Постанова № 64122336, 17.01.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Житомир справа № 806/76/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Семенюка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 17735,55 грн.,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 17735,55 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні виплачена лише 17.10.2016, у той час, як він звільнений із органів поліції з 29.08.2016 року. Також додав, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач, згідно прохальної частини позовної заяви, просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача, згідно поданих письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 17-20), у задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в поліції не передбачена, а дія норм КЗпП на них не поширюється. Також додав, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області замовило кошти одразу після звільнення позивача та при їх надходженні з Національної поліції України виплатило останньому, а отже відсутня вина відповідача щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги позивачу після звільнення.

Враховуючи, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду належним чином, потреба заслуховувати свідків чи експертів відсутня, справа розглядається у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши дослідженні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29 серпня 2016 року № 199 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), вислуга років на день звільнення складає 23 роки 04 місяці 24 дні.

При цьому, одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 було виплачено 17.10.2016 року, що не заперечується сторонами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законодавством врегульовано правове становище осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ та поліції, у тому числі, порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці, зокрема: Законом України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (чинного на момент проходження позивачем служби), Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII Про Національну поліцію, Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Абзацом другим пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року у справі №К/800/61076/13. У рішенні суду зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Проте, суд наголошує, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15, а тому не бере до уваги посилання відповідача щодо неможливості застосування трудового законодавства до даних правовідносин.

Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).

З довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 16.01.2017 року № 91/29/02-2017 (а.с. 22) вбачається, що середньоденній заробіток позивача становив 242,30 грн. Тривалість затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить 49 календарних днів. Відтак, розмір середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 11872,70 грн. (242,30 грн.*49). Обов'язок виплатити вказану суму суд покладає на Головне управління Національної поліції в Житомирській області, де позивач отримував грошове забезпечення до моменту звільнення.

При цьому суд бере до уваги, що належна позивачу сума одноразової грошової допомоги при звільненні була замовлена відповідачем в Національній поліції України лише 20.09.2016 року (а.с.25).

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 11872,70 грн.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, присуджуються їй у розмірі 368,99 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд ,

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 11872,70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 368,99 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк