Вирок № 64111732, 16.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/4/2017(м)

0506/6412/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

судді-доповідача Демяносова О.В.,

суддів: Топчій Т.В.,

Свіягіної І.М.,

при секретарі судового засідання Папакіній К.Ю.,

за участю: прокурора Сухарєвої О.В.,

засудженого ОСОБА_3

та його захисника ОСОБА_4,

потерпілих: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представника цивільного відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, цивільного відповідача в особі директора ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_9, прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 07 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Серебрянка Артемівського району Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

засудженого за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 судові витрати на користь: Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз - 4168,40 грн., Волноваської Центральної районної лікарні - 2795,28 грн.

Стягнуто з ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» на користь:

- потерпілого ОСОБА_11 у рахунок відшкодування витрат на лікування - 2100 грн., моральної шкоди - 2500 грн., витрат на правову допомогу - 7600 грн.;

- потерпілого ОСОБА_5 у рахунок відшкодування майнової шкоди - 49184 грн., моральної шкоди - 25000 грн., витрат на правову допомогу - 1000 грн.;

- потерпілої ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 25000 грн.;

- потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15000 грн.

Вирішено питання про речові докази,

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 08 вересня 2012 року приблизно о 21.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і стомлення, керуючи належним публічному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (далі за текстом - ПАТ «ВВК») технічно справним автомобілем марки Toyota Camry (реєстраційний номер НОМЕР_1) та рухаючись по вул. Островського у смт Володимирівці Волноваського району Донецької області, з боку с. Благодатного в напрямку с. Нікольського того ж району та області, всупереч вимогам п.п.1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», «б», 10.1, 10.5, 11.2 та 12.1 Правил дорожнього руху України (далі за текстом - ПДР України), виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ 110206» (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_12, в результаті чого пасажир автомобіля під керуванням останнього - ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Після цього ОСОБА_3 в порушення вимог п.2.10 ПДР України продовжив свій рух у напрямку с. Нікольського.

У цей час у зустрічному напрямку по правій полосі руху проїзної частини по вул. Радянській у смт Володимирівці з боку с. Нікольського в напрямку с. Благодатного вказаного району та області рухався автомобіль Ford Granada (реєстраційний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_13

Під час руху по вказаній вулиці, ОСОБА_3, наближаючись до її перехрестя з пров. Щорса у смт Володимирівці, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», «б», 10.1 та 11.2 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_13, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.

Не погодившись із вироком суду, потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, цивільним відповідачем в особі директора ПАТ «ВВК» ОСОБА_9, прокурором, приймаючим участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 надані апеляційні скарги.

За змістом апеляції потерпілі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, в частині цивільного позову, невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, просять вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного судом покарання та цивільного позову, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити більш суворе покарання, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а також стягнути з ПАТ «ВВК» на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. на кожну особу-потерпілого. В обґрунтування доводів апелянти вказали, що суд при призначенні покарання не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, однобічно, формально і занадто м'яко підійшов до вирішення питання про обрання міри покарання та подальшого його пом'якшення. Крім того, місцевий суд не мотивував часткове задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди, обмежившись лише одним загальним формулюванням.

Цивільний відповідач в своїй апеляції просить вирок суду в частині цивільного позову змінити, у зв'язку з однобічністю і неповнотою слідства та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи; зменшити розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з ПАТ «ВВК» на 44996 грн. (витрати, пов'язані з похованням загиблого); стягнути з ПАТ «ВВК» на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 4188 грн., моральної шкоди - 25000 грн., витрат на правову допомогу - 1000 грн. ОСОБА_12 обґрунтував свої вимоги тим, що наданий потерпілим «Документ», ані за формою, ані за змістом не є розрахунковим документом, не встановлено його походження, з його змісту не вбачається, які саме товари та на яку суму здійснювалась закупівля. Вказує, що позивачі в обґрунтування своїх витрат на виготовлення та встановлення не надали докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити граничну вартість пам'ятника та перевірити обґрунтованість заявлених майновий вимог.

Прокурор в своїй апеляції та доповненні до неї просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки. В обґрунтування вимог апеляції прокурор зазначив, що з урахуванням всіх обставин справи, зокрема й того, що вчинений засудженим злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 занадто м'яке покарання, яке не відповідає меті виправлення і попередження вчинення засудженим нових злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу на підтримання своїх апеляційних скарг:

прокурора, яка просила скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки;

засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які заперечували відносно задоволення апеляцій потерпілих, цивільного відповідача та прокурора, просили вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований, залишити без зміни;

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які просили вирок суду першої інстанції в частині призначеного судом покарання та цивільного позову скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити більш суворе покарання, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а також стягнути з ПАТ «ВВК» на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. на кожну особу-потерпілого; також просили апеляцію представника цивільного відповідача залишити без задоволення;

представника цивільного відповідача ПАТ «ВВК» ОСОБА_9 - ОСОБА_8, який просив вирок суду першої інстанції змінити, зменшити розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з ПАТ «ВВК» на 44996 грн.; стягнути з ПАТ «ВВК» на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 4188 грн., моральної шкоди - 25000 грн., витрат на правову допомогу - 1000 грн.;

перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційних скарг учасників судового процесу в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілих підлягають задоволенню, а апеляція цивільного відповідача повинна бути залишена без задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 визнав свою вину у скоєному злочині та підтвердив обставини справи, детально викладені у вироку, а також зазначив, що він намагався відшкодувати потерпілим моральні та майнові збитки, перерахувавши їм переказ кожному по 10000 грн. Однак, останні відмовились отримувати відшкодовану суму перерахованих коштів.

Згідно ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції, тобто стосовно міри покарання, призначеної ОСОБА_3 та вирішення цивільного позову, оскільки доведеність вини засудженого та правильність юридичної кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України ніким не оспорюється.

Колегією суддів при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при обставинах, наведених у вироку, підтверджується усіма зібраними та ретельно проаналізованими доказами, яким дано остаточну юридичну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, і яка ніким не оспорюється.

Що стосується покарання, то відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшуються і обтяжують покарання.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Цих вимог суд при призначенні ОСОБА_3 покарання і при звільненні від його відбування з випробування на підставі ст.75 КК України належним чином не виконав і, зокрема, не в повній мірі врахував та оцінив ступінь тяжкості злочину, його наслідки та особу винного.

За змістом ст.75 КК України при звільненні засудженого від відбування покарання суд має враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, що дають підстави вважати можливим виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженому із застосуванням ст. 75 КК України та, призначаючи йому покарання не пов'язане з реальним відбуванням покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні малолітню дитину.

Разом з тим, місцевий суд, на думку колегії суддів, формально пославшись на ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставину, що обтяжує покарання, але фактично їх не врахував, безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, тобто прийняв явно несправедливе в силу м'якості рішення.

Так, згідно вироку суду ОСОБА_3 вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в результаті якого потерпілому ОСОБА_11 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а потерпілий ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньою причиною, яка призвела до скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, стала ціла низка грубих порушень ПДР. Також, ОСОБА_3 потрапивши у ДТП за участю потерпілого ОСОБА_11, не зупинився, залишив місце пригоди, продовжив рух далі і, як наслідок, допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_13, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.

Більш того, суд першої інстанції хоча і визнав обставиною, яка обтяжує покарання засудженого вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, проте не врахував належним чином цю обставину при вирішенні питання про те, чи повинен ОСОБА_3 відбувати призначене йому покарання у виді позбавлення волі, яке до речі пов'язане з ізоляцією від суспільства, а не навпаки, як зазначено у вироку суду.

Колегія суддів враховує також і той факт, що засуджений тривалий час переховувався від суду і був затриманий правоохоронними органами більш ніж через два роки після винесення колегією суддів ухвали про розшук ОСОБА_3

Наведені обставини дають підставі для висновку про те, що застосування до ОСОБА_3 ст.75 КК України є несправедливим і не може бути визнане законним і обґрунтованим.

Вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена ОСОБА_3 і чи повинен він її відбувати, колегія суддів, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, у тому числі і ті, на які суд першої інстанції послався у своєму вироку.

Приймаючи до уваги вище наведені обставини, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням додаткового покарання.

Водночас, що стосується строку позбавлення ОСОБА_3 волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, то, на думку колегії суддів, мета його покарання може бути досягнута шляхом призначення реального покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Стосовно рішення суду в частині відшкодування на користь потерпілих завданої шкоди, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.328 КПК України та роз'яснень, викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.

Вказані норми кримінально-процесуального закону та роз'яснення Пленуму ВС України судом дотримані не в повному обсязі.

Розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд оцінив відповідно у 25000 грн., 25000 грн., 15000 грн.

Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру відшкодування потерпілим моральної шкоди, суд виходив з тяжкості заподіяних страждань і наслідків, що в результаті настали - у виді смерть ОСОБА_13

Між тим, суд не врахував в достатній мірі доводи потерпілих про тяжкість спричиненої їм моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що діями ОСОБА_3 потерпілим спричинена невиправна шкода - внаслідок ДТП водій автомобіля Ford Granada ОСОБА_13 зазнав тяжких тілесних ушкоджень від яких помер, що, в свою чергу, спричинило і продовжує спричиняти потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральні страждання, негативно впливає на спосіб життя.

На засадах розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілих у зв'язку з втратою сина та брата, істотність вимушених змін у їх життєвому укладі, колегія суддів вважає, що стягнутий розмір грошової компенсації є недостатнім.

Тому колегія суддів вважає, що обраний місцевим судом обсяг відшкодування моральної шкоди не відповідає тяжкості спричиненої моральної шкоди.

Потерпілими заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. на кожну особу, колегія суддів вважає, що сума відшкодування саме у розмірі 30000 грн. буде обґрунтованою і справедливою.

Щодо доводів цивільного відповідача про необґрунтоване стягнення з ПАТ «ВВК» витрат, пов'язаних з похованням загиблого в сумі 44996 грн., колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підтвердження зазначених витрат потерпілі надали до свого цивільного позову документи, які містять відомості про придбані матеріальні цінності та оплату, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснили платежі СПД ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 на суми 31996 грн. та 13000 грн. за виготовлення, встановлення пам'ятника та за продовольчі товари на поминальний обід.

З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що доводи цивільного відповідача в цій частині є необґрунтованими, а відшкодування саме шкоди в сукупній сумі 44996 грн. підтверджені належними документами, є справедливим і розумним.

Разом з тим, колегія суддів роз'яснює, що в порядку ст. 1191 ЦК України ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а саме до обвинуваченого ОСОБА_3 у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 01 жовтня 2016 року по 16 січня 2017 року включно, тобто з моменту його затримання до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 367, 372, 378 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів, -

з а с у д и л а:

апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 та потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, задовольнити, апеляцію цивільного відповідача в особі директора ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 07 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасувати.

Ухвалити у справі свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_5 - 30000 грн., ОСОБА_6 - 30000 грн., ОСОБА_7 - 30000 грн.

Строк відбуванням основного покарання обчислювати ОСОБА_3 з моменту його затримання, тобто з 01 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цієї кримінальної справи з 01 жовтня 2016 року по 16 січня 2017 року включно з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

_____ ______ ____

О.В.Демяносов Т.В.Топчій І.М.Свіягіна