови виконання Кабінетом Міністрів України вимог стосовно приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, в тому числі, шляхом забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з

апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відповідачем заробітної плати позивачу у спірному періоді. Обгрунтовуючи свою правову позицію заявник апеляційної скарги вказує на те, що у спірному випадку слід застосовувати спеціальний Закон, яким визначено розмір заробітної плати працівникам апарату судів. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення Суду у справі «Будченко проти України, в якому Судом висловлено позицію про те, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 15.09.2010 року по 30.03.2010 року працювала на посаді судового розпорядника відділу забезпечення діяльності судової палати №1, а з 31.03.2010 року та по теперішній час працює на посаді старшого судового розпорядника в Харківському апеляційному адміністративному суді.16.11.2009 року позивачу присвоєно 13, з 31.03.2010 року - 12, а з 02.04.2012 року - 11 ранг державного службовця, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача (а.с.17-20) та довідкою Харківського апеляційного адміністративного суду №17 від 18.03.2016 року (а.с.21).

Відповідно до виписки Харківського апеляційного адміністративного суду по особовому рахунку за 2014-2015 рр. посадовий оклад ОСОБА_1 в період з жовтня 2014 року по 08 вересня 2015 року складав 1218 грн. (а.с.26-27).

Не погоджуючись з розрахунком заробітної плати, розмір якої не відповідає положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, 26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За правилами ст.ст.142, 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 20015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

При цьому, розмір заробітної плати, зазначений в цій постанові, був іншим, ніж визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Наведене свідчить про невиконання з боку Кабінету Міністрів України покладених на нього обов'язків щодо приведення у тримісячний строк його нормативно-правових актів у відповідність із вищевказаними законами.

Зважаючи на те, що з 26.10.2014р. по 08.09.2015р. (заявлені позовні вимоги) Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч.1 ст.144 Закону №2453-VІ та ч.1. ст.147 цього ж Закону (у редакції з 28.03.2015р.) не передбачено, Харківський апеляційний адміністративний суд, до якого позивачем пред'явлено вимоги, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 12.07.2016р. у справі №21-1726а16 та від 13.07.2016р. у справах №21-1888а16, №21-1488а16.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій Харківського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за спірний період.

Посилання заявника апеляційної скарги на практику Європейського суду з прав людини, а саме на рішення Суду у справі «Будченко проти України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки нарахування заробітної плати здійснювалося позивачу не з мотивів відсутності механізму реалізації законодавчо визначених положень, а у зв'язку з відповідним правовим регулюванням, відповідно до якого повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року по справі №820/1467/16- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк