Рішення № 64098968, 10.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 Справа № 908/2851/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133)

До відповідача: Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 36)

про стягнення 91 881,07 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1053 від 12.12.2016

ОСОБА_2, довіреність № 1052 від 12.12.2016

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.10.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком до Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення 81 266,92 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2851/16, справі присвоєно номер провадження 5/104/16, розгляд якої призначено на 05.12.2016. Ухвалою суду від 07.12.2016 у звязку із виробничою необхідністю перенесено розгляд справи на 21.12.2016.

У судовому засіданні 21.12.2016 представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.2016 за вих. №12/3/4, у якій зазначено, що станом на грудень 2016 року заборгованість відповідачем за вказаний період не сплачена, а лише збільшилася на суму 10 584, 15 грн. у звязку з відсутністю компенсації понесених позивачем витрат за жовтень 2016 у сумі 5 254, 46 грн. та листопад 2016 року у сумі 5 329, 55 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за період з січня по листопад 2016 року, яка становить 91 881,07 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду, оскільки вона відповідає статті 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.12.2016 № 908/2851/16 продовжено строк розгляду справи строком на 15 днів до 11.01.2017, розгляд справи відкладено на 10.01.2017. У судовому засіданні 10.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представників позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач підтримав збільшені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, з посиланням на статтю 63 ОСОБА_3 України Про телекомунікації, ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, ст. ст. 11, 16, 96, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ЦК України. В обґрунтування вимог вказував, що в період з січня по листопад 2016 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Оріхівському районі, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді, склала 91881,07 грн. Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах в період з січня по листопад 2016 року відповідачем компенсовані позивачу не були, у звязку з чим утворилась заборгованість. Позивач вважає, що відповідач порушує встановлені нормативно-правовими актами зобовязання, незаконно ухиляється від відшкодування позивачу пільг з оплати послуг звязку, з підстав не передбачених законодавством. Позивач просить стягнути з відповідача 91881,07 грн. заборгованості. Просить позовні вимоги задовольнити.

Також, позивачем підтримано заяву від 21.12.2016 про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 14,55 грн.

Відповідач у судове засідання 10.01.2017 не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься письмовий відзив, відповідно до якого відповідач заявлені позовні вимоги не визнав у звязку з наступним: розрахунки з позивачем відповідачем здійснювались виключно в межах затвердженого обсягу асигнувань. Підставою для отримання коштів субвенцій були Закон України Про Державний бюджет України на відповідний рік, стаття 102 Бюджетного кодексу України. Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України відповідач підготував бюджетний запит на 2016 рік, де вказав обсяг потреби на виплату пільг з послуг звязку (код функціональної класифікації видатків бюджету 090214). ОСОБА_3 України Про Державний бюджет України на 2016 рік така субвенція з державного бюджету не передбачена. Не внесені й відповідні зміни до вищевказаних нормативних актів та не затверджені бюджетні асигнування. Відповідач не має можливості задовольнити вимоги позивача до вирішення на державному рівні питання компенсації витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг особам, що мають право на пільги. Також, відповідач зазначає, що до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Також, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Клопотання судом задоволено.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обовязку сторін брати участь в судових засіданнях, незявлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ОСОБА_3 України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ОСОБА_3 України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 ОСОБА_3 України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Як свідчать матеріали справи, у період з січня 2016 року по листопад 2016 року Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню в Оріхівському районі Запорізької області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 ОСОБА_3 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 ОСОБА_3 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 ОСОБА_3 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 ОСОБА_3 України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Оріхівського району є Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у пятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).

На підставі вищевказаних нормативних актів, відповідач, за рахунок державних субвенцій, зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню Оріхівського району Запорізької області послуг зв'язку на пільгових умовах.

Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого станом на 10.01.2017 у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 91 881,07 грн.

Як свідчать вивчені матеріали, у період з січня 2016 року по листопад 2016 року позивачем надавалися послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають в Оріхівському районі, які мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг звязку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 91881,07 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні-листопаді 2016 року (форми № 2-пільга, а.с. 32 142, 183-196).

Позивач неодноразово листами звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг звязку та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу ОСОБА_4 звіряння за формою № 3-пільга, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10 24, 27, 28, 197 - 199). Вказані листи залишені відповідачем без розгляду.

Відповідач листом № 720/05 від 19.02.2016 повідомив позивача про відсутність у нього фінансування на відшкодування пільг у 2016 році (а.с. 25, 176).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 91881,07 грн. за січень - листопад 2016 року відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 надання пільг з оплати послуг звязку може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів (а.с. 201).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Щодо твердження відповідача про те, що до податкових, бюджетних відносин не застосовується цивільне законодавство, суд зазначає, що в даному випадку відносини між сторонами не є бюджетними, оскільки субєктами бюджетних правовідносин відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України є бюджетні установи. Позивач у справі не є бюджетною установою. Також, відповідач у справі не є субєктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ОСОБА_3 України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 91 881,07 грн. Відповідно до ст. 4 ОСОБА_3 України «Про судовий збір», за подання вказаної позовної заяви сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1378,22 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1392,77 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 9443 від 18.10.2016 та № 12246 від 16.12.2016.

21.12.2016 від позивача на адресу суду надійшла заява про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 14,55 грн.

Вказана заява підтримана представниками позивача у судовому засіданні 10.01.2017, розглянута судом та підлягає задоволенню. Оригінали платіжних доручень № 9443 від 18.10.2016 та № 12246 від 16.12.2016 знаходяться у матеріалах справи №908/2851/16.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 36, код ЄДРПОУ 03193206) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, п/р 26004253058 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766) заборгованість у розмірі 91 881 (девяносто одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 07 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 22 коп. Видати наказ.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству Укртелеком в особі Запорізької філії ПАТ Укртелеком (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, п/р 26004253058 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766) з державного бюджету судовий збір у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 55 коп.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 16.01.2017.