Рішення № 64099552, 12.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/128/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 Справа № 908/3302/16

За позовом: Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпром (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка, 3)

До відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306)

про стягнення 50 923,47 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 5 від 17.05.2016

ОСОБА_2, довіреність № 1 від 12.09.2016

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 4691 від 27.11.2015

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.12.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпром до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш про стягнення 57 726,94 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/3302/16, справі присвоєно номер провадження 5/128/16, розгляд якої призначено на 12.01.2017. У судовому засіданні 12.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

12.01.2017 до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 08-06/1041 від 12.01.2017), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 50 923,47 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, вказану заяву позивача від 12.01.2017 (вх. № 08-06/1041 від 12.01.2017) відповідно до ст. 22 ГПК України прийнято судом як зменшення заявлених позовних вимог.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 04.01.2016 між Виробничо-комерційним підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальпром» та Відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було укладено договір поставки № 20/05/10. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 1364703,00 грн. В свою чергу, відповідач здійснив оплату з порушенням строків, передбачених договором. Позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з липня 2016 по жовтень 2016 у розмірі 50 923,47 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав суду письмовий відзив, відповідно до якого з січня 2016 року всі рахунки підприємства відповідача перебувають під арештом, накладеним державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 34029225, в звязку з чим відповідач позбавлений можливості вільно розпоряджатися грошовими коштами, що перебувають на його рахунках. Проте, відповідачем було вжито всіх заходів для здійснення оплати за отриману продукцію. Заборгованість на даний час відсутня.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2016 між Виробничо-комерційним підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальпром» (далі постачальник) та Відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 20/05/10 (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити в передбачені даним договором строки покупцю наступну продукцію: труба 32х4х700ммСт20 ТУ 14-3-460-2009, одинця виміру т, кількість 24,0, ціна, грн./т 48250,00 грн., загальна сума 1158000,00 грн., строк поставки до 01.07.2016, ПДВ 231600,00 грн., всього з ПДВ 1389600,00 грн., а покупець зобовязується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Загальна сума договору складає 1389600,00 грн., в т.ч. ПДВ 231600,00 грн. (п. 3.1. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Відповідно до п.п. 5.1. 5.3., 5.5. договору поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.07.2016 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки. Постачальник зобовязаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1. договору, в строки та кількості, зазначені в заявці покупця. У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена у п. 1.1. цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.07.2016. Продукція, що постачається, повинна супроводжуватися наступними документами: товарно-транспортна накладна, у випадку, якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях копії вказаної документації, документ про якість. У випадку не передачі зазначених документів разом з продукцією, що постачається, вони повинні бути передані покупцю протягом визначеного покупцем строку (якщо такий строк покупцем не визначений протягом 3-х днів з моменту отримання останнім продукції). Якщо документи не будуть передані постачальником в зазначений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути продукцію постачальнику.

Покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору (п. 6.1. договору).

У випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (п. 7.4. договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 1364703,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14 - 28), а саме: 1. видатковою накладною № 7358 від 26.04.2016 на суму 142 434,00 грн., товарно транспортною накладною № 7358 від 26.04.2016 на суму 142 434,00 грн.; 2. видатковою накладною № 7363 від 28.04.2016 на суму 949 560,00 грн., товарно-транспортною накладною № 7363 від 28.04.2016 на суму 949 560,00 грн.; 3. видатковою накладною № 7374 від 11.05.2016 на суму 272 709,00 грн., товарно-транспортною накладною № 7374 від 11.05.2016 на суму 272 709,00 грн.

В свою чергу, відповідач здійснив оплату з порушенням строків, передбачених п. 4.1. договору. Відповідач повинен був здійснити оплату наступним чином: за видатковою накладною №7358 від 26.04.2016 до 26.06.2016; за видатковою накладною №7363 від 28.04.2016 до 28.06.2016; за видатковою накладною №7374 від 11.05.2016 до 11.07.2016. В той час, як продукція була оплачена: 21.10.2016 на суму 415143,00 грн., 26.10.2016 на суму 190 520,00 грн., 01.11.2016 на суму 282 204,60 грн., 09.11.2016 на суму 476 835,40 грн.

02.09.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № 16893 від 01.09.2016 на загальну суму 1 371 594,86 грн., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 02.09.2016 (а.с. 29 - 32). У відповіді на вказану претензію (лист № 4409/15 від 06.10.2016), відповідач зазначив, що продукція за договором була поставлена несвоєчасно, з січня 2016 року всі рахунки підприємства відповідача перебувають під арештом, накладеним державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 34029225, в звязку з чим відповідач позбавлений можливості вільно розпоряджатися грошовими коштами, що перебувають на його рахунках (а.с. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Факт порушення відповідачем строку поставки продукції підтверджується матеріалами справи (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 50 923,47 грн. за період з липня по жовтень 2016. Судом перевірено розрахунок позивача за допомогою КП «Законодавство», розрахунок є вірним, відповідає чинному законодавству та сума втрат від інфляції у розмірі 50 923,47 грн. за період з липня по жовтень 2016 підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідач контррозрахунку суми втрат від інфляції суду не надав. Арифметичні зауваження до розрахунку позивача у відповідача відсутні.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, код ЄДРПОУ 26444970) на користь Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпром (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка, 3, р/р26005060286000 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 13437017) втрати від інфляції у розмірі 50 923 (пятдесят тисяч девятсот двадцять три) грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 17.01.2017.