Ухвала суду № 64097279, 10.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р.Справа № 577/3918/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.11.2016р. по справі № 577/3918/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій незаконними.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016р. та бездіяльність в частині поновлення виплати пенсії після звернення незаконними;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.01.2016р. з урахуванням компенсації грошових доходів у зв'язку з несвоєчасністю їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001р. № 159 на момент виплати;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 постійно, згідно чинного законодавства.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.11.2016р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 (далі - позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ст. 11, 159, 163 КАС України та матеріального права: ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції від 01.01.2016р.), ст. 32 Кодексу законів про працю України, ст. 342 Податкового кодексу України. неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін , розгляд справи здійснювати без його участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.05.2011р. є працюючим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 05.09.2011р. по цей час позивач працює в Конотопській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Сумській області на посаді головного державного інспектора з питань організації роботи та йому присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи II рангу», що підтверджується довідкою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області від 21.09.2016р. № 6658/9/18-05. (а.с. 8)

З 01.04.2015р. по теперішній час позивачу пенсія не виплачується.

02.07.2016р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про виплату пенсії з 01.01.2016р. , посилаючись на те, що з 01.01.2016р. він не працює на посадах та на умовах, передбачених законами України « Про державну службу», а тому має право на отримання пенсії відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 4-5)

ГУ ПФУ в Сумській області листом від 19.07.2016р. № 391/Р-11, за наслідками розгляду звернення, повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії з 01.01.2016р., посилаючись на наявність Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24.12.2015р. , яким змінено ч.1 ст.54 Закону УкраїниЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перше речення викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються" (а.с. 6-7)

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а пенсія позивачу не виплачується у зв'язку з внесенням змін до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються. (Пункт 344.1 статті 344 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 215-VIII від 02.03.2015 - зміна діє до 31 грудня 2015 року включно).

Згідно з ст. 342 Податкового кодексу України, посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Згідно з ч.1, 2 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 901-VIII від 23.12.2015), тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач працює в Конотопській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Сумській області на посаді головного державного інспектора з питань організації роботи, є пенсіонером відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Доводи апелянта, що посада, яку обіймає позивач не є посадою, передбаченою Законом України «Про державну службу», а тому обмеження щодо виплати пенсії, встановлені ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на нього не розповсюджується, та відповідачем безпідставно не відновлена виплата пенсії, колегія суддів вважає помилковими, тому як відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в період з 01 січня 2016р. по 31 грудня 2016р. особам, які працюють на посадах та на умовах , передбачених законами України « Про державну службу» призначені пенсії не виплачуються відповідно до ч.1 ст.54 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (в редакції Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-УІІІ).

Зазначений закон не був визнаний неконституційним, був чинним, а тому підлягав застосуванню в період з 01.01.2016р. та на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи апелянта про він має спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу, а не ранг, який закріплений у Законі України «Про державну службу», а тому на нього не розповсюджується Закон України " Про державну службу" колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач працює в Контопській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Сумській області на посаді головного державного інспектора з питань організації роботи та йому присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи II рангу».

Відповідно до п.2, п.п. 6 п. 3 Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013р. № 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів», спеціальні звання присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, які забезпечують виконання завдань зазначених органів, визначених законами, а також здійснюють організаційне, юридичне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності таких органів.

У п. 3 Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів закріплений перелік спеціальних звань, які присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, зокрема у п.п. 6 зазначено - радник податкової та митної справи II рангу.

Згідно з п. 1, 2 Порядку присвоєння рангів державних службовців затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306, цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.

Особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - співвідношення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306.

Відповідно до додатку № 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306 «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів», звання позивача, а саме: радник податкової та митної справи II рангу належить до 5 рангу державного службовця.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», в зв'язку з чим обмеження виплати призначеної йому пенсії встановлені ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції Закону України № 901) в період з 01.01.2016р. по 20.12.2016р. правомірно застосовані пенсійним органом.

Посилання апелянта на неконституційність закону, яким внесено зміни до пенсійного законодавства та обмежено право певної категорії осіб на отримання пенсії, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже єдиним органом уповноваженим на офіційне тлумачення законів та визнання їх неконституційними є Конституційний Суд України.

Станом на час звернення позивача до пенсійного органу з заявою , а також нас вирішення справи судом першої інстанції ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» діяла, була чинною та не скасована.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. N 7-рп/2016 положення першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на зазначене положення першого речення ч.1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) з 20.12.2016р., а тому саме з цієї дати обмеження виплати пенсії , зокрема особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу" не підлягає застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в період з 01.01.2016р. по 20.12.2016р. відповідач правомірно тимчасово не проводив виплату пенсії позивачу, як працюючому пенсіонеру відповідно до вимог діючого законодавства.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.11.2016р. по справі № 577/3918/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2017 р.