Вирок № 64121069, 18.01.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/5192/16-к

Номер провадження 1-кп/629/121/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - Фалькової І.М.,

за участю прокурора - Решетняк В.О.,

захисника - адвоката Остапенко С.Ю.,

обвинуваченої - ОСОБА_3,

потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області, справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12016220380000503 за підозрою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Прядки Лозівського району Харківської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не заміжньої, не працюючої, яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 24 лютого 2016 року близько 13.00 години, перебуваючи на робочому місці, а саме в ЗОШ № 1, що розташована за адресою: м. Лозова Харківської області, мікр. 5 буд. 1, в приміщенні туалетної кімнати на рукомийнику побачила мобільний телефон марки «Samsung GT-I9082», який був у користуванні неповнолітнього ОСОБА_5, 2003 року народження, і належить його матері ОСОБА_4 Після цього, у ОСОБА_3 раптово виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, взяла даний мобільний телефон, вимкнула його та сховала під сходами, щоб власник не зміг його знайти. Неповнолітній ОСОБА_5 неодноразово звертався до громадянки ОСОБА_3 за фактом залишення телефону в приміщенні туалету, але остання постійно пояснювала, що вищевказане майно взагалі не бачила, з метою утримання мобільного телефону при собі, тобто таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung GT-I9082» в чохлі «Drobak Book Style», в якому була встановлена карта пам'яті «Tranceng micro SD HC 4Gb», загальною вартістю 1500 гривень. Після закінчення робочого дня ОСОБА_3, помістивши телефон собі в кишеню, з місця пригоди зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 1500 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винною в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні в повному обсязі, підтвердив факт і обставини, викладені в обвинувальному акті.

В судовому засіданні судом встановлено, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 185 ч. 1 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

22.12.2016 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.471 КПК України, яку вони подали в судовому засіданні.

Згідно даної угоди потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правильної кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 за ст.185 ч. 1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачена ОСОБА_3, а саме: за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу - п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Своїми умисними діями, що виразилися у викраденні майна гр. ОСОБА_4, ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Прокурор просив затвердити зазначену угоду.

Захисник підтримала угоду про примирення.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469, 471 КПК України, міра покарання узгоджена та визначена у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 не обирався.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6294 від 14.12.2016 року в сумі 175,92 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути витрати за проведення зазначеної експертизи з обвинуваченої.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 374-376, 475 КПК України, суд

з а с у д и в:

Затвердити угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3, укладену 22.12.2016 року.

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з засудженої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Прядки Лозівського району Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючої, яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати в сумі 175,92 (сто сімдесят п'ять грн. 92 коп.) гривень за проведення товарознавчої експертизи № 6294 від 14.12.2016 року, перерахував на р/р 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300, МФО 851011, код банку 37999680.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung GT-I9082», який належить ОСОБА_4 - вважати повернутою потерпілої.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя С.Т.Мішуровська