Ухвала суду № 64118705, 17.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/91/17 Справа № 199/8382/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Сенчишин Ф. М. Доповідач - Онушко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Онушко Н.М.

суддів - Коваленко В.Д., Кононенко О.М.

за участю секретаря - Солодовник О.Д.

прокурора Шустововї А.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №1201504000000091 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року, ухвалений щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпропетровську, громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 який проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання - на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 9570 гривень 96 копійок.

Вирішено долю речових доказів.

Судом першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за те, що він 19 серпня 2015 року, приблизно о 05 годині 15 хвилин, тобто у світлий час доби, він, керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_5, рухався у другій полосі проїжджої частини пр. Слобожанського (ім. Газети «Правда») у м. Дніпрі (Дніпропетровськ), зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту.

Під час руху ОСОБА_2, рухаючись навпроти ресторану швидкого харчування «Мак Дональдс», розташованого за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Слобожанський (ім. Газети «Правда»), буд. 1а, перебуваючи в зоні дорожньої розмітки «Нерегульований пішохідний перехід», проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху інших учасників дорожнього руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху шляхом виконання маневру повороту ліворуч та, не зупиняючись, виїхав по пішохідному переходу на центральну проїжджу частину пр. Слобожанського (ім. Газети «Правда»), не надавши перевагу у русі технічно справному автомобілю «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у суміжній четвертій смузі ліворуч за розділовим парканом по головній дорозі, зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту, створивши останньому небезпеку в русі.

В подальшому, у ході руху водій автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 виявивши на смузі свого руху автомобіль «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався з права на ліво відносно його руху на вказаній ділянці дороги, не маючи технічної можливості зупинитись та уникнути зіткненню з вказаним автомобілем, перебуваючи в умовах аварійної обстановки, з метою уникнення зіткнення транспортних засобів, здійснив маневр повороту ліворуч, в результаті чого на мокрому дорожньому покритті у стані заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де поблизу автозаправочної станції «Авіас» за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), пр. Слобожанський (ім. Газети «Правда»), буд. 1б, відбулось зіткнення лівою бічною частиною автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, з автомобілем «DAIHATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався зі сторони Центрального мості у напрямку вул. Спортивної м. Дніпра (Дніпропетровська).

Своїми діями водій автомобіля «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 10.1, 10.7(г) Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.7 Розворот забороняється:

г) «На пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадку дозволеного розвороту на перехресті»;

Порушення п.п. 10.1, 10.7 (г) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної події, у результаті якої водій автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми грудної клітини та черева, а саме: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 10-го ребер ліворуч без зміщення уламків, переломів 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 11-го ребер ліворуч зі зміщенням уламків з явищами лівостороннього гемотораксу, забій обох легень та підшкірної емфіземи м'яких тканин грудної клітини ліворуч з переходом на шию, верхні кінцівки та передню черевну стінку, закритої тупої травми черева з розривом зовнішнього контуру правої долі печінки, розриву селезінки у її ніжки (спленектомія), забій лівої нирки, поза черевної гематоми ліворуч з явищами внутрішньочеревної кровотечі (1000 мл. крові в черевній порожнині).

Зазначені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми грудної клітини та черева спричиненні від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими були виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної події та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить скасувати вирок суду відносно ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України є необґрунтованим і несправедливим, внаслідок м'якості, є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів. Постановити свій вирок, призначивши йому покарання за ч.2 чт.286 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, пояснення потерпілого ОСОБА_4, який залишив на розсуд судової колегії питання про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, зокрема, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджуються зібраними органами досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України.

Оскільки доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 і кваліфікація його дій в апеляційному порядку ніким не спростовується, колегія суддів не вдається до оцінки доведеності і обґрунтованості вироку.

Доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання у зв'язку зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його вибору суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Районний суд, мотивуючи рішення про звільнення ОСОБА_2 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, послався на те, що той раніше не судимий в силу ст.89 КК України, раніше не притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, офіційно працевлаштований, має постійне джерело доходу, позитивно характеризується, має зареєстроване місце проживання, утримує дружину та малолітню дитину. Вчинив злочин, який згідно ст.12 КК є тяжким злочином, врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості спричинених наслідків та визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття та активне сприяння встановленню фактичних обставин у кримінальному провадженні.

Зазначені обставини суд перевірив, тому його рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням належним чином вмотивоване.

За таких обставин призначене судом основне покарання ОСОБА_2 за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, підстав для призначення більш суворого основного покарання ОСОБА_2 з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, колегія суддів підтримує доводи, викладені судом у вироку про те, що обвинувачений на час винесення вироку особисто не вживав заходів до відшкодування завданої його діями шкоди, однак така обставина не є такою, що негативно характеризує обвинуваченого, оскільки з урахуванням приписів ст. 1167, ч. 1 ст. 1172, ст. ст. 1187, 1188, 1194 ЦК України, п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові № 6-108цс13 від 06 листопада 2013 року, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується страховиком у межах визначених полісом лімітів, а в решті - власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У цьому кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_2 призначено із порушенням визначених у законі загальних засад.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції і вважає його обґрунтованим та вмотивованим.

Отже, при вказаних обставинах, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку щодо обвинуваченого в частині призначеного покарання, а тому доводи прокурора про м'якість призначеного покарання не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року, ухвалений щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: