Рішення № 64103699, 11.01.2017, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/732/16-ц

Провадження № 2/550/9/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А., при секретарі судового засідання Бондаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінило найменування на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що 18.12.2006 р. між Банком та відповідачем був укладений договір № б/н, згідно з яким Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своє зобов'язання по поверненню кредиту відповідач повністю не виконав та має заборгованість в розмірі 34 876 грн. 81 коп., яку просять стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, повідомивши, що вона дійсно є клієнтом Банку і отримала у Банку кредитну картку, якою користується. 16.04.2014 р. на її мобільний телефон зателефонував раніше невідомий їй чоловік, якій повідомив, що він в Інтернеті прочитав оголошення відповідача про продаж рушників і має намір придбати декілька штук. Вона погодилась на цю пропозицію, вони узгодили ціну рушників і чоловік запропонував зразу перерахувати їй кошти за рушники на її кредитну картку. Для перерахування коштів він запропонував їй підійти до банкомату, продиктувати йому номер її картки та вставити її в банкомат. Вона продиктувала йому номер своєї кредитної картки, після чого вставила її в банкомат і активізувала картку шляхом введенні ПІН-коду картки і виконала інші вказівки незнайомця, який, з його слів, не міг активізувати свою кредитну картку. Через деякий час на її телефон надійшло повідомлення, що з її картки знято грошові кошти в розмірі 6 565 грн. та комісія в розмірі 262 грн. 60 коп. Вона зателефонувала незнайомцю, але його телефон не відповідав. Потім вона зателефонувала до оператора Банку і попросила заблокувати її картку та проведення даної операції, але у цьому їй було відмовлено, бо гроші з картки були вже зняти. Після цього вона звернулась до міліції, де написала письмову заяву, і зараз поліція проводить розслідування за її заявою. Просила в задоволенні позову відмовити, т.я кошти з її кредитної карти були зняти шахрайським шляхом.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Статтею 10 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 18.12.2006 р. ОСОБА_1, ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, підписавши Заяву, отримала у Банку кредитну картку, яка прив'язана до її карткового рахунку, відповідно до тарифів якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

10.05.2011 р. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Кредитка «Універсальна». Підписавши дану анкету-заяву, в якій відповідач зазначила, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05.03.2010 р. № СП-2010-256 (надалі - Умови і правила надання банківських послуг), а також з Тарифами, які надані їй для ознайомлення у письмовій формі, та які разом з Пам'яткою клієнта становлять між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі: надав відповідачу кредитну картку (03.01.2013 р. відповідачу була видана нова кредитна картка/рахунок НОМЕР_1 з терміном дії до 11/15) і кредит у розмірі, встановленому домовленістю сторін у виді кредитного ліміту, якій декілька разів змінювався та з 18.01.2013 р. був встановлений у розмірі 10 000 грн.

16.04.2014 р. о 15 год. 09 хв. через банкомат Банку в смт. Чутове, вул. Перемоги, 4, був проведений переказ грошових коштів у розмірі 6 565 грн. з належної відповідачу кредитної картки НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2, в підтвердження чого банкомат видав відповідачу чек № 12375474541 (а.с. 124, 157), згідно з яким 16.04.2014 р. р. о 15 год. 09 хв. через банкомат Банку термінал cap 1879 за адресою Pobedy str. 4, була проведена операція переказу 6 565 грн. з кредитної картки НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2, код авторизації 889042, що також підтверджується довідкою Банку від 22.04.2014 р. № 678628 за період з 15.04.2014 -16.04.2014, згідно з якою 16.04.2014 р. з картки НОМЕР_1 була проведена операція по переказу на картку через банкомат ПриватБанку Чутове, вул. Перемоги, 4, суми у валюті операції в розмірі 6 827 грн. 60 коп., з яких 6 565 грн. сума у валюті картки та 262 грн. 60 коп. сума комісії (а.с. 156) та довідкою Банку від 07.11.2016 р. № 20.1.0.0.0/7-20161101/1059, відповідно до якої згідно з виписками 16.04.2014 р. за допомогою введення картки в банкомат та введення ПІН-коду (банкомат 1879, смт. Чутове Полтавської області, вул. Перемоги, 4, відділення банку) була проведена операція по переказу коштів на іншу карту (а.с. 123).

16.04.2014 р. відповідач звернулась до Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області із заявою, в якій просила розшукати та притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 16.04.2014 р. близько 15 год. з належної їй кредитної картки ПриватБанку шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 6 565 грн. В той же день інформація про це кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12014170350000245 за ст. 190 ч. 1 КК України і на час розгляду даної цивільної справи проводиться досудове розслідування.

Посилання відповідача на те, що з її карткового рахунку 16.04.2014 р. без її відому та згоди були викрадені кошти у розмірі 6 565 грн., за яку Банком була списана комісія у розмірі 262 грн. 60 коп., і вказана обставина повинна бути підставою для відмови у позові, суд не може прийняти до уваги, виходячи із наступного.

Відповідач не надала суду доказів того, що вона 16.04.2014 р. о 15 год. 09 хв. не проводила переказу грошових коштів з належної їй кредитної картки НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2, та її твердженні спростовується чеком № 12375474541 (а.с. 124, 157), який був їй виданий банкоматом після того, як вона близько 15 год. 09 хв. 16.04.2014 р. вставила в банкомат належну їй кредитну картку НОМЕР_1, авторизувала її шляхом введення ПІН-коду та вчинила дії, в наслідок яких через банкомат була проведена операція по переказу грошових коштів із зазначеної кредитної картки на кредитну картку НОМЕР_2 в розмірі 6 565 грн. та Банком була знята комісія в розмірі 262 грн. 60 коп.

Доказів телефонних звернень відповідача до оператора Банку суду не надано.

29.04.2014 р. відповідач звернулась з письмовою заявою від 29.04.2014 р. до Банку, в якій просила зупинити всі фінансові дії - виплату та нарахування відсотків на суму 6 827 грн. 60 коп. по кредитній картці НОМЕР_1 у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом шахрайства.

Банк у своїй відповіді від 30.04.2014 р. відмовив у задоволенні заяви відповідача, повідомивши, що умовами кредитного договору та чинними нормами законодавства не передбачено підстав для задоволення таких вимог.

На письмові звернення відповідача від 30.04.2014 р. з проханням до Банку зупинити нарахування відсотків за кредитом останній 06.05.2014 р. наддав відповіді, що Банком не передбачена технологія зупинки нарахування відсотків за кредитами.

Одночасно суд звертає увагу на те, що пункт 1.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 83) наголошує, що Клієнт зобов'язаний не передавати Карти, стикер PayPass, ПІН-и третім особам, та не використовувати Карти, стикер PayPass або нанесені на них дані в цілях, не передбачених даним Договором або суперечать діючому законодавству.

Відповідно до п. 1.1.5.5. Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 89), Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта картки, карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват-24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відома іншим особам внаслідок несумісного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.

Згідно з пунктом 1.1.5.13 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 89), Клієнт несе відповідальність у повному об'ємі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування карти/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

У пункті 1.1.5.14 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 89) зазначено, що Клієнт несе відповідальність за всі операції, які проводить у підрозділах Банку, через обладнання самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених даними Умовами засобів ідентифікації та аудентифікації.

Пунктами 1.1.5.29 та 2.1.1.7.4 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 90, 99) визначено, що Держатель несе відповідальність за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Держателя картки про блокування коштів на Картрахунку й за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до часу постановки карті у СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пояснень відповідача 16.04.2014 р. вона по телефону повідомила невідомому їй чоловіку номер її кредитної картки, після чого вставила її в банкомат, авторизувала її шляхом введенні ПІН-коду, та виконала інші дії, внаслідок чого банкомат видав їй чек, згідно з яким через банкомат Банку був проведений переказ грошових коштів у розмірі 6 565 грн. з належної їй кредитної картки НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2, що свідчить про порушення відповідачем п. 1.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг - передачу третій особі нанесеного на кредитну картку номеру картки.

Отже відповідачем були порушені вимоги пунктів 6.1, 8.1 та 8.3 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 13) , за змістом яких клієнт зобов'язаний не передавати Карти, ПІН-и третім особам, не використовувати Карти або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором або таких, що суперечать діючому законодавству. Держатель несе відповідальність за операції, здійснені з Картами, в тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У випадку, якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картами або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в майбутньому. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжувалися правильним введенням ПІН-а.

Оскільки трансакція грошових коштів із кредитної картки на платіжну картку відповідачем була здійснена до повідомлення нею ПриватБанку про блокування коштів на рахунку, така трансакція можлива тільки шляхом авторизації, трансакція була проведена через мережу Інтернет по картах, прив'язаних до карткового рахунку Клієнта, грошові кошти вийшли із володіння відповідача тільки внаслідок порушення нею зобов'язань, згаданих вище положень Умов і правил надання банківських послуг, то її заперечення проти позову суд вважає неспроможними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України у справі № 6-71цс15, до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд вважає, що відповідач сама вчинила дії по переказу грошових коштів з належної їй кредитної картки на іншу картку та передала інформацію щодо номеру своєї картки третій особі.

Суд також вважає не заслуговуючими на увагу посилання відповідача на наявність кримінального провадження по факту протиправного заволодіння коштами з її карткового рахунку, так як наявність такого провадження не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки станом на момент розгляду справи не встановлена особа, яка має статус підозрюваної у вчиненні злочину та вказана особа до кримінальної відповідальності не притягнута. В разі встановлення органом досудового розслідування обставин, які будуть новими для цієї справи, ОСОБА_1 матиме право на звернення із заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 1054 та 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Стаття 536 ЦК України зазначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається .

При порушенні Клієнтом строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, Клієнт, згідно п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 13), зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач користувалась грошовими коштами, які знаходились на кредитній картці, а з 17.07.2014 р. перестала вносити кошти на погашення кредиту внаслідок чого станом на 30.06.2016 р. виникла прострочена заборгованість в розмірі 34 876 грн. 81 коп., яка складається з 7 289 грн. 57 коп. заборгованості за кредитом, 23 250 грн. 25 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 200 грн. заборгованості за пенею та комісією, та штрафу - 500 грн. (фіксована частина) та 1 636 грн. 99 коп. (процентна складова), яка і повинна бути стягнута з відповідача.

З відповідача повинні бути стягнути і судові витрати по справі.

До посилання відповідача на п.п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо наявності у договорі, укладеному між нею та Банком, умов, які є несправедливими, суд відноситься критично та звертає увагу на те, що ці обставини можуть бути вирішені судом у разі звернення ОСОБА_1 з окремим позовом до Банку.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 212-213, 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 527, 530, 536, 610, 613, 614, 626, 629, 634, 1954, 1055, 1056-1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 34 876 грн. 81 коп. та 1 378 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлений 16.01.2017 р.