Рішення № 64104053, 17.01.2017, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1524/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Шевчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що їй на праві особистої приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). Окрім неї, в будинку проживає її дочка, ОСОБА_2 (далі - відповідач), яка впродовж тривалого періоду часу систематично порушує правила співжиття (стукає дверима в будинку, псує майно, вчиняє сварки, виганяє з дому, погрожує застосувати насильство), роблячи неможливим для позивача проживання з нею в одному будинку. Позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування з проханням вжити до ОСОБА_2 заходів впливу, проте проведена ними робота не змінила поведінку відповідача, що стало приводом для звернення до суду за захистом порушених прав. У зв'язку з цим, вона просить суд виселити ОСОБА_2 з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити з підстав, що в ньому наведені.

Відповідач подала до суду письмові заперечення (а.с. 53-55) в яких вказала на необґрунтованість заявлених вимог. В судовому засіданні відповідач пояснила суду, що скарги позивача на її поведінку є необґрунтованими, оскільки обумовлені особистим неприязним відношенням, що пов'язано з веденням окремого господарства та бюджету сім`ї, які раніше з позивачем були спільні. У зв'язку з цим відповідач вважає, що підстав для її виселення не має.

Представник відповідача просила суд в задоволенні позову відмовити вказавши на необґрунтованість заявлених вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7, 8).

Окрім позивача в будинку зареєстрована її дочка, ОСОБА_2, що підтверджується даними в довідці виконкому Новоприлуцької сільської ради від 28.07.2016 року за № 612 (а.с. 35).

Відповідно до частини 1 статті 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК).

Статтею 156 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

При вселені ОСОБА_2 в житловий будинок належний позивачу, угоду про порядок користування цим приміщенням сторони не уклали. За таких обставин суд вважає, що відповідач, будучи членом сім`ї власника жилого будинку, вправі користуватися вказаним приміщенням нарівні з власником.

Зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно позивача протиправні дії, чинить перешкоди в користуванні житловим будинком, чим створює ОСОБА_1 нестерпні для життя умови. На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, результати розгляду її звернень до органу місцевого самоврядування (а.с. 13-18), а також перевірок правоохоронних органів, які були проведені за зверненнями позивача щодо протиправної поведінки ОСОБА_2 (а.с. 21-29, 123-156).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, вказали на те, що ОСОБА_1 перебуває в неприязних відносинах зі своєю дочкою - ОСОБА_2, яка проживає разом із своєю сім`єю в будинку позивача.

Дослідивши зазначені матеріали суд встановив, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась (а.с. 15-19) до голови Новоприлуцької сільської ради зі скаргами на протиправні дії ОСОБА_2, яка висловлювала в її адресу образливі слова, погрози, псувала майно. За результатами їх розгляду голова сільської ради спільно з дільничним інспектором проводили їх розгляд з виїздом на місце.

За результатами розгляду звернень ОСОБА_1 щодо протиправної поведінки ОСОБА_2, остання ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягувалася. Рішення, дії чи бездіяльність правоохоронних органів з приводу результатів проведених перевірок позивач не оскаржувала.

Встановлені судом обставини спростовують доводи позивача щодо систематичного вчинення відповідачем відносно позивача протиправних дій.

Відповідно до частини 3 статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Зі змісту ст. 157 ЖК УРСР слідує, що членів сім'ї власники житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст. 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення (ч.1 статті 116 ЖК УРСР).

З зазначеного слідує, що виселення вказаних у статті 116 ЖК УРСР осіб без надання іншого жилого приміщення є санкція за скоєне правопорушення. У всіх випадках до винних осіб повинні попередньо вживатись заходи попередження.

Під заходами запобігання і громадського впливу маються на увазі, зокрема попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України").

В матеріалах справи міститься попередження старшого інспектора Липовецького ВП Березюка О.А. від 16.07.2016 року (а.с. 126), яке адресоване ОСОБА_2, при цьому підстави його застосування до особи в ньому не зазначені. З досліджених матеріалів слідує (а.с. 123-125), що попередження винесено за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.07.2016 року до Липовецького ВП з приводу протиправної поведінки ОСОБА_2, факт якої не знайшов свого підтвердження про що вказано у висновку (а.с. 127). Отже, попередження винесено до ОСОБА_2 безпідставно, а тому не може бути прийнято судом до уваги як доказ застосування заходів попередження.

Інших доказів того, що до відповідача у встановленому порядку застосовувалися відповідними органами заходи запобігання, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд вважає позов необґрунтованим, з огляду на що в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.І. Стадник