Постанова № 64100630, 12.01.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа № 916/2128/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №45 від 11.01.2017р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.01.2017р.)

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К» - ОСОБА_1 за довіреністю;

від ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»- ОСОБА_2 за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К»

на рішення господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року

по справі №916/2128/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К»

про стягнення 88820грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 08.12.2016р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 01.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

08.08.2016р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (надалі позивач, ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Південна залізниця») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К» (надалі відповідач, ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К»), в якому просило суд стягнути з відповідача 88820грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.02.2016р. зі станції Берегова Одеської залізниці ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» у вагоні-цистерні №74705468 відправлений вантаж (паливо дизельне 58484 кг.), що підтверджується залізничною накладною №41695289. Під час надходження цього вантажу на станцію призначення Кременчук Південної залізниці складені акти загальної форми №11 та №12 від 14.02.2014р., згідно з якими за результатами обміру встановлено недостачу вантажу у кількості 2390 кг. Оскільки відповідачем у накладній №74705468 було неправильно зазначено масу дизельного палива, в силу вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України з нього підлягає стягненню штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (17764*5=88820грн).

З посиланням на норми ст.908, ч.3 ст.909 ЦК України, ч.5 ст.307 ГК України, ст.ст.24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.09.2016р. ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» подало суду першої інстанції заперечення на позов, в яких просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.10.2016р. ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Південна залізниця» подало місцевому господарському суду відзив на заперечення на позовну заяву.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено стягнуто з ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» штрафні санкції в сумі 88820грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч.1 ст.509, ч.ч.1,2 ст.11, ст.ст.626,627,901, 903, 625, ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України та вмотивовано тим, що згідно з відомостями, які внесені у залізничну накладну відправником вантажу (ТОВ «Термінал Стівідорінг і К») та правильність внесення яких підтверджена представником останнього ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на залізничній накладній, маса вантажу визначена відправником та становить у вагоні №74705468 58484 кг. Водночас обставини, які встановлені у комерційному акті, складеному на станції призначення вантажу, свідчать, що маса вантажу у вагоні №74705468 становить 56094кг, тобто недостача вантажу становить 2390кг. В силу вимог ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У ст.118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Залізниця має право нараховувати штраф на підставі статей 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. Аналогічні висновки містяться у Розясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 та в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства». Згідно з розрахунком штрафу, який здійснений позивачем за неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №74705468 розмір штрафу становить 88820 грн., виходячи при цьому із пятикратної вартості провізної плати цього вантажу, яка зазначена у залізничній накладній в сумі 17764грн. Виходячи із встановлених обставин справи, які свідчать про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а також з того, що відповідач не навів суду жодних мотивів, які б надавали суду можливість зменшити розмір нарахованого штрафу, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду від 24.10.2016р., ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення не є повним, законним та обєктивним, підлягає скасуванню з наступних підстав:

- згідно п.4 Договору №11185237 «Відповідальність сторін» повністю відсутня відповідальність сторін за порушення зобов'язань при порушенні умов перевезення щодо кількості, ваги вантажу, тобто недогруз або перегруз, некомплектність вантажу, якість та інше. Також відсутня відповідальність сторін за втрату вантажу, або його частину, чи пошкодження вантажу або його окремої частини;

- згідно даних зазначених в залізничній накладній вантажоодержувач ТЧ-6 Кременчук код ЄДРПОУ-04711347 через довірену особу прийняв вагон та вантаж який в ньому знаходився;

- скаржник як відправник запевняє та стверджує, що вказав та зазначив правильно і без помилок усі реквізити в залізничній накладній № 41695289 від 13.02.2016 року, а також завантажив вагон у відповідності до повної маси в кількості-58,484т. наливом, визначивши масу вантажу заміром, про що зазначено в накладній;

- при здійсненні замірів маси вантажу при його прийомці в ж\д цистерні № 74705468., та складанні комерційного акту №АА064345\3 від 14.02.2016р., комісією були порушені вимоги інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20.05.2008 р. №281\171\578\155;

- позивач при пред'явленні позову про стягнення штрафних санкцій посилався на ст.118 Статуту, але дана стаття не містить санкцій за неточне, або не вірне зазначення маси вантажу в накладній або інших перевізних документах;

- договірні зобов'язання по наданню послуг перевезення виникли між ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ і К» і Одеською залізницею а не Південною залізницею; з позовом звернулася не Одеська залізниця, а Південна.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

