Постанова № 64116341, 16.01.2017, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1558/16-а

Провадження № 2-а/273/9/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повна)

16 січня 2017 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Новицького Є. А. ,

секретаря судових засідань Макарчук І.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Кобця В.В., Хохлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області про визнання рішення неправомірним та зобовязання виплатити компенсацію , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Баранівському районі про визнання рішення неправомірним та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при призначенні йому пенсії за вислугою років було відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи на посаді лікаря терапевта здровпункту при КП "Баранівський фарфоровий завод" з 25.02.1992 р. по 30.11.2003 р.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати протиправним рішення управління Пенсійного Фонду України в Баранівському районі щодо відмови у зарахуванні до стажу на посадах працівників охорони здоровя періоду роботи з 25.02.1992 року по 30.11.2003 року на посаді лікаря терапевта здровпункту при КП "Баранівський фарфоровий завод", тобто 11 років 8 місяців та 5 днів та відмови у виплаті грошової компенсації в розмірі десяти місячних пенсійта зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі зарахувати ОСОБА_5 трудовий стаж роботи на посаді лікаря терапевта здровпункту при КП "Баранівський фарфоровий завод" за період з 25.02.1992 року по 30.11.2003 року та виплатити грошову компенсацію в розмірі десяти місячних пенсій.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмове заперечення в якому просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та метеріалами справи підтверджено, що позивач працював медичним працівником, у т. ч. медичною сестрою та анестезистом пологового Вінницького міського відділу охорони здоров"я: з 30.07.1979 року по 22.07.1980 року лікарем-інтерном Новоград-Волинської центральної районної лікарні; з 01.08. 1980 року по 24.02.1992 року лікарем терапевтом, головним лікарем, завідуючим відділення Суємецької дільничної лікарні, головним лікарем Дубрівської дільничної лікарні; з 25.02.1992 року по 30.11.2003 року лікарем терапевтом здоровпункту Баранівського фарфорового заводу; з 03.03.2004 року по даний час лікарем дільничого терапевта, лікарем загальної практики-сімейним лікарем амбулаторії Баранівської комунальної районної лікарні.

Період з 25.02.1992 року по 30.11.2003 року на посаді лікаря терапевта здоровпункту при КП «Баранівський фарфоровий завод», тобто 11 років 8 місяців та 5 днів позивачу не зараховано з тих підстав, що медпрацівники, що працюють на здоровпунктах, підпорядкованих підприємствам, установам, організаціям правом виходу на пенсію за вислугою років не користуються, оскільки вони не пройшли державну акредитацію, як заклади охорони здоровхя, наявності у нього умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності. З врахуванням цього не зарахованого стажу роботи, де його стаж роботи на посадах працівників охорони здоров"я складає 36 років 9 місяців і 21 день станом на 31.08.2016 року.

У вересні 2016 року позивач звернувся до управління ПФУ з заявою про призначення йому пенсії. 13.09.2016 року позивачу було призначено пенсію за віком при загальному стажі 42 роки 8 місяців 29 днів, у тому числі зі страховим стажем на посадах працівника охорони здоров"я 25 років один місяць 16 днів.

12.12.2016 року ОСОБА_5 подав заяву про виплату йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п.7-1 прикінцевих Положень ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно якого право на таку компенсацію мають чоловіки при наявності страхового стажу 35 років і жінки - 30 років на посадах працівників охорони здоров»я.

21.12.2016 р. відповідачем у виплаті грошової компенсації в розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_5 було відмовлено з тих підстав, що відсутній необхідний стаж на посадах працівників охорони здоров»я 35 років. Періоди роботи позивача на посаді лікаря терапевта здровпункту при КП "Баранівський фарфоровий завод" за період з 25.02.1992 р. по 30.11.2003 р. на думку відповідача не можуть бути зараховані до стажу роботи для визначення права на пенсію за вислугу років за відсутності у закладу охорони здоровя акредитаційного сертифікату (а.с. 8).

Вирішуючи питання правомірності прийнятого відповідачем рішення, суд виходить з наступного.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що у такому випадку трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002р. №385, чинного на час звернення позивача до Пенсійного фонду, затверджений переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я, згідно п. 1.2 якого до амбулаторно-поліклінічних закладів відносяться пункти охорони здоров'я (здоровпункти).

Однак, із обставин справи слідує, що у КП "Баранівський фарфоровий завод" не було організовано пункту охорони здоров'я, що входив би до складу поліклініки або амбулаторії та став його структурною одиницею.

Разом з тим, у відповідності до примітки 2 до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

За правилами частини 2 статті 16 цих Основ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, дане підприємство (здоровпункт) набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Отже, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах лікаря терапевта в здоровпункті, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року і 16 вересня 2015 року (справи № 21-241а13 і 21-1633а15 відповідно).

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що КП "Баранівський фарфоровий завод" в спірні періоди не проходило державну акредитацію.

Разом з тим, доводи представника відповідача щодо необхідності акредитації даного підприємства (здоровпункт) суд частково визнає обґрунтованими.

Так як обов'язковій акредитації заклади охорони здоров'я підлягали лише з моменту набрання чинності Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. N 765, а також здоровпункт КП "Баранівський фарфоровий завод", у якому працював ОСОБА_5 лікарем терапевтом, не входить до поліклініки або амбулаторії та не проходив державну акредитацію, тому, враховуючи положення наведених вище норм законодавства, він не має офіційного визнання статусу закладу охорони здоров'я.

Таким чином, робота позивача в періоди часу з 15.07.1997 року по 30.11.2003 року в КП "Баранівський фарфоровий завод" не може бути зарахована до стажу на посадах працівників охорони здоров"я та є недостатнім для виплати грошової компенсації в розмірі десяти місячних пенсій.

Будь-яких інших доказів щодо неправомірного неврахування відповідачем в якості стажу, що дає право ОСОБА_5 на виплату грошової компенсації в розмірі десяти місячних пенсій, позивачем та представником позивача не надано.

Згідно із нормою ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вправі зобов'язати УПФ діяти у спосіб, що суперечитиме визначеному законами України, а тому вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.11, 138, 158-163, 254 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі щодо не зарахування ОСОБА_5 до стажу на посаді працівників охорони здоров"я періоду роботи з 25.02.1992 року по 14.07.1997 року на посаді лікаря терапевта здровпункту при КП "Баранівський фарфоровий завод".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі зарахувати ОСОБА_5 трудовий стаж роботи на посаді лікаря терапевта здровпункту при КП "Баранівський фарфоровий завод" з 25.02.1992 року по 14.07.1997 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Баранівський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений 17 січня 2017 року.

Суддя: Є. А. Новицький