Постанова № 64101189, 17.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2830/16-п Провадження №33/773/35/17 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Клок О.М., з участю представника митного органу Пікалюка М.С., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3 та заступника начальника Волинської митниці ДФСУ ОСОБА_4 на постанову судді Любомльського районного суду від 17 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень, провадження у справі за ст.472 МК України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи слідуючи 14 жовтня 2016 року з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС в якості водія автомобіля «VW Transporter», р.н.з. НОМЕР_1, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», ввізши на митну територію України, понад неоподатковану норму товар, а саме: «телевізор», в кількості 1 штука, загальною вартістю 16478 гривень 57 копійок

Крім цього, ОСОБА_3 ставилося у вину те, що він, за тих же обставин, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який, згідно ст.374 МК України, підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч вимог ст.ст. 366, 374 МК України смугу руху "зелений коридор", як форму декларування, шляхом вчинення дій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що вартість телевізора без ПДВ складає 2024,39 злотих, тому саме цю вартість потрібно брати до уваги, а не вартість товару з ПДВ, таким чином вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності за ст.471 МК України. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження за ст.472 МК України заступник начальника митниці в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП, ст.489 МК України не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в його діях порушення ст.471 МК України, є фактично одночасною. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, визнати винним порушника у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.471, 472 МК України з накладенням відповідного стягнення.

В запереченні на апеляційну скаргу митниці ОСОБА_3 вказує про необґрунтованість даної скарги, а тому просить залишити її без задоволення.

Перевіривши доводи скарг, заслухавши представника митниці, який підтримав апеляцію митного органу з викладених у ній мотивів, а скаргу правопорушника заперечив, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані в повній мірі при прийнятті рішення.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, не ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 придбав телевізор на суму в еквіваленті 579,42 євро (2490 злотих), при цьому вартість без ПДВ становить 470,98 євро (2024,39 злотих).

В доданих апеляційному суду документах зазначено, що ОСОБА_3 було повернуто ПДВ на суму 465,61 злотих.

Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), яка є частиною національного законодавства України (протокол про вступ України до СОТ від 05.02.2008р., ратифікований законом від 10.04.2008р.), передбачено, що оцінка будь-якого імпортованого товару для митних цілей не повинна включати суми будь-якого податку, застосованого в країні походження чи експорту, від якого імпортований товар був звільнений або який був чи буде знятий шляхом повернення сплаченої суми.

Апеляційний суд не погоджується з системним аналізом судом першої інстанції положень ст.ст. 368, 374, 471 МК України (щодо фактурної вартості) без урахування положень вищенаведеної угоди.

Такими чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що необхідно брати до уваги ціну придбаного товару без розміру ПДВ, є обґрунтованими та підставними, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до повного задоволення.

Окрім того, закривши провадження щодо ОСОБА_3 за ст.472 МК України, суддя належним чином мотивував своє рішення з цього приводу і зазначив докази, якими підтверджується відсутність в діях порушника складу даного правопорушення, з чим погоджується і апеляційний суд.

У відповідності до вимог ст.472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

В протоколі про порушення митних правил, складеному відносно ОСОБА_3, не розкрито об'єктивної сторони правопорушення за ст.472 МК України, яка передбачає відповідальність за незаявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

З протоколу незрозуміло, в чому полягало дане правопорушення, якими діями правопорушника воно вчинено і чим це підтверджується.

Суддя, розглядаючи справу, звернув на це увагу, як і на вимоги ч.6 ст.366 МК України, згідно якої, обравши проходження через «зелений коридор», особа звільняється від подання письмової митної декларації, і в своїй постанові при викладенні суті вчиненого правопорушення обґрунтовано про це зазначив.

В ході судового розгляду, що підтвердилось і в суді апеляційної інстанції, у відповідності до досліджених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 працівники митниці не надали можливості заповнити декларацію.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 був позбавлений можливості заповнити митну декларацію, суддя першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що в діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, тобто не заявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню.

Ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції, доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, митними органами надано не було.

Зі змісту статей 257, 366 МК України та диспозиції статті 472 МК України вбачається, що за ст.472 МК України кваліфікуються діяння осіб, які переміщуються через митний кордон України смугою митного контролю «червоний коридор» і допустили зазначене у диспозиції цієї статті Митного кодексу порушення митних правил.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги представника митниці відсутні.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Окрім того, звертає суд увагу і на той факт, що в суді першої інстанції представником митного органу виступала ОСОБА_6, на підставі довіреності Волинської митниці, а апеляційна скарга подана заступником начальника митниці ОСОБА_4, повноваження якого не підтверджені належно, як це передбачено ст.501 МК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу заступника начальника Волинської митниці ДФСУ ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Любомльського районного суду від 17 листопада 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.471 МК України закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Вилучений згідно протоколу №2230/20500/2016 «телевізор», в кількості 1 штука, повернути ОСОБА_3

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М.Клок