Ухвала суду № 64097274, 12.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 р.Справа № 820/3530/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/3530/16

за позовом Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Державна фіскальна служба України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у вигляді невизнання скарги ДП "Укрдіпроважмаш" на рішення № 0009261702 від 24.02.2016, винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова про застосування штрафу у розмірі 12003,63 грн за період з 26.06.2013 по 18.09.2013 та нарахування пені у розмірі 5917,63 грн, задоволеною в повному обсязі, а рішення № 0009261702 від 24.02.2016, винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова про застосування штрафу у розмірі 12003,63 грн за період з 26.06.2013 по 18.09.2013 та нарахування пені у розмірі 5917,63 грн - відкликаним; зобов'язати ДПІ у Московському районі м. Харкова вчинити певні дії - визнати скаргу ДП "Укрдіпроважмаш" на рішення № 0009261702 від 24.02.2016, винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова про застосування штрафу у розмірі 12003,63 грн за період з 26.06.2013 по 18.09.2013 та нарахування пені у розмірі 5917,63 грн, задоволеною в повному обсязі, а рішення № 0009261702 від 24.02.2016, винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова про застосування штрафу у розмірі 12003,63 грн за період з 26.06.2013 по 18.09.2013 та нарахування пені у розмірі 5917,63 грн - відкликаним, про що прийняти відповідне рішення.

Відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області замінено його правонаступником - Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та залучено до участі у справі третю особу- Державну фіскальну службу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/3530/16 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Зокрема, позивач звернув увагу на те, що ДФС України рішення, прийняте у порядку адміністравного оскарження рішень ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДФС у Харківській області не направлено на адресу підприємства, у зв'язку із чим позивач вважає, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його скарга повинна бути повністю задоволена. На вказані доводи позивач посилався також у адміністративному позові.

Представник позивача та представник третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 24.02.2016 року складено рішення № 0009261702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 12003,63 грн за період з 26.06.2013 по 18.09.2013 та нараховано пеню у розмірі 5917,63 грн. (а.с. 9)

Вказане рішення направлено на адресу ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" рекомендованим відправленням.

Позивач, наполягаючи на тому, що підприємством не було отримано рішення № 0009261702 від 24.02.2016 року, надав суду копію акту про відсутність вкладення у конверті (а.с. 36), яку позивачем було надіслано контролюючому органу.

У зв'язку із отриманням вказаного акту, Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 12.03.2016 року повторно направлено на адресу позивача рішення № 0009261702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, розрахунок фінансової санкції та пені по єдиному внеску та опис (а.с. 10).

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з абз. 3 та 4 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

З матеріалів справи судом встановлено, що, не погоджуючись із рішенням Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 0009261702 від 24.02.2016 р., ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області із скаргою на рішення №0009261702 від 24.03.2016 р. (а.с. 11-12).

За результатами розгляду первинної скарги, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення від 11.04.2016 №2144/10/20-40-10-01-14, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області -без змін (а.с. 13-14).

ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" 20.04.2016 р. звернувся до Державної фіскальної служби України із повторною скаргою №АДМ/05-149 на рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 0009261702 та рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.04.2016 №2144/10/20-40-10-01-14 (а.с. 15-16).

Позивач наполягає на тому, що рішення за результатами розгляду Державною фіскальною службою України скарги №АДМ/05-149 від 20.04.2016 він так і не отримував.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, посилався на Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 916, розділом 4 якого передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі, а у разі незазначення такої адреси - на податкову адресу платника податків. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

В доводах апеляційної скарги позивач звернув увагу на помилковість посилання суду першої інстанції на вказаний Порядок № 916, зазначивши, що застосуванню до даних правовідносин підлягає Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрований Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 р. за N 178/28308.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості застосування судом першої інстанції Порядку № 916, оскільки відповіно до п. 1 розділу 1 Порядку № 1124 цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, а отже є спеціальним відносно правовідносин, що є предметом спору у даній справі.

Так, п. 1 розділу 4 Порядку № 1124 передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Вказана норма також кореспондується із абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Як вбачається із матеріалів справи, скарга позивача від 20.04.2016 року, надійшла на адресу ДФС України 25.04.2016 року (а.с. 15-17).

Державною фіскальною службою України 19.05.2016р. прийнято рішення №20922/6/99-99-11-02-25 за результатами розгляду скарги, відповідно до якого рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 0009261702 та рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.04.2016 №2144/10/20-40-10-01-14 - залишені без змін (а.с. 48-50).

Таким чином, Державною фіскальною службою України у передбачені чинним законодавством строки було розглянуто скаргу позивача та прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наданих суду першої інстанції ДФС України копій конверту та поштового повідомлення, рішення №20922/6/99-99-11-02-25 від 19.05.2016 року направлено позивачу за помилковою адресою: м. Харків, пр. Московський, 15 замість м. Харків, пр. Московський, 151 (а.с. 68-70).

Даних про надіслання протягом 30 днів, починаючи з 26.04.2016 року (дня, наступного за днем отримання скарги), за адресою, вказаною позивачем у скарзі, рішення ДФС України ані відповідачем, ані третьою особою суду не надано, а отже не спростовано твердження позивача про не отримання рішення про розгляд скарги у межах строку, передбаченого ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, як вбачається з матеріалів справи,ю відповідачем рішення ДФС України про результати розгляду скарги №20922/6/99-99-11-02-25 надіслано ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" 08.06.2016 року, а отже вжито заходи щодо повідомлення позивача про прийняте рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить визнати бездіяльність відповідача, яка виявилась саме у невизнанні скарги ДП "Укрдіпроважмаш", задоволеною в повному обсязі та її відкликання, а також визнати скаргу ДП "Укрдіпроважмаш" на рішення № 0009261702 від 24.02.2016, а рішення - відкликаним з мотивів порушення Державною фіскальною службою України направлення рішення №20922/6/99-99-11-02-25 за результатами розгляду скарги.

При цьому, ненадсилання органом доходів і зборів протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, платнику єдиного внеску вмотивованого рішення, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску в силу приписів ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, обов'язок щодо надсилання рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження покладається на орган доходів і зборів, яким таке рішення прийнято.

Однак, дії або бездіяльність ДФС України з приводу не направлення або неналежного направлення рішення позивачу не є предметом оскарження у даній справі.

Окрім того, жодним нормативно-правовим актом не покладено обов'язок на органи доходів і зборів, в тому числі, на відповідача, та вони не наділені повноваженнями з підстав, передбачених ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", приймати рішення про визнання скарги задоволеною, а рішення - відкликаним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що, виходячи зі змісту ст.ст. 2, 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, як певної форми поведінки, яка полягає у невиконанні дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.04.2016 №2144/10/20-40-10-01-14 прийняте третьою особою в межах строків, визначених чинним законодавством, направлено позивачу, проте у зв'язку із помилковою вказівкою адреси підприємства на конверті не доставлено адресату, що не може бути визнано підставою для застосування наслідків, передбачених ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/3530/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2017 р.