Ухвала суду № 64118778, 17.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3035/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/131/К/17 суддя Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 ( І ) Суддя -доповідач Зубакова В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_3,

представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що тривалий час з 1984 року по 2016р. працював на різних посадах на підприємстві відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі ОСОБА_5 «ПівнГЗК») із впливом шкідливих факторів виробничого середовища протягом 31 року, в результаті чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 26 квітня 2016 року йому була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 55 % та 3 група інвалідності.

У звязку із отриманим професійним захворюванням, йому спричинено моральну шкоду, яку він просив суд стягнути з відповідача у розмірі 290000,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» 30000 грн. без стягнення податків та обовязкових платежів.

Стягнуто з відповідача в доход держави судовий збір 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме дії позивача стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача, не враховано судом й тяжкого фінансового становища відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» - ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4, яка заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 18.04.1984 р. по 26.04.2016 р. позивач ОСОБА_2 працював на ОСОБА_5 «ПівнГЗК» помічником машиніста екскаватора та машиністом екскаватора в карєрі, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.15-18).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини, протокол № 068 від 15 січня 2016 року у позивача встановлено професійне захворювання з діагнозом: Вібраційна хвороба другої ст. від дії загальної вібрації, з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, з порушенням трофіки кистей, в поєднанні з вираженою полірадикулопатією, двобічним плечолопатковим пері артрозом(ПФС другого ст..), деформуючим артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого другого ст.), деформуючим артрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.) (а.с.10-11).

ОСОБА_6 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 березня 2016 року форми П-4 позивач ОСОБА_2 працював у шкідливих умовах праці, в яких виробнича загальна транспортна- технологічна вібрація перевищувала гранічно-допустимі параметри ( а.с.4-6).

Висновком медико-соціальної експертної комісії (серія 12ААА№ 016753) позивачу з 26 квітня 2016 року встановлено 55 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності, із протипоказаннями важкої праці в умовах вібрації ( а.с.8,9 ).

ОСОБА_6 розслідування хронічного професійного захворювання від 17 березня 2016 року, причиною зазначеного професійного захворювання є робота протягом 31 років 10 міс. в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с.6).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що у звязку з отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеня втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як винний у не забезпеченні йому безпечних та нешкідливих умов праці.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обовязку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у звязку з отриманим на виробництві професійним захворюванням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 17 березня 2016 року, причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 31 року 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, саме: умови праці машиніста екскаватора за рівнем загальної транспортно-технологічної вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, вібрація загальна транспортно-технологічна, коректований еквівалентний рівень віброприскорення в дБ -62, при гранично допустимому до 59 (а.с. 4-7).

Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обовязок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 17 березня 2016 року, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу є необґрунтованими.

Спростовуються й доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання представника відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального положення ОСОБА_5 «ПівнГЗК» не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя, оскільки при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд має виходити з глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а не з фінансової можливості роботодавця здійснити таке відшкодування.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У звязку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: