Рішення № 64101765, 11.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1144/14-ц Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 34 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.

суддів: Косигіної Л.М., Худякова А.М.,

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант» в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант», за участю третьої особи ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідачів, в якому після збільшення позовних вимог просив стягнути на його користь з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальності у сумі 50000,00 грн; з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» 515112,77 грн на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 50000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на оплату правової допомоги у сумі 9969,95 грн.

Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до відповідачів, в якому після збільшення позовних вимог просив стягнути на його користь з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальності у сумі 50000,00 грн; з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» 82690,75 грн на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди повязаної зі знищенням автомобіля та його транспортуванням, 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на оплату правової допомоги у сумі 9969,95 грн.

Позивач ОСОБА_4 звернулась з позовом до відповідачів, в якому після збільшення позовних вимог просила стягнути з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» матеріальну шкоду в сумі 7795,00 грн та 13764,00 моральної шкоди; з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» на її користь 236236,00 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди та по 125000,00 грн моральної шкоди на користь дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 січня 2015 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 та ПП «Автотранспортна компанія «Гарант», провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»на користь ОСОБА_2 50 000,00 грн страхового відшкодування. Стягнуто з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 515 112,77 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, а всього 565 112,77 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь держави 551,20 грн судових витрат. Стягнуто з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» на користь держави 4134,00 грн судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»та «Автотранспортна компанія «Гарант»на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу по 4985,00 грн з кожного.

Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн страхового відшкодування. Стягнуто з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 82690,75 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, а всього 87690,75 грн. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь держави 551,20 грн судових витрат. Стягнуто з ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» на користь держави 1378,10 грн судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»та «Автотранспортна компанія «Гарант»на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу по 4985,00 грн з кожного.

Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»на користь ОСОБА_4 7795,00 грн матеріальної шкоди та 13764,00 грн моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія»на користь держави 1102,40 грн судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представником відповідача ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» подана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно було взято до уваги актуалізований висновок експертизи та видаткові накладні, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо розміру спричиненої шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як відсутні в рішенні і мотиви такого стягнення. Крім того, судом безпідставно не було взято до уваги ту обставину, що позивачі є фізичними особами-підприємцями, а тому підстав для стягнення на їх користь як фізичних осіб будь-якої шкоди у суду не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Задовольняючи позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПП «Автотранспортна компанія «Гарант», суд першої інстанції виходив із того, що з відповідачів на користь позивачів підлягає відшкодуванню вартість втраченого майна та спричинена у звязку з цим моральна шкодаув повному обсязі.

З даним висновком колегія суддів в повному обсязі погодитись не може, оскільки він зроблений всупереч ст. 213, 214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного зясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд приймає тільки ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 4Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року (далі - Постанова) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав, а згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166, п. 1 ч. 1 ст. 1188 майнова шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.ст. 22, 24 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що 23 липня 2013 близько 08 години 09 хвилин ОСОБА_5 керував технічно справним автопоїздом DAF-FT95XF д.н.з. АІ 8712 EC у складі із напівпричепом SCHMITZ-SKO 24 д.н.з. НОМЕР_1. Рухаючись вказаним транспортним засобом на 113км+128м автодороги Київ-Чоп зі сторони м. Києва в напрямку м. Житомира поблизу с. Козак Коростишівського району Житомирської області, ОСОБА_5 в порушення вимог п.2.3б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п.13.1 Правил, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, при наближенні до автомобіля НОМЕР_2, яким попереду у попутному напрямку керував ОСОБА_8, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в результаті чого передньою правою частиною кабіни свого автопоїзду скоїв зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля НОМЕР_3. В результаті зіткнення транспортні засоби з'їхали у правий кювет, де автомобіль НОМЕР_2 перекинувся. Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водію ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження, які є смертельними.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2014 року ОСОБА_5 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 червня 2014 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 звільнено обвинуваченого ОСОБА_5 від основного та додаткового покарання призначеного вищевказаним вироком Коростишівського райсуду Житомирської області.

Водій ОСОБА_5 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових правовідносинах з відповідачем ПП «Автотранспортна компанія «Гарант».

Автомобіль марки DAF-FT95XF д.н.з. АІ 8712 EC ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» був застрахований у ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» (а.с. 70, том 2).

З матеріалів справи вбачається і цей факт не заперечувався сторонами, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та продовжує здіснювати підприємницьку діяльність на сьогоднішній день (а.с. 254, зворот, 255, том 3). Згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 02 березня 2012 року ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 203-204, 252-254, том 3) та здійснював перевезення вантажу - акумуляторів, який був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, позивачем ОСОБА_2 (його представником) не надано, а судом не здобуто жодного належного та допустимого доказу на підтвердження розміру спричиненої шкоди внаслідок ДТП, що мала місце 23.07.2013 саме позивачу ОСОБА_2, як фізичній особі. Безпідставними є посилання представника позивача ОСОБА_2 на видаткові накладні, які містять інформацію про кількість та вартість акумуляторів станом на 22 липня 2013 року на загальну суму 69078,74 грн (а.с. 256-258, том 3) та рахунок-фактуру про вартість аналогічних акумуляторів станом на 12 лютого 2016 року на загальну суму 565111,93 грн (а.с. 108, том 2), оскільки вказані документи видані на імя ФОП ОСОБА_2 Позивач не довів, яким чином пошкодження вантажу акумуляторів, перевезення якого здійснював працівник ФОП, порушило чи обмежило його право, як фізичної особи. А тому необґрунтованим є рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» на користь ОСОБА_2, як фізичної особи, матеріальної шкоди на загальну суму 515 112,77 грн, повязаної у звязку з цим моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, а всього 565 112,77 грн та 4985,00 грн витрат на правову допомогу, а також 4134,00 грн судового збору на користь держави.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_9 до ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

