Рішення № 6411502, 05.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2009 р.Справа № 3/50-783(18/36-652) Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи», фактична адреса: 35600, м. Дубно, пров. Вузький, 2/2, юридична адреса: вул. Шевченка, 68, с. Варковичі, Дубенського району, Рівненської області, 35612

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, 46016, АДРЕСА_1

За участю представників сторін від:

Позивача у первісному позові та відповідача у зустрічному: Ваніка О.П. генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи»;

Відповідача у первісному позові та позивача у зустрічному: Степанюка О.І. - представника, довіреність від 07 квітня 2009 року.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного 16 березня 2009 року між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу: комплексу будівель і споруд, що знаходиться за адресою Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62, загальною площею 6562,3 кв.м, і складається з: Г-зерноскладу № 1, Д зерноскладу № 2, Ж зерноскладу №3, А-прохідної, Н-свинарника, Л-бичатника, Р-конюшні, В-лабораторії, З-пождепо, К-бойні, І-навісу, М-навісу, П-навісу, Б-автовагової, О-складу кормів, Т-вбиральні (далі договір).

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 23 квітня 2009 року розгляд справи відкладено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 квітня 2009 року на 10 год.30 хв.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Тернопільської області Андрушків Г.З.. від 30 квітня 2009 року, справу №18/36-652 передано для розгляду судді Турецькому І.М., у звязку з тим, що суддя, яка розглядає дану справу, ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному.

Суддя Турецький І.М. , ухвалою суду від 30.04.2009р. прийняв справу №18/36-652 до свого провадження та присвоїв їй №3/50-783 (18/36-652).

У звязку з чим , в порядку ст. 77 ГПК України , ухвалою суду відкладено розгляд справи на 05.05.2009р. на 15:00 год.

Представникам позивача та відповідача у судовому засіданні розяснено процесуальні права та обовязки відповідно до статей 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не здійснюється із-зі відсутності відповідного клопотання сторін.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, відповідно до п.2.1 договору, Покупець зобов'язаний внести 20000 гривень, у тому числі ПДВ, за придбаний об'єкт протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору.

Однак, станом на дату подачі позову, Відповідач вказану суму не сплатив. Через цю обставину позивач відмовився вчиняти дії, повязані з нотаріальним посвідчення Договору.

При цьому позивач посилається на статтю 657 ЦКУ, якою передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Позивач відзначає, що, не дивлячись на наявність зазначених формальних перешкод для користування спірними приміщеннями, відповідач розпочав їх використовувати у господарській діяльності

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку в судове засідання свого представника забезпечив, у відзиві на позовну заяву зазначає, що він належним чином виконує договірні зобовязання, оскільки 14 квітня 2009 року ним було перераховано 20000 гривень на рахунок позивача. Розрахунок відбувся в обумовлений договором строк. Крім того, 16 березня 2009 року, тобто, у день підписання спірного договору, він передав завдаток генеральному директору відповідача в сумі 5000 гривень.

Щодо обставин непосвідчення договору нотаріально зазначає, що саме позивач перешкоджає вчиненню нотаріальних дій.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

22 квітня 2009 року відповідач подав до суду зустрічний позов до позивача про визнання договору дійсним та визнання права власності на комплекс будівель і споруд. В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що 14 квітня 2009 року, тобто в день подачі позову ТОВ «Нові перспективи», в строк обумовлений Договором 20000 гривень було перераховано ним на рахунок Відповідача. Попередньо, 16 березня 2009 року ним було внесено завдаток Продавцю в сумі 5000 гривень, що підтверджується борговою розпискою генерального директора ТОВ «Нові перспективи»Ваніка О.П.

Вказує, що 16 березня 2009 року позивачем та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі комплексу будівель і споруд.

Вказані обставини свідчать про виконання в більшій частині договірних умов позивачем та відповідачем

Проте, 16 квітня 2009 року ним було отримано лист від позивача, в якому той у звязку з скрутним фінансовим становищем наполягав на повній оплаті вартості обєкту і відмовився від вчинення дій для нотаріального посвідчення Договору.

Такі дії відповідача за зустрічним позовом, на думку позивача за зустрічним, унеможливлюють державну реєстрацію вчиненого правочину, ще не дає йому права реалізувати повноваження власника придбаного обєкту.

Посилаючись на досягнення сторонами договору домовленостей по всіх його істотних умовах та на ч. 2 ст. 220, ч. 1 ст. 638, ст. 655 ЦК України, просить визнати дійсним договір № 10/3-9 купівлі-продажу нерухомого майна, укладений сторонами 16 березня 2009 року та визнати за ним право власності на комплекс будівель та споруд, що були предметом договору.

Позивач проти зустрічного позову заперечив, вказуючи що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, тому він не може бути визнаний дійсним і право власності у позивача за зустрічним позовом не виникло.

Представник позивача по первісному позову та позивача по зустрічному позову у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, а відповідачі заперечили відповідно проти первісного та зустрічного позовів.

Враховуючи факт подачі первісного та зустрічного позовів, розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представників позивачів, заперечення представників відповідачів, судом встановлено наступне:

Згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права чи законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, установленням, зміною чи припиненням господарських правовідносин.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ГПК України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

В той же час, ст. 60 ГПК України передбачає, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Отже, зустрічний позов повинен розглядатися за місцем подання первісного позову, і, в даному випадку, конкуренція норм ч.2 ст.16 і ст. 60 ГПК України передбачає пріоритет норми, викладеної у статті 60, як спеціальної норми по відношенню до загальної норми ч.2 ст.16.

Така позиція підтримується і Вищим господарським судом України, який в інформаційному листі від 11.04.2005 N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році { із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/2444 ( v2444600-06 ) від 02.11.2006} зазначає, що у вирішенні відповідного питання слід виходити з того, що за змістом частини 1 статті 60 ГПК України зустрічний позов завжди розглядається спільно з первісним позовом в тому ж суді, в провадженні якого перебуває справа за первісним позовом.

Крім того, ч.3 ст. 17 ГПК України встановлено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про підсудність йому справ за первинним та зустрічним позовами і необхідність їх розгляду по суті.

В судовому засіданні встановлено, що 16 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи»та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу: комплексу будівель і споруд (далі обєкт), що знаходиться за адресою Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62, загальною площею 6562,3 кв.м, а саме: Г-зерносклад № 1, Д зерносклад № 2, Ж зерносклад №3, А-прохідна, Н-свинарник, Л-бичатник, Р-конюшня, В-лабораторія, З-пождепо, К-бойня, І-навіс, М-навіс, П-навіс, Б-автовагова, О-склад кормів, Т-вбиральня.

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Вказаний комплекс будівель і споруд, належить позивачеві за первісним позовом на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року. Право власності позивача за первісним позовом на нього підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6306799 від 25.01.2005 року, виданим комунальним підприємством «Архітектор»Дубенської міської ради, інформаційною довідкою № 153 від 26.03.2009 року, виданою цим же підприємством та актом інвентаризації основних засобів (приміщень, будівель, споруд) від 08.03.2009 року.

Ціна продажу об'єкта становила 103 623 гривні (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п.2.1 Договору, відповідач за первісним позовом, як покупець, зобов'язаний був внести 20000 гривень, у тому числі ПДВ, за придбаний об'єкт протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору.

Пункт 3.1. договору передбачав, що передача об'єкта здійснюється Продавцем Покупцю у день оплати Покупцем суми завдатку. Завдаток був внесений Покупцем Продавцю 16 березня 2009 року, що підтверджено представниками сторін спору у судовому засіданні та борговою розпискою генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи» від 16.03.2009 р.

Згідно пунктів 5.3, 6.1.2 договору сторони зобовязувалися у 7-денний термін з моменту підписання договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦКУ передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, спірний договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом неодноразово звертався до позивача за первісним позовом з вимогою вчинити дії щодо нотаріального посвідчення спірного договору, що підтверджується листами від 23.03.2009 р. та 10.04.2009 р. Однак, позивач за первісним позовом листом від 16.04.2009 р. відмовився вчиняти будь-які дії для нотаріального посвідчення, мотивуючи свою відмову необхідністю повного розрахунку відповідача за первісним позовом по спірному договору.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у звязку зі скрутним фінансовим становищем, він не має наміру вчиняти дії щодо нотаріального посвідчення спірного договору до моменту здійснення відповідачем за первісним позовом остаточного розрахунку за обєкт.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що відповідач за первісним позовом порушує умови договору не здійснюючи розрахунків за придбаний обєкт спростовується наданими відповідачем доказами. Платіжним дорученням № 63 від 14 квітня 2009 року відповідачем за первісним позовом було перераховано на рахунок позивача 20000 гривень в строк, передбачений п.2.1 спірного договору. Крім того, 27 квітня 2009 року відповідачем платіжним дорученням № 645 було перераховано ще 35 000 гривень. Таким чином, сумарний розмір проплат відповідача по спірному договору становить 60 000 гривень.

Суд вважає недоведеними вказані позивачем за первісним позовом підстави для визнання спірного договору недійсним.

Судом встановлено, що по спірному договору нерухоме майно за актом від 16.03.2009 року передане позивачу за зустрічним позовом. На виконання умов договору він провів розрахунки з відповідачем за зустрічним позовом в сумі, що становить більше пятдесяти відсотків обумовленої ціни обєкту. У сторін спору відсутнє неоднакове розуміння змісту договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Можливість визнання договору дійсним повязується з наявністю таких умов: сторони договору домовилися щодо всіх істотних умов, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, одна із сторін ухиляється від його посвідчення. Аналіз обставин справи свідчить про присутність зазначених умов для визнання спірного договору дійсним.

При цьому суд виходить з наступного. Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 2 п.2 ст. 16 ЦКУ передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом і не передбачений у цій статті. Отже, вказана стаття не містить вичерпного переліку способів захисту порушеного субєктивного цивільного права. Субєктивне цивільне право це приватне право. Тому субєкт, якому це право належить, вправі сам визначати межі і спосіб захисту свого права, якщо воно порушене, невизнане або оспорюється.

Можливість захисту цивільного права будь-якими способами, що не суперечать закону та є адекватними допущеному порушенню випливає і з частини другої ст. 124 Конституції України, яка поширює юрисдикцію судів на усі правовідносини, що виникають у державі. Ця стаття, на думку суду, має і матеріально-правовий зміст.

Частина друга ст. 220 ЦКУ не містить жодних виключень щодо можливості чи неможливості визнання будь-якого договору дійсним.

Вирішуючи господарські спори, господарський суд керується Конституцією України, Законом України «Про господарські суди», ГПК України, іншими законодавчими актами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 4 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами укладення договору купівлі-продажу є його предмет та ціна, а допустимими доказами домовленості сторін щодо цих істотних умов є письмові докази. Такими доказами суд вважає сам спірний договір, акт прийому-передачі комплексу будівель та споруд від 16.04.2009 р., платіжне доручення № 63 від 14.04.2009 р., платіжне доручення № 645 від 27.04.2009 р., боргову розписка відповідача від 16.03.2009 року. З моменту підписання акту прийому-передачі від 16.03.2009 року відповідач за первісним позовом фактично користувався обєктом, що підтверджується і поясненнями позивача.

На думку суду, дані письмові докази і факти є підтвердженням тому, що сторони досягли домовленості щодо предмета та ціни договору купівлі - продажу.

Оцінюючи зібрані письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що між сторонами фактично відбулося часткове, точніше, в більшій частині, виконання спірного договору купівлі-продажу, оскільки продавець передав покупцеві обєкт, а той прийняв його та сплатив відповідну грошову суму, що становить більше 50% договірної ціни.

Оскільки незважаючи на виконання умов договору позивач за первісним позовом ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд визнає його дійсним.

У даному випадку суд вирішив, що такий висновок є обґрунтованим, законним і справедливим та виходить з положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд.

Частина 2 ст. 220 ЦК не вимагає наступного нотаріального посвідчення договору, якщо його дійсність визнана судом.

Оскільки дійсність договору визнається даним рішенням суду, то враховуючи зазначені положення матеріального закону та приписи ч.6 ст.4 ГПК України, суд визнав датою укладення договору день набрання рішенням суду законної сили, якщо рішення не буде оскаржене в апеляційну інстанцію або у випадку оскарження дата, визначена у відповідності до процесуального законодавства України.).

Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір про право, суд вважає обґрунтованим звернення позивача за судовим захистом свого цивільного права на підставі статей 15, 16, ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Правом власності є право особи на річ (майно) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності , яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.(ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна (ст.317 ЦК України).

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 ЦК України

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ст.318 ЦК України)

Власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії , які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду права, свободам та гідності, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності .

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Особливості здійснення права власності на національні , культурні та історичні цінності встановлюються законом (ст.319 ЦК України).

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності , крім випадків , встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст.320 ЦК України)

Право власності е непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку установлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості , крім випадків , встановлених частиною другою ст.353 ЦК України . ( ст. 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах , що не заборонені законом , зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.(ст.328 ЦК України).

Право власності на нову річ , яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила ) річ зі своїх матеріалів на підставі договору , є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва(створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації , право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації , право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва , право власності на який реєструється органом , що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів , що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна , проектно - кошторисної документації, а також документів , що містять опис об'єкта незавершеного будівництва (ст.331 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі , обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом , який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості , ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом . (ст. 182 ЦК України)

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в силу ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за первісним позовом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 182, ч.2 ст.220, ст. ст. 316, 317, 318, 319, 320, 321, 328, 331 , ч. 1 ст. 638, ст. ст. 655, 657, 658 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, ч.3 ст.17, 22, 33, 44, 49, 60, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати дійсним договір № 10/3-9 купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62, загальною площею 6562,3 кв.м, і складається з: Г-зерноскладу № 1, Д зерноскладу № 2, Ж зерноскладу №3, А-прохідної, Н-свинарника, Л-бичатника, Р-конюшні, В-лабораторії, З-пождепо, К-бойні, І-навісу, М-навісу, П-навісу, Б-автовагової, О-складу кормів, Т-вбиральні, укладений 16 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи»та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2.

4. Визнати за субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 право власності на комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62, загальною площею 6562,3 кв.м, і складається з: Г-зерноскладу № 1, Д зерноскладу № 2, Ж зерноскладу №3, А-прохідної, Н-свинарника, Л-бичатника, Р-конюшні, В-лабораторії, З-пождепо, К-бойні, І-навісу, М-навісу, П-навісу, Б-автовагової, О-складу кормів, Т-вбиральні, як належним власником .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові перспективи»фактична адреса: 35600, м. Дубно, пров. Вузький, 2/2 , код ЄДРПОУ 33095450 на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 2073 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 06 травня 2009 року через місцевий господарський суд.

7. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя