Ухвала суду № 64097412, 11.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1091/16

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

11 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Шостацької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати неправомірними дії щодо невиконання обов'язку проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні; стягнути на користь позивача 20871,10 грн. відшкодування середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.02.2016 по 09.06.2016; стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні; зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 20871,10 грн. (двадцять тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 10 коп.) за період з 18.02.2016 по 09.06.2016. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №7 від 04.01.2016 року звільнено зі служби цивільного захисту у відставку (із зняттям з військового обліку) полковника служби цивільного захисту ОСОБА_4, начальника Управління персоналу Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області за п.173, 176 пп.3 (за станом здоров'я).

10.03.2016 року ГУ ДСНС України у Хмельницькій області наказом №190 від 10.03.2016 року внесло зміни до наказу ГУ ДСНС України у Хмельницькій області №7 від 04.01.2016 року "Про звільнення ОСОБА_4." й змінило дату звільнення з 04.01.2016 року на 18.02.2016 року.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року у справі №822/655/16, яка набрала законної сили 29.09.2016 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до ГУ ДСНС України у Хмельницькій області про визнання неправомірними дій ГУ ДСНС України у Хмельницькій області у зв'язку із затримкою видачі трудової книги; зміну дати звільнення з роботи з "18 лютого 2016 року" на "25 березня 2016 року"; зобов'язання ГУ ДСНС у Хмельницькій області внести запис до трудової книжки про нову дату звільнення; зобов'язання ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Таким чином дата звільнення позивача - 18.02.2016 року.

Згідно довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 09.11.2016, на рахунок позивача зараховано: 22.03.2016 - 1348,24 грн. недоотриманого місячного грошового забезпечення; 28.03.2016 - 71184,96 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні; 09.06.2016 - 6190,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення.

Отже, день фактичного розрахунку - 09.06.2016 року. Зазначеним підтверджується не проведення розрахунку з позивачем при звільненні.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність оскаржених дій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, ч.1 ст.99 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) визначено, що до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Згідно з ч. 5 ст.99 КЦЗ України, трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Водночас, КЦЗ України не встановлює іншого строку проведення остаточного розрахунку при звільненні співробітника ніж строки зазначені в ст.116 КЗпП України і не встановлює іншої форми відповідальності за недотримання цих строків ніж зазначеної в ст.117 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, в даних спірних правовідносинах необхідно застосовувати саме норми КЗпП України.

Аналізуючи наведені норми є підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому, оскільки позивач звільнений з 18.02.2016 року, а днем фактичного розрахунку є 09.06.2016 року, дії відповідача щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні є протиправними.

Разом з тим, у відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому подія, з якою пов'язана відповідна виплата є 18.02.2016 року. Останні 2 календарні місяці роботи - грудень 2015 року та січень 2016 року.

Згідно довідки ГУ ДСНС України у Хмельницькій області про грошове забезпечення за два місяці, котрі передують місяцю звільнення від 17.11.2016 №220, всього позивачу за грудень 2015 року та січень 2016 року нараховано 11451,39 грн. Кількість календарних днів у грудні 2015 року та січні 2016 року - 62 дні. Середньоденний дохід складає 184,70 грн. (11451,39 грн. / 62 дні). Кількість днів затримки розрахунку при звільненні - 113 (з 18.02.2016 по 09.06.2016).

Отже, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку складає 20871,10 грн. (184,70 грн. х 113 днів).

Стосовно твердження відповідача про відсутність в кошторисі ГУ ДСНС України у Хмельницькій області коштів для виплати позивачу належних коштів, суд першої інстанції вірно зазначив, що невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання невиплати належних особі сум.

Так само, у висновку Верховний Суд України, викладеному у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16, який в силу ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим зазначив, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Крім того, у своїй постанові від 03.07.2013 року у справі №6-64цс13 Верховний Суд України також висловив правову позицію, відповідно до якої, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, як і незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати, не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відтак, не виділення додаткових бюджетних коштів їх головним розпорядником не може бути підставою для затримки виплати грошового забезпечення або бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., то слід зазначити наступне.

В силу ст.ст. 23 та 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Натомість, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем не доведено факт заподіяння такої шкоди, спричинення душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вжиття додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 січня 2017 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Смілянець Е. С.