Ухвала суду № 64114869, 11.01.2017, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/69/17

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

11.01.2017 р. смт. Ярмолинці

Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Соловйов А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з квартири, -

встановив:

10.01.2017 р. до Ярмолинецького районного суду надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з квартири у м. Камянець Подільський, АДРЕСА_1. Заява подана із посиланням на ст. 154 ЦПК України, - скасування судом вжитих ним заходів забезпечення позову, однак мотивована незаконністю самої ухвали суду про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що заявник є власником спірної квартири на підставі договору дарування, посвідченого нотаріально 24.12.2002 р., у той час як ухвала про забезпечення позову була постановлена 18.02.2003 р. і при цьому у справі, по якій заявник не була стороною.

Згідно із ч. ч. 3 - 5 ст. 154 ЦПК України, які поширюються на спірні відносини в силу п. 6 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України і на які посилається заявник, передбачено порядок та можливість скасування заходів забезпечення позову за заявою лише особи, щодо якої було вжито заходи забезпечення позову і лише під час розгляду справи. Натомість, з матеріалів заяви вбачається, що провадження у справі було закінчено із ухваленням остаточного судового рішення, яке набрало законної сили 09.08.2004 р.

П. п. 1, 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачають, що особа, не залучена до участі у справі і яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відтак, вирішення порушеного заявником питання здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Пункт 2 вказаної постанови передбачає, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Зі змісту заяви вбачається, що відомості про зазначених осіб (окрім заявника) у ній не зазначені, чим порушено вимоги п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.

Заявником сплачено судовий збір у розмірі 275,60 грн., що не відповідає вимогам, визначеним ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання заяви. Зазначена норма у відповідній редакції передбачає сплату судового збору фізичною особою у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що за єдину заявлену заявником вимогу становитиме 551,20 грн. Таким чином, заявником не дотримано вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви документу, що підтверджує належну і у належному розмірі сплату судового збору.

При цьому, якщо заявник на виконання вимог п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 р. вирішить скористатись своїм правом та збільшити позовні вимоги вимогою про визнання права власності на спірне майно, у порядку п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України заявникові слід буде вказати ціну позову та додатково сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі, обчисленому виходячи з ціни позову та вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

При поданні позовної заяви, в залежності від змісту остаточних позовних вимог та підстав позову слід враховувати й інші вимоги ЦПК України, зокрема, ч. 2 ст. 114 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 120 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Однак, заява із додатками подана в одному примірнику.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи наведене, заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк на усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. ст. 7, 119, 120, 121, 209, 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з квартири залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 на усунення недоліків пятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У випадку не усунення недоліків у вказаний строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького райсуду А.В.Соловйов