Ухвала суду № 64098875, 17.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 січня 2017 року Справа № 926/1524/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016у справі№926/1524/16 Господарського суду Чернівецької областіза позовомКерівника Чернівецької місцевої прокуратуридо1. Чернівецької міської ради; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання незаконним рішення сесії

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2016 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що скаржником скаргу було направлено безпосередньо до Вищого господарського суду України.

Вдруге подана касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016, також, не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію касаційної скарги і доданих до неї документів. Згідно із частиною 4 статті 111 вказаного Кодексу до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в якості доказу надсилання копії касаційної скарги іншій стороні у справі, а саме - Чернівецькій місцевій прокуратурі надано супровідний лист від 30.11.2016 підписаний скаржником. Проте, поданий супровідний лист не може слугувати належним доказом надсилання або вручення копії скарги Чернівецькій місцевій прокуратурі, оскільки в ньому відсутні будь-які відмітки того, що копію касаційної скарги отримав саме позивач, а підпис невідомої особи та дата 30.11.2016, які в ньому містяться не можуть бути таким підтвердженням.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Проте, в порушення зазначених норм скаржником до касаційної скарги не додано належних доказів сплати судового збору в установлених законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 пункту 2 підпункту 2 статті 4 вказаного Закону встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. Приписами частини 2 пункту 2 підпункту 5 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, зокрема, що за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата на 01.01.2016 становила 1378 грн. 00 коп.

Отже, враховуючи вимоги даної касаційної скарги та розмір ставок судового збору встановлений законодавством на 2016 рік, за подання касаційної скарги скаржнику необхідно було сплатити судовій збір у розмірі 1653,60 грн. Проте, в підтвердження сплати судового збору скаржником до касаційної скарги додана квитанція №0.0.646877471.1 від 07.11.2016 про сплату судового збору в сумі 1609,20 грн., що є менше, ніж встановлено чинним законодавством. З огляду на що, зазначений документ не може бути належним доказом сплати судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Недотримання скаржником вищезазначених норм є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пунктів 3 та 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі та якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає поверненню, клопотання скаржника про поновлення строку для її подання не розглядається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що останній не позбавлений права втретє звернутися з касаційною скаргою після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України з додержанням стислих строків для виправлення.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі №926/1524/16 Господарського суду Чернівецької області та додані до неї документи повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя В.Швець

Судді М.Данилова

О.Сибіга