З матеріалів справи вбачається і цей факт також не заперечувався сторонами, що позивач ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 111-112, том 2). Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ОСОБА_8 перебував у трудових правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль НОМЕР_4, яким керував загиблий внаслідок ДТП ОСОБА_8 належить на праві власності ОСОБА_3, як фізичній особі та містить особливу відмітку про те, що ОСОБА_10 має право керування ним (а.с. 26, том 2). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_11, як власник, має право на відшкодування матеріальної шкоди, повязаної зі знищенням внаслідок ДТП належного йому автомобілю НОМЕР_2. Для визначення матеріальної шкоди спричиненої ОСОБА_11 пошкодженням належного йому на праві власності автомобілю, судом першої інстанції неодноразово призначалися автотоварознавчі експертизи, проте в основу рішення суду першої інстанції покладено актуалізований висновок, призначення якого судом не вирішувалось, а інформація є не повною та містить чисельні помилки (в тому числі і арифметичні). З метою визначення розміру матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_3 пошкодженням належного йому автомобіля, який є фізично знищеним (відновлення з економічної точки зору є недоцільним), за клопотанням представника позивачів ухвалою апеляційного суду від 16.11.2016 по справі було призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу, оскільки представник ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» не погоджувався з актуалізованим висновком експерта від 10.03.2016 та з моменту заподіяння шкоди національна валюта значно знецінилась.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, судом враховуються обсяги механічних пошкоджень та висновок № 4242 від 23.11.2016, який суд визнає обґрунтованим, таким що не суперечать іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом. Згідно висновку № 4242 від 23.11.2016 матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_2 складає 153337,00 грн (а.с. 182-185, том 3), оскільки розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у відповідності до вимог ст. 1192 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в результаті ДТП позивачу ОСОБА_3 була заподіяна матеріальна шкода на суму 153337,00 грн, яка відповідно до ст.ст. 1172, 1188, 1192, 1194 ЦК України підлягає відшкодуванню на користь позивача та 6000,00 грн витрат по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди відповідно до акту від 25.02.2016 у повному обсязі (ст. 30.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Беручи до уваги ліміт страхового відшкодування, що підлягає виплаті ПАТ «Українська страхова компанія» ОСОБА_11 у сім 50000,00 грн та загальний розмір матеріальної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП підлягає зміні, а розмір матеріальної шкоди збільшенню з 82690,75 грн до 109 337,00 грн.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Зазначене узгоджується з вимогами ст. 30.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи, що відшкодуванню підлягає ринкова вартість пошкодженого автомобіля, оскільки вартість відновлюваного ремонту автомобіля, згідно висновку № 4242 від 23.11.2016, перевищує його ринкову вартість, а тому, суд зобовязує ОСОБА_3 повернути ПП «Автотранспортна компанія «Гарант» пошкоджений автомобіль НОМЕР_2 після відшкодування останнім заподіяної шкоди.

Безпідставними є доводи відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що суд не навів мотивів прийнятого рішення в частині відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3

Так, при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер, обсяг та глибину душевних страждань, їх негативний наслідок, в тому числі і повязаний з пошкодженням автомобіля, який належить позивачу на праві власності та неможливістю його подальшого використовувати, як засобу отримання доходу, виходив із принципу розумності, виваженості і справедливості та правильно визначив достатнім і необхідним розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу і задовольнив його вимоги у сумі 5 000 грн, що відповідає положенню п.п. 8,9 постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Колегія суддів вважає, що вказана сума є достатньою і обґрунтованою, підстав для її зменшення або скасування визначеного розміру не має. Інші доводи апеляційної скарги щодо позовних вимог ОСОБА_3 висновків суду не спростовують, підстав для його скасування не має.

Рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ПП «Автотранспортна компанія «Гарант», а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Українська страхована компанія» ніким не оскаржується, а тому колегією суду не переглядається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант» та відшкодування судового збору і витрат на правову допомогу скасувати, ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП змінити, збільшити розмір матеріальної шкоди з 82690,75 грн до 109 337,00 грн. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року в частині задоволених вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Автотранспортна компанія «Гарант» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП в сумі 5000,00 грн, судового збору в сумі 1378,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 4985,00 грн залишити без змін.

Зобовязати ОСОБА_3 передати Приватному підприємству «Автотранспортна компанія «Гарант» залишки автомобілю НОМЕР_2.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді