Ухвала суду № 64097338, 10.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р.Справа № 640/13028/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 640/13028/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, що викладені у листі від 05.08.2016 року № 2530/Ч/20-40-05-20 щодо відмови у видачі довідки "Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їх призначено (перераховано) пенсію" та зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку "Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їх призначено (перераховано) пенсію" станом на 01.12.2015 року з урахуванням останнього підвищення посадових окладів державних службовців згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, що викладені у листі від 05.08.2016 №2530/4/20-40-05-20 щодо відмови у видачі довідки "Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, які на момент перерахунку Працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію".

Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку "Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію" станом на 01.12.2015 з урахуванням останнього підвищення посадових окладів державних службовців згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Стягнено з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах позивач просив надати довідку про складові заробітної плати станом на 01.12.2015 року, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді. Отже, відповідач неправомірно відмовив позивачу у видачі довідки про складові заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді .

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника адміністративно-господарського управління Державної податкової адміністрації у Харківській області та на даний час є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

08.07.2016 року, позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області із заявою про видачу довідки "Про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їх призначено (перераховано) пенсію" станом на 01.12.2015 року з урахуванням останнього підвищення посадових окладів державних службовців згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів".

Відповідач листом № 2530/Ч/20-40-05-20 від 05.08.2016 року повідомив позивачу, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких законодавчих актів" скасовано дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000, яким було передбачено механізм формування (обчислення визначених складових заробітної плати працюючого державного службовця) та порядок видачі довідок, а також перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям, у зв'язку із чим немає можливості скласти таку довідку.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів та надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив надати довідку про складові заробітної плати станом на 01.12.2015 року, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді.

Так, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України, Законом України "Про інформацію", Законом України "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними законами.

Законом України "Про доступ до публічної інформації" регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Тобто, за змістом наведеної статті можна виділити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

З аналізу викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Так, відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

За змістом п.6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на розпорядників публічної інформації покладені обов'язки надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Таким чином, на розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію.

Розпорядник інформації зобов'язаний надати запитувачу інформації письмову відповідь на запит про інформацію у строк, встановлений статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка може містити запитувану інформацію, відмову в задоволенні інформаційного запиту або повідомлення про направлення інформаційного запиту належному розпоряднику.

Згідно до ч. 1 ст. 22 вищезазначеного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, будь - яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Таким чином, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) її систематичного та оперативного оприлюднення; 2) надання інформації за запитом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 "Про виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва по справах № 2а-8893/12/2670, №2a-4753/09/2670" затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

На момент подання позивачем заяви про видачу довідки про розмір заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №865 від 30.05.2000 р. "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" виключено норму, що визначала порядок здійснення перерахунку пенсії пенсіонерам у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.

Проте, п. 5 вказаної Постанови передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Тобто, вказана постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 30.05.2000 р. "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії не виключала права позивача на отримання довідки про заробітну плату, яку одержує державний службовець на відповідній посаді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у видачі довідки про складові заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 640/13028/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2017 р.