Ухвала суду № 64112132, 12.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4387/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Мацунича М.В., Кондора Р.Ю.

секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення договору за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із даним позовом, мотивуючи його тим, що 07.08.2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 164 000,00 грн., що було еквівалентно 20 500,00 доларів США та зобов'язалася повернути їх, що підтверджується розпискою.

Однак, після настання узгодженої між сторонами дати сплати грошового зобов'язання і з часу подання позову, відповідач грошові кошти не повернув та позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поруки у розмірі 291 582,12 грн., яка складається із 164 000,00 грн. - основного боргу, 75 117,12 грн. - інфляційних витрат, 4 906,72 грн. - 3% річних, суму відсотків по обліковій ставці НБУ - 47 558,28 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 291 582,12 грн. та судовий збір у розмірі 2 916,00 грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як між сторонами не укладався договір позики, а кошти за їх домовленістю повинні були бути вкладені в ремонт та реконструкцію торгівельного павільйону, в якому нею здійснювалася підприємницька діяльність, з метою влаштування в ньому кафе-бар, що нею і було зроблено.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, позивачу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що 7.08.2013 року між сторонами була укладена розписка, згідно якої, ОСОБА_1 «утримала» від ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 164 000,00 грн., що становить еквівалент 20 500 доларів на будівництво-ремонт, на закупку товару кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Грошові кошти, у розмірі 164 000,00 грн. позивачем було передано відповідачу і такі нею отримано, про що свідчить розписка ОСОБА_1

Позивач, 03.04.2014 року звернувся із письмовою вимогою до відповідача про повернення коштів, яка отримана чоловіком ОСОБА_1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду такої якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцеві визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судова колегія констатує, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, так як такий укладений у письмовій формі, грошові кошти позивачем передано і такі отримані відповідачем, про що свідчить розписка надана нею.

Заперечення ОСОБА_1, що такі кошти були отримані у зв'язку із пропозицією позивача її чоловікові про спільну діяльність і позивач частково вкладає кошти в ремонт та реконструкцію торгівельного павільйону, в якому відповідач здійснювала підприємницьку діяльність, з метою влаштування у ньому кафе-бар та ними спільно було переобладнано кафе, закуплено обладнання та відповідний товар, судовою колегію не може бути взято до уваги, оскільки відповідачем не представлено доказів, які стверджують дані обставини.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу індексації за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період із моменту пред'явлення вимоги про повернення коштів - 12.04.2014 року на час звернення в суд із позовом по 15.04.2015 року у розмірі 4 906,72 грн. та індексі інфляції в розмірі 75 117,12 грн. та проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ у розмірі - 47 558,28 грн. підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Судові витрати, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, судом першої інстанції визначено у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: