Ухвала суду № 64120637, 18.01.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/15252/16-ц

Провадження № 2/638/1627/17

18.01.2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника Зміївської О.Ю.

з участю позивача ОСОБА_2

з участю представника позивача - ОСОБА_3

з участю представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та розподіл майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2016 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та розподіл майна відкрито.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.10.2016 року роз'єднано позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя в самостійні провадження.

Перед початком розгляду справи по суті від відповідача ОСОБА_5 втретє надійшла заява про відвід головуючого судді на підставі того, що у неї виникає сумнів в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду справи, та суддя підлягає відводу, оскільки: 1) судом не винесена ухвала про залучення співвідповідача; 2) судовий збір при поданні уточненого позову повинен був становити 30867, 2 грн., проте судом не винесена ухвала про залишення позову без руху; 3) судом не зроблено запит щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 підтримала подану заяву, просила суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю, просив суд відмовити у її задоволенні.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про відвід головуючого у справі.

Як регламентує стаття 20 ЦПК України,суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; 5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

В силу частин 1, 3 статті 23 ЦПК України, за наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявлятивідвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Наведені підстави відводу судді викликають сумнів у правовій обізнаності відповідача ОСОБА_5 та її представника, а роз'яснення уже втретє вимог діючого законодавства представнику відповідача, оскільки сама відповідач ОСОБА_5 не з'явилася жодного разу до суду, призводить до штучного затягування розгляду справи та порушення розумного строку, визначеного статтею 157 ЦПК України.

Так, користуючись своїми правами, визначеними частиною 2 статті 31 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, позивач ОСОБА_2 уточнив свій позов. Уточнена позовна заява викладена у письмовій формі, форма та зміст відповідає вимогам статті 119 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в ред., що діяла на момент подання позову), за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тобто максимальним розміром судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу є 3 розміри мінімальної заробітної плати, яка відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на 01 січня 2016 року становила 1378, 00 грн., тобто 4134, 00 грн., який і було сплачено позивачем, а судом перевірено зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області (поточний рахунок отримувача №31210206700003).

Із прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними договорів дарування та у зв'язку з цим як результат застосування наслідків недійсності правочинів визнання за ним права власності, а тому судовий збір не повинен сплачуватись, оскільки ці вимоги є взаємопов'язаними.

Так, відповідно до частини 3 статті 122 ЦПК України, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Однак, відповідно до частини 1 статті 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки однією із позовних вимог ОСОБА_2 при поданні позову був розподіл квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дзержинського районного суду м. Харкова, суд, на виконання пункту 4 статті 122 ЦПК України вирішив питання про відкриття провадження по справі.

Щодо твердження відповідача ОСОБА_5 про вирішення питання відводу судді Хайкіна В.М. Вищою радою правосуддя, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 24 ЦПК України, заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією України і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Суд звертає увагу, що згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Таким чином, суд вважає, що підстав для задоволення заяви про відвід головуючого по справі немає, оскільки відповідачем не наведено обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Керуючись ст. 24, 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про відвід головуючого судді Хайкіна В. М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: