Постанова № 64110299, 17.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/3575/16-п Головуючий у 1 інстанції Ільченко О. І. Провадження № 33/795/39/2017 Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року місто Чернігів

апеляційний суд Чернігівської області в складі:

судді апеляційного суду Шахової О.Г., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, інваліда 3 групи, працюючого заступником головного лікаря з економічних питань Прилуцької центральної районної лікарні,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Як встановив суд, 18 листопада 2016 року, близько 20-10 год. в с. Заїзд Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-2101», д.н.з НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), проходити медичний огляд на стан сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності та вимогам ст. 130, 266 КУпАП, Постанови КМУ № 1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Вказує, що спиртні напої не вживав, від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся. Всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, протокол складений без участі свідків, зі змістом протоколу його не знайомили, надати пояснення та підписати протокол йому можливості не надали. Зазначає, що свідок ОСОБА_2 та інспектор Круш Ю.І. є друзями, що виключає участь свідка ОСОБА_2 у даній справі. Крім того, при стягнення з нього судового збору судом не враховано, що він являється інвалідом 3 групи.

Заслухавши апелянта, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши її доводи, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу та просив закрити провадження по справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. По суті правопорушення показав, що в той день спиртні напої не вживав, транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не керував. На його прохання пройти огляд на місці працівники поліції відмовили. Ніяких протоколів він не підписував, і в присутності свідків ні в чому не відмовлявся. Про існування протоколу про адміністративне правопорушення дізнався лише 21.11.2016 року у приміщенні поліції.

Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду в якості свідка поліцейський Прилуцького ВП ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_3 пояснив, що 18.11.2016 року ним був зупинений автомобіль «ВАЗ», водій якого перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, їхати до лікарні на освідування та від дачі письмових пояснень і підпису у протоколі відмовився в присутності понятих.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах і є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні суду першої інстанції допитаний в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що в його присутності ОСОБА_1 відмовився їхати до лікарні та проходити відповідний огляд на стан вживання спиртних напоїв, а так само відмовився від підписання складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 2) ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Згідно відеозапису події від 18.11.2016 року на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Також з даного відеозапису вбачається наявність ознак сп'яніння у водія, що свідчить про законність зупинки поліцейським даного автотранспорту.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність, окрім іншого, настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до вимог ст. 256, 266 КУпАП та Постанови КМУ № 1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», дії працівників поліції в даному випадку не суперечили вимогам вище вказаних норм закону, тому твердження апелянта в цій частині апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно послався на пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також те, що ОСОБА_2 не може бути свідком, так як є товаришем інспектора поліції, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 272 КУпАП, свідком у справі про адміністративні правопорушення може бути кожна особа, якій відомі які-небуть обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Згідно вимог, викладених у статтях 245, 280, 283 КУпАП, обставини правопорушення судом повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Судовий розгляд даної адміністративної справи судом першої інстанції відбувся з додержанням вказаних норм законодавства, всебічно, повно і об'єктивно.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року інваліди 3 групи від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях не звільняються, тому рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 судового збору є обґрунтованим, а твердження апелянта в цій частині не заслуговує на увагу.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. Г. Шахова