Постанова № 64122539, 13.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2017 року Справа№810/4028/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, в якому позивач просить:

в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації від 15.11.2016 №172-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації з 15.11.2016 за ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу», п. 1 ст. 36 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області;

- стягнути з Богуславської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 4114,08 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4028/16, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням Богуславської РДА від 15.11.2016 №172-ос його на підставі положень частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» (за угодою сторін) було звільнено з посади начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації.

Позивач стверджує, що не мав наміру звільнятись з вказаної посади, а відповідну заяву написав внаслідок повідомлення головою Богуславської РДА недостовірних відомостей про погодження питання про його звільнення з органом виконавчої влади вищого рівня.

Оскільки відповідного погодження Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є органом виконавчої влади вищого рівня, не надавалось, позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням закріпленої у законі процедури.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач самостійно звернувся до Богуславської РДА з заявою, у якій просив звільнити його з посади начальника управління соціального захисту населення з 15.11.2016.

З приводу зауважень позивача щодо необхідності погодження такого звільнення, відповідач зазначив, що з набранням чинності Закону України «Про державну службу» у новій редакції Кабінетом Міністрів України було внесено зміни до низки нормативно-правових актів, якими регулюються питання прийняття і припинення публічної служби посадових осіб місцевих державних адміністрацій.

За змістом вказаних змін звільнення начальників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій відбувається відповідно до Закону України «Про державну службу» та не вимагає отримання погодження від органів виконавчої влади вищого рівня тощо.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представники відповідача у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.01.2017 суд за письмовим клопотанням позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Сторони щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 23.02.2015 №20-ос призначений на посаду начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації (а.с. 107).

11 листопада 2016 року позивач подав голові Богуславської РДА заяву, у якій просив звільнити його з займаної посади з підстав, визначених частиною 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» - за угодою сторін з 15.11.2016 (а.с. 111).

Розпорядженням Богуславської РДА від 15.11.2016 №172-ос позивача звільнено з посади начальника управління соціального захисту населення Богуславської РДА за угодою сторін відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» та частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 113).

Позивач вважає, що його звільнення відбулось усупереч визначеному законом порядку, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, положення якого набрали чинності 01.05.2016 (тут і далі у редакції від 10.12.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 5 Закону України «Про державну службу» встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про державну службу», а в частині, що ним не врегульовані - норми законодавства про працю.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Положеннями статті 86 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV передбачено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов'язковою умовою звільнення керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районної державної адміністрації є отримання головою відповідної районної державної адміністрації погодження про звільнення від обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Богуславської РДА від 22.02.2013 №45 затверджено Положення про управління соціального захисту населення Богуславської РДА (далі - Положення №45) (а.с. 11-15).

Відповідно до пункту 1 Положення №45 управління соціального захисту населення Богуславської РДА є структурним підрозділом Богуславської РДА, що утворюється головою райдержадміністрації, є підзвітним та підконтрольним голові райдержадміністрації та Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Згідно з пунктом 8 Положення №45 управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Богуславської РДА згідно з законодавством про державну службу за погодженням з директором Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в установленому законодавством порядку.

Отже, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих приписів слідує, що керівник управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації звільняється з посади головою районної державної адміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з директором Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні позивач пояснив, що управління соціального захисту населення Богуславської РДА очолює з 24.02.2015.

У квітні 2016 року відбулась зміна керівництва Богуславської РДА, і головою було призначено ОСОБА_3, а з вересня 2016 року змінився і директор Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, якому підзвітне і підконтрольне очолюване позивачем управління.

Позивач зазначив, що з новим головою РДА у нього постійно виникали конфліктні ситуації з приводу стану справ в управлінні та якості виконання ним своїх функціональних обов'язків. Ці конфлікти стали причиною написання ним декількох заяв про звільнення, які, однак, не були виконані.

Як пояснив позивач, з метою урегулювання спірних ситуацій, що виникали між ним та головою Богуславською РДА ОСОБА_3 з питань діяльності управління, у вересні 2016 року він звернувся до директора Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_4

Хоча директор Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 мав розмову з головою Богуславської РДА, відносини між позивачем та головою Богуславської РДА не поліпшились.

Позивач зазначив, що у листопаді 2016 року після чергового конфлікту голова Богуславської РДА ОСОБА_3, вказуючи на його некомпетентність, запропонувала написати заяву про звільнення, при цьому запевнивши, що його звільнення погоджене з директором Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

За цих обставин позивач зазначив, що 11.11.2016 написав заяву про звільнення за угодою сторін, яку передав безпосередньо голові Богуславської РДА, а 15.11.2016, передавши справи управління до свого заступника, його було звільнено.

Разом з цим, як вказує позивач, 17.11.2016 на його особистий мобільний телефон надійшов телефонний дзвінок від директора Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА ОСОБА_4, який телефонував з приводу питань діяльності управління, після чого дізнався, що голова Богуславської РДА не погоджувала звільнення позивача з Департаментом соціального захисту населення Київської ОДА.

У судовому засіданні позивач наголошував, що незважаючи на протиріччя з головою Богуславської РДА він не мав наміру залишати посаду начальника управління, а відповідну заяву написав під дією психологічного тиску та внаслідок доведення до нього інформації про те, що директор Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА також підтримує його звільнення.

Позивач також зазначив, що після свого звільнення мав зустріч з директором Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА, який висловив йому свою підтримку та зазначив, що не має жодних претензій до якості виконання ним своїх функціональних обов'язків.

У судовому засіданні судом також було заслухано пояснення представників відповідача, які не заперечували з приводу того, що між позивачем та головою Богуславської РДА не було згоди у питаннях діяльності очолюваного позивачем управління.

Представники відповідача також підтвердили, що звільнення позивача головою Богуславської РДА з Департаментом соціального захисту населення Київської ОДА не погоджувалось.

При цьому представники відповідача наголошували на тому, що прийнята на виконання вимог статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 № 1374 «Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій», вимоги якої зобов'язували голову РДА отримувати погодження від відповідної обласної державної адміністрації про звільнення керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, втратила чинність.

У свою чергу, чинний на момент звільнення позивача Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII не передбачає процедури погодження як умови припинення державної служби з ініціативи державного службовця.

Оглянувши копію заяви про звільнення від 11.11.2016 (вх. №186 від 11.11.2016), що міститься в особовій справі позивача, судом з'ясовано, що вказана заява містить лише резолюцію голови Богуславської РДА від 15.11.2016 до виконання керівнику апарату адміністрації (а.с. 111).

Судом також було оглянуто копію розпорядження Богуславської РДА від 15.11.2016 №172-ос «Про звільнення ОСОБА_1О.», примірник якого було надано представниками відповідача та встановлено, що вказане розпорядження, окрім підпису голови Богуславської РДА, містить візи погодження начальника відділу управління персоналом, головного спеціаліста-юрисконсульта апарату адміністрації, начальника загального відділу та керівника апарату адміністрації (а.с. 180).

Отже, матеріалами особової справи позивача підтверджується, що звільнення позивача з Департаментом соціального захисту населення Київської ОДА не погоджувалось.

У матеріалах справи знайшли своє підтвердження також пояснення позивача з приводу того, що 17.11.2016 він мав телефонну розмову з директором Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА ОСОБА_4, з якої позивач довідався, що Департамент не давав згоди на його звільнення.

Крім того, на офіційне звернення позивача директор Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА листом від 05.12.2016 №05-59-2270 повідомив, що Департамент не погоджував звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління соціального захисту населення Богуславської РДА (а.с. 10).

За цих обставин суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням встановленої законом процедури.

Щодо посилань представників відповідача на втрату чинності Порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 № 1374 (далі - Постанова №1374), суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1 Постанови №1374 передбачено тотожний визначеному у статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» порядок призначення та звільнення керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а саме: «керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються з посад головами державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями».

Відповідно до пункту 4 Постанови №1374 у пропозиції щодо звільнення керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації обгрунтовується причина звільнення. До зазначеної пропозиції додаються копії заяви про звільнення, акта службового розслідування, медичної довідки або інших документів, що стосуються підстав звільнення.

Пунктом 6 Постанови №1374 передбачено, що висновки щодо призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації не пізніше десяти днів з дня порушення даного питання надсилаються голові відповідної місцевої державної адміністрації і додаються до особової справи державного службовця за місцем роботи.

Водночас, з прийняттям Верховною Радою України нової редакції Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII Кабінету Міністрів України було доручено, зокрема, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти та забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом (пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 465 визнано такою, що втратила чинність Постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 № 1374 «Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій».

Суд звертає увагу, що Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій був розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання положень частини другої статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», приписами якої встановлено, що звільнення керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій відбувається за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня.

При цьому редакція вказаної статті з прийняттям Верховною Радою України нової редакції Закону України «Про державну службу» не змінилась, що спростовує доводи представників відповідача щодо законодавчих змін у порядку звільнення керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Суд також повністю відхиляє посилання представників відповідача з приводу того, що Положення про управління соціального захисту населення Богуславської РДА, пунктом 8 якого визначено аналогічний порядок звільнення начальника управління, не відповідає новій редакції Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, зміни до якого вносились згаданою Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 465.

Зокрема, пунктом 9 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2012 № 887 (у редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 22.07.2016 № 465) встановлено, що структурний підрозділ [місцевої державної адміністрації] очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою місцевої держадміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади в установленому законодавством порядку.

Аналогічно безпідставними є посилання представників відповідача на зміни, що були внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 465 до Типового регламенту місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 №2263.

Так, обидві редакції пункту 21 Типового регламенту (від 12.06.2015 та від 06.08.2016), на який у своїх поясненнях у судовому засіданні посилались представники відповідача, не встановлюють нових правил у питаннях прийняття та припинення державної служби у місцевих державних адміністраціях, натомість у різній синтаксичній формі (залежно від редакції) відсилають до положень чинного законодавства.

Наведене свідчить, що з прийняттям Верховною Радою України нової редакції Закону України «Про державну службу» встановлений законом порядок звільнення керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрації в частині необхідності отримання погодження органу виконавчої влади вищого рівня, не зазнав будь-яких змін.

Беручи до уваги, що директор Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА не давав згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління соціального захисту населення Богуславської РДА, оспорюване розпорядження від 15.11.2016 №172-ос було прийняте відповідачем передчасно.

Суд зазначає, що трудове законодавство та спеціальне законодавство, що регулює порядок проходження публічної служби, не тільки зазначає перелік підстав припинення публічної служби, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав державного службовця від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи, однією з яких є передбачена статтею 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вимога, що ставить у залежність припинення публічної служби керівника структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з отриманням відповідного погодження від органу виконавчої влади вищого рівня, безвідносно до суб'єкта, який ініціює відповідне звільнення.

Припинення публічної служби з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав особи.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до абзацу 10 підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Суд зазначає, що з визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (розпорядження про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням.

Таким чином, встановлення судом факту незаконного звільнення працівника і, як наслідок, поновлення його на роботі, є нерозривними складовими одного процесу із захисту порушеного права, що співпадають у часі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що поновлення на роботі незаконно звільненого працівника повинно відбуватись з дати звільнення.

Наведені висновки узгоджуються також з правилами ведення трудових книжок та порядком скасування у них записів про незаконне звільнення.

Так, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Пунктом 2.26 Інструкції визначено, що Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 2.10 Інструкції передбачено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за номером таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за номером таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі».

Таким чином позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації.

При цьому, враховуючи, що день звільнення вважається останнім днем роботи, позивач підлягає поновленню на посаді днем, наступним за днем звільнення - 16.11.2016.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Богуславської РДА від 28.12.2016 №01-25/3250, загальна сума заробітної плати позивача за період з вересня по жовтень 2016 року становить 11069,41 грн. Кількість робочих днів у вересні та жовтні 2016 року, за які позивачу виплачена заробітна плата, складає 43 (а.с. 181).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 257,43 грн. (11069,41 : 43).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 41 день та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - 16.11.2016 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 13.01.2017 включно (з 16.11.2016 по 30.11.2016 - 11 робочих днів; з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 22 робочих дня; з 01.01.2017 по 13.01.2017 - 8 робочих днів).

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 41 день, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 10554,63 грн. (257,43 х 41).

Статтею 43 Основного Закону України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача відповідач під час розгляду справи не надав.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління соціального захисту населення Богуславської РДА та у частині стягнення з Богуславської РДА суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 5534,71 грн. допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 15.11.2016 №172-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області з 16.11.2016.

4. Стягнути з Богуславської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 04054872, місцезнаходження: 09701, Київська область, м. Богуслав, вул. Івана Франка, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 09701, АДРЕСА_1) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 10554,63 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 63 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області Київської області з 16.11.2016 року.

6. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Богуславської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 04054872, місцезнаходження: 09701, Київська область, м. Богуслав, вул. Івана Франка, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 09701, АДРЕСА_1) суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 5534,71 грн. (п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 71 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.