Постанова № 64123505, 10.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 січня 2017 року 11 год. 50 хв. № 826/3725/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд), з урахуванням усунення виявлених недоліків та уточнення позовних вимог, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - третя особа, ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), про визнання протиправними та скасування постанов відповідача про стягнення виконавчого збору від 02 вересня 2013 року №39416269 та №39416271 (далі - оскаржувані постанови).

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані постанови прийняті відповідачем з порушенням вимог, передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/3725/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач (його представник) у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином, через канцелярію до суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача та третьої особи у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників не надійшли.

Водночас, до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення до позову, в яких повідомлено, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не заперечує проти його задоволення.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач).

Крім того, відповідною ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача про повернення судового збору.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2013 року державним виконавцем відповідача прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження:

- ВП №39416269 по примусовому виконанню виконавчого напису №3071, виданого 23 травня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (боржник);

- ВП №39416271 по примусовому виконанню виконавчого напису №3068, виданого 23 травня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (боржник).

Крім того, вказаними вище постановами про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду до 27 серпня 2013 року.

02 вересня 2013 року державним виконавцем відповідача у виконавчих провадженнях ВП №39416269 та ВП №39416271 прийняті оскаржувані постанови, якими з боржника - ОСОБА_1, стягнуто виконавчий збір у розмірі 13493,65 грн. (ВП №39416269) та 57261,60 грн. (ВП №39416271).

У подальшому, у зв'язку з надходженням до відповідача відповідних заяв стягувача (ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про повернення виконавчого документа стягувачеві, державним виконавцем відповідача 05 березня 2014 року прийняті у виконавчих провадженнях ВП №39416269 та ВП №39416271 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 28 Закону (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з аналізу викладених норм, виконавчий збір стягується з боржника у разі невиконання рішення у встановлений строк з моменту винесення постанови.

Водночас, необхідним також є повідомлення боржника, шляхом надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання його виконати рішення суду у встановлений законодавством строк.

Отже, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення.

У ході судового розгляду справи позивач стверджував, а відповідачем не заперечувалось, що постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №39416269 та ВП №39416271 ОСОБА_1 отримав 04 вересня 2013 року.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на добровільне виконання рішень у виконавчих провадженнях ВП №39416269 та ВП №39416271.

Водночас, суд критично відноситься до наданої позивачем заяви "втретє" про продовження строку для добровільного виконання вх. №226606/02.25 від 27 листопада 2013 року, як до доказів добровільного виконання рішення, оскільки докази звернення з відповідними заявами у період з 04 вересня по 27 листопада 2013 року позивачем суду не надано, а також не надано доказів оскарження дій (бездіяльності) щодо розгляду вказаних заяв.

Крім того, належних доказів виконання рішень у виконавчих провадженнях ВП №39416269 та ВП №39416271 позивачем суду також не надано.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на невиконання боржником рішень у виконавчих провадженнях ВП №39416269 та ВП №39416271 у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону для самостійного його виконання, а також на те, що позивачем не надано належних доказів того, що він намагався виконати добровільно вказані рішення з моменту отримання постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №39416269 та ВП №39416271 (04 вересня 2013 року) до 27 листопада 2013 року, суд, зважаючи на те, що виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача, приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов.

Згідно із ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин