Ухвала суду № 64114066, 12.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5653/16 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/795/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за участі секретаря: Куцика І.Б.,

з участю: представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради Шаровський Р.М., третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс", третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним наказу та свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у вищезгаданій цивільній справі.

Ухвалу суду оскаржив позивач Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позовна заява Залізничної районної адміністрації подана не на реалізацію владних управлінських функцій, а в зв'язку з порушенням права спільної сумісної власності на спільне майно в багатоквартирному будинку, порушення вимог Житлового кодексу України, Правил утримання будинків та прибудинкових територій та Правил користування будинками, що випливає з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві.

Просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради Шаровський Р.М., третьої особи - ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 п.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання.

Встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорс", третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним наказу та свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора у зв'язку з тим, що зазначені вимоги підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, зокрема вимога позивача про скасування рішення державного реєстратора є похідною від вимоги про визнання протиправним наказу управління комунальної власності та скасування свідоцтва про право власності, а тому не може розглядатися окремо в порядку цивільного судочинства.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм процесуального права.

Як передбачено п.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1. ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі п.1.ч.2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Встановлено, що в жовтні 2016 року Залізнична районна адміністрація звернулась до суду з вказаним вище позовом та просила визнати протиправним наказ №920-НЖ-3 від 16 квітня 2009 року управління комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради "Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1" та скасувати видане на його підставі свідоцтво про право власності від 16 квітня 2009 року на нежитлові приміщення на АДРЕСА_2 скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Магировської О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28451355 від 25.02.2016 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що управлінням комунальної власності при видачі наказу про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 не враховано, що приміщення №4 - коридор пл. 4,7 кв.м є у спільній сумісній власності всіх мешканців будинку і дозвіл на його реконструкцію не породжує права власності. Згоду на оформлення права власності на вказаний коридор мешканці не надавали, а тому такий наказ в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення коридору є неправомірним, тому що прийнятий з порушенням прав співвласників будинку.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно п. 27 цієї ж Постанови свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Відтак, незважаючи на те, що позивачем у даній справі є суб'єкт владних повноважень, а саме - Залізнична районна адміністрація, наведений спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільних правовідносин і згідно з підставами та предметом позову стосується захисту прав спільної сумісної власності мешканців на майно в багатоквартирному будинку.

При цьому між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору як підпорядкування одного учасника відносин іншому.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження по справі на підставі п.1.ч.2 ст.122 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку що прийнята з порушенням вимог процесуального закону ухвала суду першої інстанції, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі згідно із положеннями ст.311 ЦПК України залишатись в законній силі не може й підлягає скасуванню із направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 2 п.4 ст. 307, п.3 ч.1 ст.312, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.