07.12.2016р. позивач подав Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У звязку із перебуванням судді Поліщук Л.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду №45 від 11.01.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2128/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.01.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції 11.01.2017.р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) справу №916/2128/16 прийнято до провадження.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 26.06.2015р. між ДП «Одеська залізниця» (Залізниця) та ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К» (Вантажовласник, Платник) було укладено Договір №1185237 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги, відповідно до умов п.1.1 якого предметом цього договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, повязаних із перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної №41695289 13.02.2016р. зі станції Берегова Одеської залізниці ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» у вагоні-цистерні №74705468 відправлений вантаж (паливо дизельне). Одержувач Локомотивне депо Кременчук, м.Кременчук, вул.Вокзальна,1 (глава 4 накладної).

У залізничній накладній №41695289 ТОВом «Термінал Стівідорінг і К» (відправник) вантаж завантажений наливом, маса вантажу визначена відправником шляхом обміру та становить 58484кг. (глава 24 накладної). Номер вагона 74705468. Вантаж опломбований ЗПП відправника. У розділі 55 залізничної накладної міститься відмітка «Термінал Стівідорінг і К» про те, що останнє підтверджує правильність внесених у накладну відомостей.

14.02.2016р. на станції призначення Кременчук Південної залізниці були складені акти загальної форми ГУ-23 №11 та №12 від 14.02.2014р., згідно з якими з цистерни (вагон №74705468) знято ЗПП та за результатами обміру встановлено недостачу вантажу у кількості 2390кг.

В той же день, 14.02.2016р. на станції Кременчук Південної залізниці складений комерційний акт АА №064345/3, в якому зазначено, що на підставі акту ГУ-23 №11 від 14.02.2016р. на станції Кременчук 14.02.2016р. здійснений комісійний замір вантажу: паливо дизельне в цистерні тип 62 74705468 при якому виявлено, що по документу значиться кількість вантажу визначена шляхом обміру при температурі 4,7 густина 0,8382. взлив 274,5 см, вага нетто 58484, тара 23000, фактично виявлено: при температурі +6, платність 0,833, висота 262 см. Згідно розрахунків калібрувальної таблиці вага вантажу склала 56094 кг, тобто недостача вантажу склала 2390 кг. Замір здійснювався метроштоком МШИ-3,5, таврованим 0.09.2015р. ДСТУ ГОСТ 8.247:2009, густина визначена ареометром АНТ-1. Теча вантажу відсутня. Для комісійного заміру з даної цистерни знято справне ЗПП ст. Кременчук ОСОБА_4 Д348074.

Згідно Свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 30.09.2016р., метрошток на підставі результатів повірки визнається придатним і допускається до застосування згідно з ДСТУ ГОСТ 8.247:2009р.

Згідно з паспортом ареометру для нафти АНТ-1 ареометр відповідає вимогам ГОСТ 18481-81 і визнаний придатним для експлуатації. Повірка проведена 01.08.2015р.

За розрахунком позивача, штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу становить 88820грн., виходячи при цьому із пятикратної вартості провізної плати цього вантажу, яка зазначена у залізничній накладній в сумі 17764 грн.

31.03.2016р. Виробничий підрозділ «Станція Кременчук» РВ «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» надіслав ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» претензію №740 від 29.03.2016р. з вимогою сплатити штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 88820грн. Претензія отримана відповідачем 08.04.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком від 31.03.2016р., проте залишена останнім без реагування.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 88820грн. з огляду наступного.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пунктів 2,3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №457 від 06.04.1998р., Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Згідно із ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. затверджені Правила оформлення перевізних документів, відповідно до розділу ІІ «Заповнення перевізних документів вантажовідправником» вантажовідправником заповнюються в т.ч. такі графи накладної як «Найменування вантажу» (графа 20), «Маса вантажу, визначена відправником» (графа 24), «Спосіб визначення маси» (графа 26), «Ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» (графа 28), «Правильність внесених відомостей підтверджую» (графа 55).

Згідно з відомостями, які внесені у залізничну накладну відправником вантажу та правильність внесення яких підтверджена представником останнього ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на залізничній накладній, маса вантажу визначена відправником та становить у вагоні №74705468 58484 кг. Спосіб визначення маси вантажу шляхом обміру. Навантаження здійснено засобами відправника.

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Матеріалами справи підтверджується (комерційний акт від 14.02.2016р.), що маса вантажу у вагоні №74705468 становить 56094кг, тобто менша за вказаною у накладній на 2390кг.

Замір здійснювався за допомогою метроштоку МШИ, який пройшов повірку 30.09.2015р., про що свідчить відповідне Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, з датою чинності до 30.09.2016р., та ареометру АНТ-1, повірку якого проведено 01.08.2015р., про що свідчить паспорт ареометру для нафти АНТ-1.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Вищий господарський суд України у п.3.15 Розяснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначив про те, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі, передбаченому статтею 118 Статуту. Перевезення небезпечних вантажів допускається у випадках, передбачених Правилами перевезення небезпечних вантажів залізницями. Якщо через порушення відправником зазначених Правил сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Однак штраф за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезення, підлягає стягненню, якщо порушення виявлено залізницею після укладення договору перевезення. Договір про перевезення вважається укладеним з моменту прийняття вантажу до перевезення, що засвідчується накладенням календарного штемпеля станції відправлення в перевізних документах (пункт 28 Правил приймання вантажів до перевезення). Збитки, завдані залізниці через допущені відправником порушення, що зазначені у статті 118 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу.

У пунктах 6.1- 6.3 вищезазначених Розяснень зазначено, що Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні. Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що залізниця має право нараховувати штраф на підставі статей 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача.

У накладній №41695289 зазначена провізна плата у розмірі 17764 (графа 30).

Згідно з розрахунком штрафу, який здійснений позивачем за неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у вагоні №74705468 розмір штрафу становить 88820грн., виходячи при цьому із пятикратної вартості провізної плати цього вантажу, яка зазначена у залізничній накладній в сумі 17764грн. (а.с.22).

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із приписами ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог Залізниці, отже суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з відхиленням місцевим господарським судом посилань відповідача на те, що вантаж прийнятий до перевезення Одеською залізницею, а тому договірні відносини виникли у відповідача саме з Одеської залізницею і Південна залізниця не мала права на звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем у справі є ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», яка є відокремленим підрозділом Товариства, не має статусу юридичної особи, діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства, про що свідчить Положення про регіональну філію «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яке затверджено наказом ПАТ „Укрзалізниця 26.02.2016р. №144.

Крім того, Вищий господарський суд України у п.6.3 Розяснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначив про те, що статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні. Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Посилання ТОВ «Термінал Стівідорінг в К» про те, що в силу вимог ст.52 Статуту залізниць України залізниця не мала права перевіряти масу вантажу також обґрунтовано відхилені господарським судом Одеської області, так як у ст.52 Статуту залізниць України встановлені випадки, у разі наявності яких залізниця зобовязана перевіряти масу, кількість місць та стан вантажу. Разом з цим, відповідно до вимог ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Матеріалами справи підтверджується, що не мало місця порушення Залізницею приписів Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів та підприємствах організаціях України», затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзвязку України, Держспоживстандарт України від 20.05.2008р. №281/171/578/155, так як вимогами п.5.1.1. цієї Інструкції встановлено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі продажу, тощо (далі договір).

Підставою виникнення спору у даній справі є неправильне зазначення вантажовідправником маси вантажу у залізничній накладній, а в силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем (вантажовідправник) і позивачем (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача. Тобто, в даному випадку правила приймання нафти і нафтопродуктів, які встановлені у вищевказаній Інструкції не застосовуються до сторін за договором перевезення вантажу.

Посилання відповідача на те, що позивачем не встановлено норму природної втрати і граничного розходження маси нетто вантажу також не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на вимоги п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, згідно з якими у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).

В даному випадку сам факт складання залізницею комерційного акту свідчить, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто.

Твердження відповідача про те, що встановлювали кількість вантажу одні особи, а приймали даний вантаж інші особи, правомірно відхилені судом першої інстанції, так як комерційний акт підписаний одержувачем вантажу ОСОБА_5, який приймав участь у комісійному прийманні вантажу, про що зазначено в комерційному акті.

Колегія суддів зазначає, що усі доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів заперечень на позовну заяву, поданих відповідачем суду першої інстанції 07.09.2016р. (а.с.74-78). Суд апеляційної інстанції перевірив ці мотиви та повністю погоджується із висновком суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні.

В засіданні суду апеляційної інстанції 08.12.2016р. колегією суддів було запропоновано представнику ТОВ «Термінал Стівідорінг і К» письмово уточнити мотиви незгоди з оскарженим судовим рішенням, проте будь-яких доповнень до апеляційної скарги станом на 12.01.2017р. до суду апеляційної інстанції не надходило.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, відтак залишається без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. у справі №916/2128/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 17.01.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.