Постанова № 64100580, 12.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. справа№ 910/18554/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Алмаз В.В.

відповідача - Сухомлинов О.В., Дорош К.А.,

Лихота А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2016 р.

у справі № 910/18554/16 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 228 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Державне підприємство "Енергоринок" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 228 000,00 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2016 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 225 000,00 грн штрафу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тільки 22 800,00 грн штрафу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що суми штрафу, зазначені у додатковій угоді, жодним чином не були обґрунтовані позивачем при її укладанні, та відповідач не погоджувався на внесення будь-яких змін до умов цієї додаткової угоди, а тому нарахування штрафу у розмірі 228 000,00 є безпідставним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2017 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.02.2016 р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - ЕК) було укладено договір № 12066/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 договору.

Як передбачено п. 3.5 договору, вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії.

Договір укладено на термін з 01 березня 2016 року до 31 травня 2016 року (п. 11.6 договору).

29.02.2016 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 12067/01 до договору № 12066/01 від 29.02.2016 р. (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди ЕК зобов'язується в термін до 15 квітня 2016 року здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення ЕК умов п. 1 додаткової угоди ДПЕ має право нарахувати штраф у розмірі 3000,00 грн за кожен день такого прострочення, а ЕК в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язується сплатити його на користь ДПЕ. Сплата штрафу здійснюється ЕК на поточний рахунок ДПЕ.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, своїх обов'язків у визначений додатковою угодою строк не виконав, зокрема не здійснив реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії до 15.04.2016 р., що стало підставою для нарахування штрафу.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вказувалось вище, у відповідності до додаткової угоди № 12067/01 від 29.02.2016 р. ЕК зобов'язується в термін до 15.04.2016 р. здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Вбачається, що відповідачем було здійснено реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії лише 30.06.2016 р., що підтверджується свідоцтвом № 448 від 30.06.2016 р., тобто з порушенням строків, передбачених п. 1 додаткової угоди № 12067/01 від 29.02.2016 р. до договору № 12066/01 від 29.02.2016 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено вище, пунктом 2 додаткової угоди №12067/01 від 29.02.2016 р. сторони погодили, що у випадку порушення ЕК умов п. 1 додаткової угоди ДПЕ має право нарахувати штраф у розмірі 3000,00 грн за кожен день такого прострочення, а ЕК в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язується сплатити його на користь ДПЕ.

Відповідно до свідоцтва про внесення до Реєстру автоматизованих систем комерційного обліку ринку електричної енергії відповідач зареєстрував АСКОЕ тільки 30.06.2016 р., в той час як п. 1 додаткової угоди передбачено обов'язок відповідача в термін до 15 квітня 2016 року здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії.

Враховуючи те, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" було порушено строки виконання свого обов'язку з реєстрації автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії, Державним підприємством "Енергоринок" було нараховано штраф за період з 16.04.2016 р. по 30.06.2016 р. (сімдесят шість днів) у розмірі 228 000,00 грн.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що нарахування заявником неустойки за 30.06.2016 р. (дата внесення до Реєстру автоматизованих систем комерційного обліку ринку електричної енергії АСКОЕ Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") є безпідставним, оскільки день виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафу.

Так, відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого задоволенню підлають вимоги позивача про стягнення з відповідача 225 000,00 грн штрафу (228 000,00 грн - 3 000,00 грн).

Стосовно заявленого скаржником клопотання про зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача 22 800,00 грн штрафу, колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено ч. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 905/855/15 від 16.05.2016 р.

Крім того, у пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що скаржником в апеляційній скарзі не було належним чином обґрунтовано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Доводи скаржника про те, що суми штрафу, зазначені у додатковій угоді, жодним чином не були обґрунтовані позивачем при її укладанні, та відповідач не погоджувався на внесення будь-яких змін до умов цієї додаткової угоди, а тому нарахування штрафу у розмірі 228 000,00 є безпідставним, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підписавши цю додаткову угоду відповідач погодився з її умовами.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2016 р. у справі № 910/18554/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/18554/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко